Розділ 28

Кирило

Повертаюся після термінової наради до приймальні та застаю там Алекса біля помічниці.

Якого біса?!

Не кричу лише тому, що за спиною проходять наші співробітники.

- Тобі не додзвонитися, - повідомляє двоюрідний брат, при цьому він спокійно попиває каву на кріслі для відвідувачів.

Вікторія робить дуже зосереджений вигляд, шукаючи щось у моніторі, як ніби там найважливіша інформація в житті. Швидко охоплюю поглядом приміщення. Наче нічого не змінилось. А це що? Збоку столу помічниці лежить коробка фірмових цукерок. Коли я виходив, ніякої коробки не було.

Хм-м... мене не було приблизно півгодини. Що тут, трясця твоїй матері, відбувалося?

Заглядаю в телефон, там є пропущений від брата. Все одно не радію йому, як раніше!

- Алексе, ти з терміновою справою або так, аби просто заїхати? - запитую.

Сам собі відповідаю - не просто, нічого й не просто. Він спеціально вибрав момент, коли можна підкотити до моєї фіктивної нареченої. Та він же хоче напасти на неї, он як цілиться позначити територію та прилаштувати збочений хвіст.

І навіть враховуючи, що Алекс частенько заглядає до мене, коли проїжджає поблизу. Я теж повз не проїду його автосалону. Заздалегідь час розрахувати він не зміг би, нараду батько скликав екстрену, зриваються договори через митницю.

Але як тоді пояснити, що мій кулак свербить?

- Кави захотілося, тому й приїхав, - з незворушною усмішкою Алекс прибирає від себе вже порожню чашку.

- В інших місцях каву тобі не дають? - гарчу я.

- Ну не таку ж, - тепер Алекс регоче. - Та годі тобі, брате. Мені потрібна з рекламою порада. Ти ж у нас в родині майстер з графіки.

- Записуватися треба на прийом, - з незадоволеним бурмотінням, киваю йому піти зі мною в кабінет. Краще там розбиратися, ніж біля Вікторії. 

У кабінеті Алекс продовжує робити вигляд, ніби йому, насправді, потрібні розробки, ескізи. Бачте, нові моделі вирішив в салоні виставляти. Підозрі-іло. Напружено соплю, записую, насилу ледве тримаюся.

- Я гадав, що на вихідних обговоримо. Але вилетіло все з голови.

- Ясна річ, тобі ж тільки мою наречену хотілося переслідувати, - даю зрозуміти, що знаю про все.

- Боїшся, що вона втече? - чіпляється брат, зіщулившись.

- Нічого я не боюся. Вікторія зі мною, - різко обриваю підбурювання. - А тобі краще губу закотити. Навіщо дівчині браслет дарував?! Позлити мене?