Розділ 18/2

За своїм столом час не витрачаю. Домовляюся з ріелтором. Він обдзвонює орендарів і призначає зустріч на вечір. Непогані два варіанти знайшли на в'їзд прямо сьогодні з речами. Шкода, що вони далеко і ціна чимала. Але я не впадаю у відчай, доберуся та перевірю.

Нарешті заживу одна, без докучливих сусідів.

Ух, скоріше б завершився робочий день!

Але робочий день не поспішає закінчуватися. До боса потягнулися відвідувачі. Переважно солідні дядьки з інших фірм для співпраці. Мене ганяли по всьому офісу за різними дорученнями.

Із затримкою на півтори години Кирило нарешті повільно виходить з кабінету. Виглядає так, що зібрався вже відпускати. Йому-то нічого, а мені треба встигнути ще доїхати хоч до однієї квартири з двох варіантів. Рієлтор вже п'ять разів дзвонив.

- На сьогодні ми закінчили, - оголошує, зупиняючись поглядом у відкритому вирізі на моїй блузці. Застібаю піджак на всі гудзики. Нічого витріщатися, куди не треба. Свідків адже поруч немає.

Підхоплююся з місця. Зібралася заздалегідь. Чекала лише на дозвіл від пана.

- Мені вже потрібно бігти. Я можу бути вільна? 

- Ні, - спокійно заважає летіти на пошуки ночівлі.

- Чому?

- Ми ще з тобою повинні пройтися з репетицією нашої пари. Під час вечері повториш, що я повинен про тебе запам'ятати і що вивчила про мене.

Та він знущається, чи що?!

- Кирило, але я тоді не встигну. Пам'ятаєш, я казала про варіанти з квартирою? Ти ж сам заборонив ночувати в готелі.

І це він ще не знає, що там я призначила зустріч іншому. Не менш наполегливому мачо. Не можна мені туди повертатися.

- Пам'ятаю, казала, було весело.

- Що-о?!

- А те, Вікторіє. Жити де попало, теж тобі забороняю. Під час нашого договору варіанти даю тільки я. Вибору у тебе більше немає! Досить того, що ти нас трохи вже не підставила.

- Я-які ще варіанти? - мені погано заздалегідь.

- Якщо сильно попросишся і почнеш благати, то може й виділю кімнату в своєму пентхаусі.

- Ні-ні-ні, ми так не домовлялися! - У такому питанні відмовляти босу виходить з легкістю. - Я голосно хроплю і ночами кидаюся посудом.

Треба ж чимось відлякувати.

- Знав, що будеш волати, - посміхається він задоволено. - У моєму будинку є порожня квартира друга. Він дасть тобі пожити безкоштовно. Таким чином будеш завжди поруч і перед очима. Тепер я особисто стану твоїм набридливим сусідом. Вже відмирай, дорогенька. Хочу скоріше отримати вечерю!

Ой, лишенько... рот закриваю рукою, щелепа наче на місці. Нервовий тик також на місці. Внутрішній голос валяється у непритомності.

А-а-а-а! Бєльського дедалі все більше стає у моєму житті. Краще б я повернулася до готелю.