Розділ 18/1

Чи стерпить Марина таке приниження? Ох, краще не думати заздалегідь. Надто вже я знаю колишню подругу.

Для повного щастя по дорозі зустрічаю наречену колишнього хлопця. Кіра теж рада мене бачити, он як губи надула, дивлячись на мій чудовий букет у прозорій вазі.

А Бєльський переймався, що шоу не відбудеться. Та я всім вже його подаруночок сунула в очі..

Напевно, мої квіти мають дратівливу силу. Ось і коняка з "моєю" каблучкою не стрималася, зупиняється.

- Сподіваюся, ти не закрутила з Бєльським заради того, що б Вітя ревнував? Вже дуже підозріло ти стрибнула під боса.

Ні, звичайно, не заради цього. Ви що таке про мене подумали? Адже моя справа тільки страждати і не сміти навіть дивитися у бік Вітечки.

Так, я могла б і більше розпинатися, принести вибачення. Якби не згадалася порада від мого випадкового знайомого Олександра.

- Хто ви? Ми хіба знайомі? Нагадайте про себе, якщо це важлива для мене інформація, - з подивом очима блимаю. Ходять всякі, шиплять чомусь. Божевільня, а не офіс корпорації.

Кіра багровіє від злості.

- Швидко ж ти навчилася норову. Подивимося, як заспіваєш, коли Кирило тебе змінить на чергову настільну грілку.

- І вам всього найкращого, - кидаю їй, далі не слухаючи.

Повертаюся до приймальні, не знаючи, як себе поводити з непередбачуваним босом. Ось тому і не знаю. Він постійно мене то шокує, то дивує. Неможливий чоловік для мого розуміння. Наче поводиться суворо, а потім бац. І робить щось добре, завжди додаючи, що це не для мене, а для його необхідної мети.

Бачу в своїй пошті від нього чергові завдання. Швидко біжу виконувати. Підписую акти в бухгалтерії, заношу звіти в статистику і з роздрукованими договорами стукаю в кабінет.

Заходжу. Далі не наважуюся пройти. Спочатку треба перевірити, чи немає поблизу батога.

- Кирило, я зробила все, що ти мені скидав. І це... дякую, що не поставився байдуже у ситуації з моєю колишньою сусідкою. Знаю, ти заради нашого договору, але все одно не очікувала.

Під час моєї швидкої плутаної розмови, Бєльський не повертає голови від монітора. На екрані бачу графік, який бос продовжує креслити.

- Я залишав тобі право самій вирішити, як вчинити з сусідкою, - сухо вимовляє, не відриваючись від графіка.

- Напевно, я не вмію твердо відмовляти.

Бєльський до мене повертається нарешті. Ну і навіщо йому такі гарні очі з пухнастими віями? Ой, я ж не про те взагалі збиралася подумати.

- Хіба? - глузливо запитує.

- Ну тобі ж я не змогла відмовити. 

- А, ну мені зрозуміло.

От прямо захотілося таке щось вигадати. Як влаштую день “НІ”, тоді й дізнається.

- Нічого, не переймайся, Вікторіє. У мене з відмовами немає проблем. Один раз я дав тобі право вибрати, другого не буде. Як захочу, так і вирішу. Сподіваюся, ти не зібралася і сьогодні ночувати в готелі?

- У мене є варіанти з квартирами.

- Це добре, варіанти мати цікаво. Знаєш, а з тобою не засумуєш? 

- Ото вам дякую. У мене теж через декого не виходить засумувати, - тихенько бурмочу я.

І що на нього знову знайшло? Чому розвеселився, коли я за варіанти сказала? Теж мені жарти. Дівчина залишилася без даху над головою. Нестерпний бос, у всьому нестерпний.