Розділ 12/1

- Каміло, ти стежиш за мною? - бачу, що бос закипає.

- Проїжджала повз на таксі та побачила твою тачку. Хотіла зробити сюрприз, пообідати. А ти... ти... зі своєю дурнуватою секретаркою, - красуня показово схлипує.

Головою доведеться ризикувати. Якщо що, то кину в неї іншу тарілку. І я ж не промахнуся.

Встаю з-за столу.

- Гей, пані, припиніть істерику! - грізно насуваюся на неї. - Кирило мій! Він освідчився мені у коханні та запропонував офіційно стати його дівчиною. Своїм чоловіком я більше ділитися не буду.

- Чого? Це правда, Кирило? - верещить вона як різана.

Щодо, більше не ділитися чоловіком, бовкнула зайве. Але істеричка Каміла на це не звернула увагу.

- Ти ж чула. Я тепер зайнятий, - усміхається гроза жіночих сердець, навіть не поворухнувшись.

- Авжеж, ти зайнятий, - підходжу впритул до боса і закриваю собою. - Забирайся, Каміло. У нас романтичний обід. Шукай собі іншого боса. Цей тільки мій!

Я так розійшлася, більше зі страху, що Каміла накинеться. Повертаюся до чоловіка і обіймаю. Нехай бачить зміюка, що зайнято тут.

- Скажи їй, щоб пішла. Ти ж у мене такий вірний і люблячий. А я ж лише твоя дівчинка.

Кирило мене теж у відповідь обіймає і... одним рухом перекидає до себе на коліна. Сиджу очманіла прямо на босі. А називалося це - піти разом обідати.

Прилітають два папуги і кружляють над головою білявки. Вона ще голосніше кричить, відмахуючись від птахів:

- Коли ви встигли? Чому не я? Чому я таких слів ніколи не чула?

- Каміло, заспокойся. Пощастить і тобі, але не зі мною.

Помічаю, як бос натискає на кнопку збоку столу.

- Що бажаєте? - перед нами миттєво з'являється офіціант, наче з повітря.

- Проводьте дівчину на вихід, - Кирило киває на скажену фурію. Вона вже готується в мене вчепитися кігтями.

За лічені секунди з'являються міцні хлопці. Хапають під руки Камілу і на вихід несуть.

- Як ви смієте! Кирило, за що ти так зі мною? Поповни хоча б кредитку! Ай-ай, мене папуга клюнув! - голосила та верещала вона, поки виносили.

Видихати полегшено боюся, раптом ще повернеться Каміла мене вбивати. Та й сидіти на Бєльському не той випадок, коли можна розслабитися.

Пробую встати. Бос утримує.

- Зараз я повірив тобі. Добре зіграла. Розумниця. На десерт заробила.

Розкриває руки. Вилітаю від нього кулею.

Нерви ні до біса. Зла, спітніла. Серце калатає.

Де мій зароблений десерт? Дайте вже заспокоїтися!