Розділ 7/1

- Як погано чуже брати, - нахабно цокає негідник зі звинувачувальним поглядом.

- Та ви... ви зовсім вже, чи що? Не брала я нічого! Бачу цього чоловіка вперше!

Краще у всьому йти у відмову, нічого іншого для порятунку не встигла придумати.

Охоронці чомусь налаштовані якраз проти мене.

- А тортом кидалися теж не ви?

- Крали так і відволікали жертву?

Де вони жертву побачили? Га?

Ось я б ні за що не повірила, що двометровий бугай, мій колишній начальник, схожий на жертву. Та він однією лівою здатний укласти всіх охоронців, що про мене тоді говорити.

- Торт мені довелося кидати з метою оборони. Цей невідомий, - підкреслено вимовляю, - чоловік до мене чіплявся. З ним розбирайтеся, а не зі мною.

Тепер охоронці регочуть. Ну що за віслюки!

- Ви самі бачите, дівчина не в собі. Давайте я її заберу, проведу виховну бесіду, і не будемо відволікати вас від роботи.

- Ні, не віддавайте йому! - особисто я проти з Бєльським залишитися наодинці, тим паче, коли його розкішні туфлі у вершковому кремі.

- Краще викличемо наряд поліції. Нехай вони зі злодійкою розбираються. Для магазину теж збиток від неї.

Ось до чого довів Кирило Олексійович. Ну навіщо я в нього кинула тортом? Ну чому я не тримала в руках великий гарбуз, щоб зарядити як годиться у брехливого гада.

- Б-будь ласка, не треба поліції, - прошу, заїкаючись від жаху.

- Справді, не треба. За торт я вам відшкодую і за втрату робочого часу, - бос простягає старшому з охоронців кілька великих купюр, і до мене повертається. - Ми обов'язково розберемося. Обов'язково! Перевиховаю злодійку. Більше не буде у вас красти, - і стільки турботи в його словах, прибила б з радістю.

Кирило обмінюється прощальним кивком з наглядачами супермаркету, хапає мене за руку і тягне на вихід. Інші покупці стовпилися біля кас, і проводжають нашу пару з величезною цікавістю. Ще б пак, таке шоу влаштували серед білого дня.

Гей, я передумала! Хочу наряд поліції! Поверніть охоронців, заберіть від кровожерливого боса.

- Відпустіть мене! Це вже не смішно, - смикаю рукою, не виходить вирватися.

- Хіба я сміюся? Ні, Вікторіє, і тобі не раджу, - рішуче тягне, і хоч би що йому.

- Хоча б скажіть, навіщо причепилися?

- Не хвилюйся, скажу. А не збігала б, не знущалася наді мною, підсовуючи божевільну сусідку, тоді б і розмовляли не тут і набагато спокійніше.

- Але ж я і не запрошувала вас, щоб приймати. Марині ви хоча б подобаєтеся.

- Хочеш сказати, тобі ні?

- Ні, - кажу.

- Злюка!

- Брехун збочений!

Мило поспілкувалися, на мою думку. Хотілося б на цьому розпрощатися, але ж ні, бос тягне до своєї машини. Намагаюся закричати, він прискорюється і закидає мене на заднє сидіння.

- Будь слухняною дівчинкою, шуміти не треба, - грізно цідить, залазячи слідом, і блокує одним натиском на кнопку всі двері.

Лякаюся до тремтіння в колінах. Передчуття саме погане, не дарма я збігала і ховалася. Як знала, не можна потрапляти в його хваткі лапи. Нічого не допомогло. Ех, невдачлива я.

- Якщо ви мене не відпустите прямо зараз, то я…

- То що? Знову поцілуєш мене? - Він ще й насміхатися здумав!

- Розповім про все вашому батькові! Нехай знає, який у нього син, небезпечний маніяк.

- Щодо маніяка, він тобі навряд чи повірить. А в іншому... не здивується, напевно, - безтурботно знизує плечима крадій колишніх помічниць. - Навіщо б я крав свою ж наречену?

- Кого?

У мене зараз мозок закипить, поки знайду, чим гепнути нахабного боса. Сумкою спробувала по його привабливо-нахабній пиці стукнути. Він відібрав і закинув вперед. Сиджу тепер без сумки, без ключів, без надії на швидку допомогу.

- Ось ми і дісталися до мети мого приїзду, - задоволено гмикає. - Розумієш, так склалося, що мені терміново знадобилася дівчина для вигляду серйозних стосунків. Виникли... ем-м... непередбачені труднощі, з якими я не згоден. І тут з'явилася ти, вчасно так з'явилася.

Якби він говорив китайською, то до мене дійшов би сенс в однаковій мірі. Ні чорта не зрозуміла!

- Чому я?

- Ти моя нова помічниця, старанна і без шкідливих звичок. На тебе не знайти компромат, а його будуть шукати. До того ж, ти сама дала привід. І тепер тільки уяви, що сталося після твого зникнення з корпоративу? Батько геть сказився, вважаючи, що я знову кручу інтрижки на очах у співробітників і важливих партнерів. У мене був вибір невеликий... визнати себе нестриманим і позбутися на два роки всього або вирішити проблеми, які просто не відступлять. Знаючи мою рідню, точно не відчепляться.

- Ви хочете сказати, що ваші проблеми повинна вирішувати я?

- Не вирішувати, а робити, що буде наказано. Не безкоштовно, звичайно.

Ще недавно я пила з колегами чай у рекламному відділі, ділилася рецептами смачного печива. Отримувала більш за всіх завдань від колишнього начальника, прикривала зальоти Маринки, втомлювалася, поспішала все встигати і мріяла про майбутнє з Вітею. Те відчуття, що хтось безжально відібрав моє минуле життя, і в якості заміни отримую... вбивчу пропозицію.