Розділ 2/1

Віка

Який батіг? Він зовсім з глузду з'їхав, чи що?

Та зараз я побіжу отримувати покарання. Ні вже, не дочекається всемогутній бос. Я ще не збожеволіла, щоб підставляти свій зад навіть за велику премію.

- Мені порадили вас в якості прийнятної заміни. Ви, справді, здатні впоратися з посадою... як там вас?

- Вікторія Павлівна, - нарешті називаю своє повне ім'я.

- Отже, Вікторія. Ну-ну, - бос з легкістю відкидає по батькові, продовжуючи мене допитливо розглядати.

- Впораюсь, Кирило Олексійович. Каву готувати вмію, володію програмами. У своєму відділі отримувала премію, як найвідповідальніший менеджер. Тільки я не згодна на батіг.

- На потурання напрошуєшся? - посміхається він. - На перший раз пробачаю, далі подивимося. Виклич до мого кабінету співробітника служби прибирання. Потрібно зібрати осколки від розбитої склянки.

Бос виходить.

Я повільно видихаю з легень напругу. Пульс зашкалює, в горлі пересохло. Поспілкувалася, називається, з начальником.

Так і знала, що зміни мені складно даються. Особливо такі, в яких маячить перед очима заборонено привабливий чоловік, поширюючи шалено дорогий аромат. Він то насміхається, то серйозний, то ось уже збирався покарати.

Ох, дожити хоча б до вечора.

На перерву не йду, в перший день не до цього.

Маринка і колеги з рекламного відділу вимагають від мене терміново вирватися. Нехай почекають, не до них мені зараз. Кирило Олексійович наказав залишатися у приймальні та приймати відвідувачів.

Приймаю, намагаюся, а він все одно гарчить на мене. За остиглу каву погрожував прив'язувати мотузкою до кавомашини.

Тьху, збоченець! Злюся і за новою кавою біжу.