Розділ 20

Кирило 

В моїх думках поселилася дивна тривога. Погане передчуття. Я не знаю, що саме, але в середині, щось мене тривожить. Скоріш, за все я просто перехвилювався перед показом. Я всією силою стримував своє хвилювання, аби Ізабелла була спокійна. Але хвилювання нікуди не поділося воно було присутнє зі мною.  І після того, як показ закінчився дивно воно б мало зникнути, адже, усе пройшло добре. Я б сказав дуже добре. Але гроза, здається, ще не минула. Бо йшли подруги Ізабелли і вони виглядали не надто веселими скоріше за все агресивними. Мені так, здалося, а мене моя чуйка ніколи не підводить. 
— Кирило Ді Лаурентіс! — на підвищеному тоні покликала мене Емма рижа подруга Ізабелли, позаду неї ішли Лія та Єва. Цікаво, а де це їхня четверта подружка Ізабелла?
— що таке? — запитав я дивлячиь на них. Вони не виглядали розслабленими, а напруженими і дуже сильно. 
— де Ізабелла? — запитала Емма. Я спантеличено оглянув їх усіх. Після мого зізнання Ізабелла миттю побігла їм розповідати. Кому, як не їм про це знати.
— це я маю вам сказати. Де моя дружина? — вигнув я одну брову.
— ти не став нас претензії нам, пане Ді Лаурентісе, — сказала Лія, — ти ж сам їй подзвонив і покликав її. — А щось я цього не памʼятаю.
— я не телефонував їй. Я знав, що вона з вами і тим більше не телефонував. Ізабелла мене прибила за те що я подзвонив, коли вона вам розповідала про те що між нами.  
— справа в тому Кириле, що її ніде нема. — сказала Емма.  У мене кров пішла в пʼятки. 
—  не зрозумів. Як це її ніде немає? 
— ти подзвонив і після цього Ізабелла зникла. — сказала Емма.  
— гаразд. — я витягнув телефон з кишені і набрав номер начальника охорони. — алло, — сказав я як слухавку підняв чоловік.
— Кириле?
— закрити всі входи і виходи біля показу і офісу.
— щось сталося? — голос чоловіка був схвильований. 
— робіть те що я сказав, — сказав я і завершив розмову. 
— Кириле, ти щось знаєш? — запитала тихо Лія. 
— ні, але зараз дізнаюся, — сказав я і став дивитись камери відеоспостереження. 
Після повного перегляду я побачив цікаву картину. Моя чуйка мене в цей раз не підвела. І погане передчуття мало за собою певні причини. 
— Ізабеллу викрали, — сказав я вголос. 
— що? — хором сказали дівчата.  
— де Єгор? — запитав я у дівчат. Мені потрібна була допомога, щоб знайти Ізабеллу без кровопролиття. А до Мазхара Чічека я звертатимуся в останню чергу. 
— повіз Луїзу додому. — сказала Єва. Не поняв. Це чого це? І тут я згадав, як Ізабелла розповідала про любов Єгора до моєї сестри і моя сестра теж не байдужа до цього хлопця. 
Я набрав Єгора. 
— чого тобі? — одразу відповів Єгор. 
— я не буду питати, якого ти біса зараз робиш з моєю сестрою. Бо є справи набагато серйозніші. 
— як це такі справи? І я не з твоєю сестрою! — звісно, казочки мені сьогодні на ніч ще не читали, якраз саме час для цього.
— Ізабеллу викрали, — випалив я. 
— що? — почувся писк моєї сестри. 
— що ти там забула, Луїзо? 
— брате, зараз важлива не я, а твоя дружина. 
— Єгоре приїжай в Sarte і без моєї сестри. Наголошую, ця білобриса не сунеться ні ногою в Sarte. 
— Агов, — почала обурюватися Луїза, — Кириле, я тобі скільки разів говорила не називати мене! 
— Луїзо побачу тебе тут в Sarte, не подивлюся що ти моя сестра! — наголосив я сестрі.
—  і що ти зробиш? —  запитала Луїза. Не маю достатньо часу, щоб ще з нею розбиратися, тому збив виклик і набрав наступний контакт.
 Мазхар Чічек. Один із головних мафіозі цього міста. Він може знати все або навіть більше, або сказати що нічого не знає, але за цим може ховатися глибокий сенс. Мазхар Чічек і його напарниця Марта, то це ще ті божевільні мафіозники цього міста. Хочеш жити вмій з ними дружити, як то кажуть. Я достатньо знайомий із Мазхаром. Саме він познайомив мене з Мартою і можу багато чого сказати про цих двох. 
Коли я його набрав, то чоловік відповів одразу.
—  Кириле, зізнайся, що показ мод цей твій настільки нудний, що ти аж подзвонив до мене, —  сказав Мазхар як тільки підняв слухавку.
—  якби ж це було так. І відповім одразу на твоє питання ні він не скучний.
—  тоді чому ж ти дзвониш? 
—  Ізабеллу викрали.
—  Беллі викрали? —  здивувався Мазхар, але я ще більше здивувався коли він назвав мою дружину "Беллі".
—  що означає "Беллі"? —  роздратовано я сказав та навіть підняв одну брову. 
—  заспокійся не ревнуй. Ми з Мартою її так назваємо. 
—  Мазхаре, не дратуй мене і їдь в Sarte. А і до речі, не бери свою напарницю.
— а так, вони ж двійники, ти побачиш в ній свою кохану Ізабеллу, не дай Бог, ще розплачешся нам цього не потрібно. Ти правильно зауважив. 
—  нагадай мені, чому я не можу тебе вбити?
—  тебе посадять. —  так. Є така проблема. 
Через деякий час приїхав Єгор, а за ним Мазхар. Ми троє стали думати і гадати хто ж міг викрасти Ізабеллу і кому це було вигідно. І варіантів було нуль. Так, детективи ми ще ті.
— Ми так до наступного року не знайдемо Із. —  сказав Єгор відкинувши голову на спинку крісла і він мав рацію. У нас не було жодної заціпки. По камерах нічого не вийшло. І навіть ймовірних думок хто це міг бути теж немає. 
У Мазхара задзвонив телефон. 
—  Марта дзвонить по відео. —  сказав Мазо.
—  вона могла щось знайти? —  запитав Єгор.
—  не знаю. Зараз дізнаємося. —  сказав Мазо і відповів на дзвінок. —  Kankam? 
—  Я знаю, що хтось з вас не дуже сильно зрадів, що я подзвонила, але у мене все таки дещо є. 
—  що? — запитав Єгор.
—  до мене телефонував Михайло і говорив мовляв, що дзвонила до Ніки, що мені птрібно з нею терміново поговорити і вона побігла. Але є одне але, —  щось не збігається а з чийого телефону вона зараз говорить? 
—  а з чийого телефону ти зараз говориш? 
— зі свого. Хтось дуже розумний переписав свій номер на мій. І це ще не все так же зникла і Ліля теж я їй подзвонила. 
—  це міг бути Денис? — поцікавився Мазхар.
—  ні. Я у нього вже була. Там все тихо, щоправда трохи безлад залишився. 
—  що ти зробила? —  запитав Єгор. 
—  я хотіла перевірити кімнати, а ця зараза не хотіла мене впускати, тому я трішечки влаштувала в його будинку.
—  і що ж? — запитав я.
—  розбила декілька ваз, та один, здається, телевізор.
— і це по-твоєму трошечки? —  запитав Мазхар.
— так. —  впевнено сказала дівчина. — Оскільки, в нього не було дівчат,  то це трішечки. —  давай, Мазо в мене друга лінія. 
— і? хто це може бути? — запитав Єгор.
—  той,  кому дуже це вигідно. Той,  хто хоче нанести удар через дівчат Михайлу, Кирилу, Дмитру і Марті. —  сказав Єгор. Звісно,  така собі команда. Я глянув на Мазхара у нього змінився вираз обличчя.
—  Мазхаре?
—  Я згадав. —  Я та Єгор розгублено глянули на Мазхара. Цікаво,  що він міг згадати то?
—  що? —  запитав я
—  мій батько. Він говорив десь місяці чотири, а може і шість тому.
—  що говорив? Мазхаре, говори хутчіше! —  сказав Єгор.
—  сказав, що одного дня і Михайло, і Марта, і Дмитро отримають удар. Я запитав звідки він знає що вони отримає, а у відповідь отримав що це буде він. А два місяці томк він сказав, що до цієї так званої команди приєднався Кирило Ді Лаурентіс.
—  Мазхаре, але що Кирило зробив твоєму батькові? —  запитав Єгор дивлячись на Мазхара. Мені самому стало цікаво. Чому у твій так званій команді опинився я?
—  Коли стало відомо, що Кирило зробив пропозицію Ізабеллі і вони оголосили про своє весілля, то батька розізлила ця новина, адже, він сам домовився до того про моє весілля з Ізабеллою, але Кирило випередив його і тепер він його ворог, бо забрав спадкоємицю успішної текстильної компанії. Мій батько давно мітив на Sarte, але вийшло не так,  як він планував. 
—  ого, о це звісно старий дає, —  здивовано сказав Єгор. А я стояв у шоці. 
—  але я не впевнений,  що це батько. 
—  чому? —  запитав я, адже, цілком логічно що це він.
—  нещодавно Марта йому погрожувала, якщо він задумав щось проти неї і в цьому будуть вплутані її рідні, то вона з ним зробить, те що ніхто не насмілився. А батько цього боїться. — Чого "цього"? Цікаво, але я не став вдаватися у подробиці.
—  а ти їй щось казав про ті батькові плани? —  поцікавився я.
—  так. — кивнуув головою Мазо.
—  класно. — сказав я. 
Телефон Мазхара знову задзвонив. 
—  Хто? — запитав я. Адже це могли дзвонити та просити викуп. Цей варіант я не виключав.
—  Марта. —  Мазхар обернув телефон екраном спочатку до мене потім до Єгора і відповів на дзвінок. 
—  Мазхар! —  крикнула дівчина у слухавку.
—  Ти можеш не кричати? — сказав Мазхар.
—  вгадай, хто викрав дівчат? — запитала Марта не дуже дружелюбно.
—  Я здається, здогадуюсь, —  сказав я. логічно, що це батько Мазхара
—  твій батько. —  крикнула Марта. —  Ібрагім довбаний Чічек. Я буду не я, якщо не повідрубую йому кінцівки!  А і ще дещо. — Я вже боюся, що ще сталося. — Мазхар зміни прізвище. Знадобиться. — сказала Марта і збила.