Розділ 12

Ізабелла 

Оскільки Кирило погодився на першу пісню замість першого танцю, я мала взяти його прізвище. У нас була угода. Але хто я така, щоб її порушувати?

Боже, як же я раділа, що в нас буде пісня! Ще з дитинства я мріяла замість першого танцю заспівати зі своїм нареченим. І те, що ми вперше заспіваємо разом, не могло мене не хвилювати.

Я хочу, щоб усе було красиво. І хоча наш шлюб укладений за договором, мені хочеться, щоб весілля пройшло на найвищому рівні. А організовує його, звісно ж, сама королева організації — Лія Савіна. Вона б зараз сказала, що я перебільшую, але це правда.

Після того як Кирило приготував мені вечерю, я ще раз обдумала його пропозицію щодо прізвища. Що ж, зрештою, я буду Ізабеллою Ді Лаурентіс. Без Царенко.

Якщо мій чоловік протягом нашого спільного життя не поводитиметься як мудак, яким так любить бувати, то, можливо, я навіть не замислюватимуся про розлучення. Ми цілком можемо стати чудовими друзями. Але на мить я замислилася: що буде, якщо ми все-таки розійдемося? Я вже настільки звикла до Кирила, що мені буде важко відвикнути від нього.

Кирило Ді Лаурентіс став частиною мого життя.

Я навіть не знаю, чи зможу колись знайти чоловіка, який ставитиметься до мене так само, як Кирило.

Який називатиме мене «сонечком».

Я всміхнулася сама до себе. Та за мить зрозуміла, чому саме усміхаюся, і похитала головою. Ні. Мені не повинно подобатися, як Кирило мене називає. І не повинно подобатися те, як він до мене ставиться. Але, бляха, мені це подобається. Дуже подобається. Аж занадто. Мені подобається, як він вимовляє це слово. Як дивиться на мене в цей момент. І, здається, найбільше мені подобається те, що для нього я справді його сонечко.

Довбаний Кирило Ді Лаурентіс. 

— Ізабелло, з тобою все добре? — запитав Єгор. Господи, через думки про цього Кирила, я мало не забула, що друзі поруч зі мною зараз. 

— так, все добре, не хвилюйся. — заспокоїла я друга. Подумаєш, думала про свого фіктивного нареченого. Буває. 

— Єгоре, не чіпай її. Я впевнена, що її думки заполонила людина у якої ім'я Кирило Ді Лаурентіс. — ти не помиляєшся, Еммо, просто ти влучила прямо в ціль. 

— я думала про наше весілля та розлучення. — ну теоретично це правда. 

— а ви, що розлучитеся? — здивовано глянула на мене Лія. — тобто, наскільки я знаю, що у сім'ї Ді Лаурентіс, ще ніколи не було розлучень. Вони одружилися за договором, але врешті-решт закохалися в одне одного. — тоді наш шлюб з Кирилом буде винятком. 

— Ліє, те що було один раз не може бути і у нас Кирилом. — запевнила я подругу. Бо точно не вірю в ці всі справи. Так, я чула про такі випадки у сім'ї Кирила, але з нами такого не буде. 

— ні. — стверджувала Лія. — Брати батька Кирила усі так одружилися  і у всіх був один кінець. Вони закохалися. Їхні шлюби влаштовувала їхня прабабуся. Мати дідуся Кирила. 

— це не означає, що наш шлюб влаштувала його прабабуся. — заперечувала я. У нас зовсім інша ситуація. Кирило просто почув батька розмову і запропонував угоду. І все. І ніяка прабабуся Кирила не влаштувала б цей шлюб. 

— вважай, як знаєш, але я думаю, що ваш шлюб влаштувала Лайла Ді Лаурентіс. — знизила плечима Лія. Лайла Ді Лаурені це бабуся Кирила. Хоч я її ще не бачила, але мені цікаво, якою вона може бути. 

— а ну зробіть гучніше. — перебила Емма Лію, — Там Михайло Мудрик. А я могла бути на тому балу. І може вирвала з ним побачення. 

— ага. А потім його дівчина вирвала тобі і йому волосся. — сказав Єгор підкручуючи звук телевізора. Ну в Михайла не так і багато волосся. Він такий білявий, що мені стало цікаво, як часто він його фарбує. 

— новини футбольного світу. Сьогодні на благодійному, де було багато аукціонів. Також був лот наших футболістів. І з ними побачення, як ви всі знаєте.  Це щорічний наш внесок. Кожен з футболістів влаштовує побачення, а жінка, яка заплатить найбільше коштів, буде партнером на цьому побаченні. І один з них побив рекорд. Жінка боролася за побачення з хлопцем до останнього. 

— даю гарантію, що це за Михайла, — сказала Емма. 

— це новий рекорд за всю історію наших аукціонів. Сто тисяч доларів за одне побачення. — нічого собі. Багачка якась. 

— скільки? — вигукнула я. Єгор, який пив воду та мало не подавився.  

— та жінка, що божевільна? — запитав Єгор. 

— пане Михайле, ви дізнались, хто ця дівчина, що віддала за побачення з вами цілий статок?— на екрані телевізора були один журналіст і Михайло Мудрик з своєю дівчиною Веронікою. А вони прекрасна пара. Не думаю, що вона буде задоволена тим, що її хлопець на побаченні з іншою.

— ось вона. Поруч зі мною. Вона правда трохи божевільна, — сказав Михайло. Вероніка глянула на нього поглядом, що як вони приїдуть додому, то йому кінець. 

— боже, Вероніко. Це дійсно ви зробили? — поцікавився журналіст. Ця дівчина може стати моїм кумиром. Здається. 

— так, — дівчина кивнула. — Коли Михайло сказав купити сьогодні будь-який лот за його гроші, то думала, що куплю, якусь річ. А не побачення з ним. Але це прекрасно, — посміхнулась дівчина дивлячись на Михайла. І те, як він дивився на неї. Говорило мені про те, що справжнє кохання дійсно існує. Хотіла б я, щоб у мене був хлопець. Який буде дивитися на мене так, як Михайло на Вероніку. Який буде обожнювали мене. І буде називати мене, як це зараз робить Кирило. Можливо, ми з паном Ді Лаурентісом виглядаємо, як пара, але це не зовсім так. Ми лише прикидаємось. З нас двох б вийшли чудові актори. Хоч іди і спробуй себе на проби якогось фільму чи телесеріалу. 

Коли друзі пішли я зібрала брудний посуд та закинула його у посудомийну машину. Закинувши капсулу. Я увімкнула її і посуд мився. Як чудово, коли є ці технології.  І не потрібно самій мити гору жирних тарілок. Я сказала, як ця жінка з реклами капсул до посудомийних машинок.   Прийнявши душ я зробила усі свої рутинні справи. Коли моє обличчя торкнулося до м'якої подушки  подушки я поринула у міцний сон.