Розділ 6

Ізабелла 

Приїхавши додому рада нас була бачити тільки Регіна. Сестра була не дуже радісна нашій присутності. А тато злився через новини. Хоча він ще з нами не говорив. А Філа я ще не бачила. Розмістилися ми у моїй спальні. 
— тобі справді не буде не зручно тут зі мною? — запитав Кирило, коли розкладати наші речі.
— заспокійся. Ми одружимося і будемо жити в одному домі і спати в одному ліжку. Рано чи пізно це мало статися, — Кирило не встиг відповісти, як постукали і зайшла Регіна.
— Ізабелло, твій батько чекає на вас у своєму кабінеті.
— рівень небезпеки? — запитала я у Регіни.
— найвищий.  
— погано. Ми зараз прийдемо, — жінка кивнула і вийшла, — знаєш, що у цьому кабінеті посіє хаос мій батько, а не я. Як було минулого разу.
— ходімо, — сказав Кирило взявши мене за руку і ми пішли у кабінет. Кирило, як справжній джентльмен відкрив двері кабінету та пропустив мене вперед. Як тільки ми увійшли, то за столом сидів батько.
— я б хотів сказати, що радий, що ви тут, але не при таких обставинах. Ви можете сваритися не на людях? — говорив батько, а ми з Кирилом сіли на м'які крісла, які були розташовані біля столу.
— це не була сварка. — сказала я. — я мало не впала, а Кирило мене врятував і я йому віддячила словами. І журналіст стояв недалеко від нас ми його не помітили.
— так, чи інакше це розкрилося. Тому, одружитися вам потрібно швидше ніж за два місяці.
— ще нічого не готово. Будинок на завершенні тільки креслень, — сказав Кирило. Будинок? Я думала, що ми будемо жити у моєму домі. Який для мене облаштував Олександр Андрієвський. А точно Марта ж казала, що вона архітектор нашого будинку. 
— нічого не знаю. У вас є свої будинки. Через два тижні у вас буде весілля.
— два тижні, тату, ти збожеволів? 
— давайте, розпочинайте підготовку. Оскільки, всі акції належать тобі, Ізабелло, то злиття відбудеться на наступний день після твого весілля, а далі робіть, що хочете. А і ще ми переїжджаємо у твій дім, Ізабелло. — я сиділа і все це слухала ошелешена. 
— якого? Тату, ти не можеш просто ставити мене перед фактом, щоб вигнати мене з мого ж будинку. 
— ти будеш жити у Кирила. — стверджував батько.
— а можливо, ми хотіли жити у моєму домі?  
— все. Я все сказав.
— а я ні. Ти не можеш керувати нашим життям. Ми одружимося гаразд. Через два тижні, теж гаразд. Але ти не будеш керувати тим, де нам жити. Зупинись. 
— Ізабелло, ніхто і ніщо цього не змінить. Я вирішив. 
— а я вирішила, що ти і моя сестра не будете жити у моєму домі. 
— Ізабелло. 
— Тату! Ви можете жити, де завгодно, але тільки не в моєму домі. Хочеш можеш побудувати цілу резиденцію. І жити там. Але не в моєму домі. Там буду жити я і мій наречений. Крапка.  — я закінчила і вийшла з коридору та пішла на кухню. Там були Регіна і моя сестра.
— що таке? Беллі, ти якась зла, — спантеличено дивилася на мене Регіна і мішала, щось у каструлі. 
— люба сестро, ти знала? — запитала я у сестри. Коли сіла за стіл у їдальні, а Кирило став позаду мене тримаючи двома руками спинку мого стільця. 
— знала, що?
— що ти, тато та Філ, будете жити у моєму домі?
— ні. Так ти і не дозволила б. Цей будинок ти робила, як будинок своєї мрії. І я не розумію, чому батько це робить. Він це прекрасно знав.
— і я не знаю. Алекс, у мене ідея. — промовила я.
— що за ідея? — запитала сестра сідаючи за стіл навпроти мене. 
— ти скажеш батькові, що знайшла будинок. — всі на кухні здивовано глянули на мене. 
— але я його, ще не знайшла. 
— нічого. Знайдеш, — сказала я. — якщо знадобиться Кирило знайде. Але ні ти, ні тато, не будете жити у моєму домі, а ми з Кирилом у нього. 
Моя сестра готувала вечерю разом на пару із Регіною. Я вирішила не приєднуватися до цього процесу, а попрацювати над ескізами. 
— трудоголіку! — підкрався до мене Кирило налякавши.
— що таке? — відірвалася я від свого макбука.  — ти мене налякав.
— я не думав, що ти така ляклива. 
— І яка я, на твою думку, Кириле Ді Лаурентісе? 
— ну, — хлопець вдав, що задумався, — ти впевнена у собі. Добра. Турботлива. Трудоголік. Ти віриш у кохання. Хочеш, щоб тебе любили, турбувалися. Ти хочеш пристрасті. Пригод. Йти за своїми мріями. Скажи мені, Ізабелло,  якби  нас не було. Я маю на увазі  фіктивний шлюб. То щоб було?
— не знаю, Кириле. Ти маєш рацію, я хочу таке кохання. Але де зараз знайти справжнє та чисте? У мене був хлопець. Але він кинув мене, лише тому, що я не прийшла на побачення. 
— ти не прийшла? — здивовано глянув на мене хлопець. — Ізабелло, я знаю тебе не надто довго, але ти б ніколи, — хлопець не договорив, бо я його перебила. 
— бо я не безвідповідальна. Так. Я йшла до нього. Але якійсь придурки скинули з п'ятого чи шостого поверху воду в пакеті. І я вся була мокра, — Кирило засміявся і не стримувався.
— чого ти так смієшся? 
— коли це було?
— пять років тому, а що таке?
— цим придурками був я, Алекс та Макар. — що?
— то це ти став причиною, що хлопець мене кинув, а не зробив мені пропозицію руки та серця? 
— думаю, що це на краще. 
— ага. Тепер я одружуюсь із тобою.  
— думаю, що це класно. — лукаво посміхнувся хлопець. 
— так? І чому ж ? — закрила кришку ноутбука та ближче підсунулась до нього. Я поклала свою руку ближче до його долоні. 
— можливо у мене є флешка з серіалом «Постукай в мої двері». — легко знизив плечима Кирило. 
— і ти тільки мені це кажеш зараз? 
— Ізабелло! — пролунав надто розлючений голос Регіни. Що я вже зробила? Глянувши на Кирило його обличчя вже не було таким усміхненим.
— ой.
— що «ой»?
— я мав покликати тебе вечеряти, а натомість я заговорився з тобою. 
— Кирило! Йомайо. Якби тільки, що Регіна не буда зла, я б з'їла тебе, — пробурмотіла я піднявшись ліжка крокуючи до дверей. Зайшовши у їдальню, нас зустрів злий погляд батька. Сівши на вільні місця, я стала наливати нам суп, який приготувала Регіна та моя сестра. 
— вибачте, за запізнення. Ми з Кирилом заговорилися, — сказала я, щоб зняти напруження за цим столом.
— знаємо, як ви говорили, — додала свої п'ять копійок сестра. 
— думай, що хочеш, Олександро. 
— а і Ізабелло,  батько нас потішив. Через два тижні ми будемо жити у твоєму просторому домі, — як ніж у спину. Регіна та Кирило, які були присутні на розмові, яка була раніше були шоковані. Регіна відкрила рот і не закривала Філ, який сидів біля неї закрив.
— але ж ти... — почала я, але сестра перебила.
— я не буду грати під твою скрипку, люба сестро. — я хотіла їй відповісти, але Кирило мене перебив.
— моя родина завтра приїжджає свататися, — що? Я на хлопця вирячилась. Він чудово вміє переводити тему.
— не дивись на мене так. Як Луїза почула, що весілля через два тижні, то вони вже їдуть. — я відкинулась на спинку стільця і вдала, що плачу. 
— Ізабелло, з тебе жахлива акторка. Краще їж. 
— дякую, Кириле, ти чудовий наречений. 
Коли ми повечеряли ми з Кирилом залишилися допомогти Регіні зібрати посуд зі столу. Регіна кудись зникла. Кирило мив посуд, а я його протирала рушником. 
Я не можу навіть подумати, що моя сестра таке утне. Вона знову зробила по-своєму. Але цього разу вона прикинулася, що допоможе. Я знову розчарувалася у ній. Кожного разу вона падає у моїх очах. 
— поділися своїми думками, сонечко. 
— моя сестра знову мене підставила. Ти ж сам чув, що вона була готова допомогти, але це було брехнею. Я не розумію, як вона може так робити. Якби була мама вона б була зі мною. Вона б не дозволила батькові забрати мій будинок і не дозволила Олександрі так чинити. 
— ох, Ізабелло, — хлопець повитирав свої мокрі руки та підійшов до мене. Він пригорнув мене до себе. Я поклала свою голову на його груди. Він гладить рукою моє волосся. І ми ось так стояли удвох невимушено. — тепер ми вдвох. І ти не будеш сама боротися зі своєю родиною. За твоєю спиною тепер є Кирило Ді Лаурентіс. Кажуть він трохи сварливий та владний. — я засміялася. — і його краще не дратувати. 
— добре, що є, Кирило Ді Лаурентіс. — сказала я посміхаючись, — коли твоя сестра приїде? 
— завтра разом з твоїми друзями.
— я скажу тобі по секрету. Єгор, — я подивилася на хлопця забравши голову з його грудей. 
— твій найкращий друг так.
— він у університетські роки був закоханий у Луїзу. 
— в мою сестру?
— так. Але він так і ненаважився їй про це розповісти.
— Луїза теж була закохана. Вона часто говорила про Єгора. — мої очі засяяли. І в моїй голові була ідея.
— Ізабелло, навіть не думай про це. 
— ти читаєш мої думки. 
— пусти це на плаву, сонечко. 
— ти маєш рацію. Хто кидав той пакет з водою?
— звісно, що я. 
— ти маєш зводити мене побачення. Як компенсація. 
— я подумаю, над твоєю пропозицією. — сказав хлопець пригорнувши мою голову до своїх грудей. Я лише широко посміхнулася. 
Ось так просто хлопець змінив мій поганий  настрій на хороший. І я забула про свою сестру. З Кирилом можна забути все. Хоч він і видається сварливим та владним, як він сам висловився. У душі він ще, той добряк.
Я не хотіла прокидатися. Це вперше, коли я у цьому домі не хотіла прокидатися аромат лаванди і мускатного горіху надавали мені спокою. Коли я розплющила очі, то  помітила, що сплю на грудях Кирила. Наші ноги та руки з'єдналися. 
— Ізабелло, спи тільки шоста ранку, — пробурмотів Кирило. 
— як ти зрозумів, що я не сплю?
— твоє дихання. Спи, — я тільки заплющила очі, як у двері постукали і увійшов Філ. 
— доброго ранку. 
— Філ? Ти чому тут, а не у себе?
— Ізабелла, я прийшов поговорити. — сказав хлопець серйозно. У нього під обличчям темні кола і було помітно, що хлопець не спав цілу ніч.
— що сталося? 
— я вас залишу, — сказав Кирило я кивнула і хлопець вийшов з кімнати.
— я цілу ніч думав. І я більше так не можу. Я вважаю тебе своїм другом. І я хочу з тобою поділитися.  Я думаю прислухатися до своєї бабусі, — до бабусі? Я заплуталась. — я розлучусь з Олександрою. Те, що вона зробила вчора за вечерею стало останньою краплею. Із, це не та дівчина з якою я одружився та в яку закохався. Вона не була такою підлою.
— Ти ж знаєш, що я завжди на твоїй стороні. 
— я не очікував, що вона таке зробить по відношенню до тебе. 
— це Саша. Вона не міняється. 
— тому, я вирішив це все припинити. 
— коли ти їй розкажеш? 
— цього тижня.  На вашому весіллі я обов'язково буду. Ти справді щаслива?
— так. Кирило про мене турбується і я справді почуваюся з ним у безпеці. Як твоя сестра?
— посилає мені прокльони. Та вагітна близнятами. 
— як прекрасно,  — я обійняла зятя, — як прекрасно. 
— так, саме ця новина змусила мене прийняти рішення. 
— з розлученням?
— так. Перед тобою король. 
— майбутній король. 
— ні. Моя бабуся вже підписала закон. 
— але коли ти розлучишся, що буде?
– нічого. Все буде без змін. Сьогодні сватання?
— так. Це щось нове для мене. 
— моя Із одружується. Не можу повірити.  
— ти тільки, що назвав мою дівчину своєю? — почувся твердий бархатний голос Кирила. І коли Кирило увійшов? 
— я і забув, що Кирила Ді Лаурентіса називають владним. Піду вирішувати свої проблеми. 
— удачі, Філ. — хлопець посміхнувся поплескав мене поплечах і вийшов.
— Кирило Ді Лаурентіс ревнує?
— ні. Моя сестра і всі інші приїдуть о тринадцятій нуль нуль. 
— знаєш, Філ вирішив розлучитися з сестрою.
— ти не можеш просто розлучитися зі мною Філіпе! — почувся крик внизу. 
— потрібно розпочати приготування. — потрібно розпочати зараз, щоб я встигла зібратися пізніше. Та і з новиною про розлучення моя сестра не буде радою нам допомагати. 
— Луїза все владнала.
— владнала?
— так, вона все зробила. У ресторані столик зарезервовано. Все готово. 
— як добре, що є Луїза. — мою увагу привернув мій телефон, який ожив. Це було повідомлення з нашої групи друзів. 
Єгор: Ізабелло, негайно увімкни телевізор!!!
— хіба ви не в дорозі?
Емма: та в дорозі. Увімкни телевізор, там новини про вас.
— про нас???
Єва: ти увімкнула?
— зараз. 
— Кирило, увімкни телевізор. — хлопець здивовано глянув на мене. 
— Ізабелло, я не пам'ятаю, щоб ти дивилась телевізор. 
— просто увімкни, милий, — звідки це «милий» взялося? 
— я увімкну лише через те, що ти назвала мене «милим». — хлопець увімкнув і у екрані я побачила наших батьків. Мого та Кирила тата. 
— ми тут, щоб повідомити, що модні компанії «Сарте» та «Ді Лаурентіс Design» об'єднуються.