Розділ 4

Кирило 

Коли ми вирішили питання з Ізабеллою, щодо цих папараців я поїхав додому. Я занервував, коли двері мого дому відчинені. Я пам'ятаю, що їх зачиняв. Заходжу в будинок, а на кухні моя сестра випиває моє улюблене віскі. Якого біса? Вона вже пів бутилки випила. Не знав, що моя сестра алкоголік. 
— Луїзо? — запитав я схвильовано. 
— о, любий братику, де ти був цілу ніч? Не кажи, я знаю у своєї дівчини точно. 
— чому ти напилася? — поцікавився я. Не кожен день, я бачу свою п'яну сестру. 
— моє серце розбито. Він знову мені зрадив. Чому я така наївна? Чому я повірила, що люди міняються? — ще трохи і вона почне плакати. Я підійшов і її обійняв.
— чшш, — заспокоював сестру, — ти дуже добра. Просто такі люди, як він не заслуговують на тебе. Вони користуються тобою. 
— знаєш, хоч ти і показуєш всім, що ти холоднокровний, не маєш почуттів і емоцій, але вони в тебе є. Я не знаю, чому ти їх приховуєш. Бо ти, ще той няшка, — била мене сестра в груди долонею.
— я не няшка. — пробурмотів я. Як така людина, як я може бути милою? 
— якби це було так, як ти кажеш, то ти б стояв і дивився на мене, як я давлюсь сльозами, а не обіймав мене, як робиш зараз, — я закотив очі. Відколи я почав це робити? Я не милий і ним не буду.
— не закочуй очі, — сказала сестра.
— чому ти саме в мене дома вирішила напитися?
— тут спокійно. Ніхто не мішає. 
— як давно ти тут?
— цілу ніч. Це не перша бутилка, а друга. 
— ти на роботу думаєш іти? — запитав я у сестри.
— я модель твого модного будинку, братику.
— скоро ми об'єднаємо будинки.
— після весілля. Не віриться, що мій братик одружується. Ще й на Ізабеллі Царенко. Вона це бомба, — я глянув на телевізор і там були ми, — О, дивись ви в телевізорі.
— було добре, якщо б вас не побачила тут. А тепер дозвольте, нам потрібно працювати, — сказала Ізабелла у телевізорі.
— ким не була ця дівчина вона мій кумир. Коли у вас сватання?
— Луїзо, не верзи дурниць.
— я все влаштую. Не переймайся, — я хотів, щось сказати, але задзвонив мій телефон.
— так, Макаре.
— ти можеш приїхати до мене в офіс? — попросив Макар. 
— що сталося? 
— є один момент. 
— їду. — я завершила дзвінок, — Луїзо, прийми душ. І не пий. Гаразд, мені потрібно їхати. 
— слухаюсь, бос.
— я серйозно. Все буде добре.
— якщо мій братик сказав, що все буде добре, то так і буде, — після цих я вийшов. І поїхав до себе на офіс.
—  в нас є проблеми з контрактом з акціями Сарте, — сказав Макар, коли я приїхав до нього.
— які? 
— ті люди, які  купляли досі їх не переписали  на тебе вони досі належать їм. 
— якого біса?  Я гроші, що на вітер пустив? 
— виходить, що так, — я встав і направився на вихід, — ти куди? — запитав Макар.
— завітаю до них з теплим візитом, — сказав я з посмішкою і пішов. Коли я приїхав то одразу зайшов у кабінет. Мене намагалися зупинити його секретарі, але марно. Кирило Ді Лаурентіса ніхто не зможе зупинити, — Мирончику, я не зрозумів,  чому досі акції Сарте твої? Думав, що я не дізнаюся? Не намагайся обдурити мене. 
— ми якраз готували їх з моїм адвокатом, — вказав він на свого партнера, який зовсім не адвокат. 
— я схожий на ідіота? Ти думаєш, що я повірю, що твій партнер адвокат? Через годину ти з довіреністю на акції у мене в офісі. Якщо тебе не буде прямо зараз у мого адвоката не плач через наслідки, Мирончику, — я вийшов і поїхав до офісу Макара. Як тільки я прийшов у кабінеті Макара сиділа Ізабелла та Макар, — Ізабелло. Я не знав, що ти сьогодні будеш. 
— я дзвонила тобі, але пан Ді Лаурентіс не наважився взяти від мене трубку, прийшлося сюди приїхати. 
— вибач, був зайнятий. Так, що ти хотіла? — Ізабелла подивилася на Макара, точно вона не повинна бачити Мирона тут, — Макар, зустрінь гостя.
— ти його сюди запросив. Тоді, де ти був? — запитав Макар.
— Макар! 
— іду. Я не знаю, як ти з ним витримаєш ціле життя. 
— а хто сказав, що ціле життя? — буркнула Ізабелла.
— Ізабелло, скажу дещо. Якщо ти  зв'язалася з Кирилом Ді Лаурентісом, то це назавжди. Я жалію про це. 
— не в моєму випадку. 
— я б так не казав.
— іди вже, — хлопець вийшов, а я підійшов до дівчини, — так що ти хотіла?
— наше побачення. Коли ти зможеш?
— сьогодні ні. Завтра точно. 
— завтра. В п'ятій годині вечора футбол. Ми ідемо на матч, — ненавиджу футбол. Все таки вона про це дізналася, як я не намагався це приховати. 
— все таки ти роздобула на мене інформацію.
— я ж з тобою одружуюсь, я повинна знати, що ти не маньяк.
— це ти скоріше маньяк. Інколи тебе потрібно боятися, — я підійшов до неї ще на два кроки і наші тіла торкалися одне одного чоло до чола. Моє серце забилося швидше. Я зараз ледве тримаюсь, щоб не торкнутися до неї, але у кабінет вривається Макар, і дівчина швидко відійшла від мене.
— вибачте, що перериваю, але Кирило, тобі потрібно іти. 
— я і так вже йшла. На наступний раз будь ласка, бери слухавку, щоб мені не прийшлося їхати, — звісно, що не візьму. З цими словами дівчина вийшла. 
— подзвони до Оксани, — дівчина була партнером Макара. В них такі теплі стосунки, що я думав, що вони пара. Але у дівчини вже є чоловік.
— для чого тобі мій партнер? Тобі мало мене?
— Макар, не біси. 
— я ще його дратую. Я тобі пізніше скажу, коли не буду на роботі.
— обов'язково, — і я пішов до Мирончика, — хеллоу, Мирончик.
— Кирило.
— чому акції досі належать тобі? Я заплатив тобі п'ятсот тисяч гривень. 
— вийшла накладочка, — пробурмотів Мирон собі під ніс.
— виправ зараз же. Тільки з моїм адвокатом, — в кабінет заходить Оксана. Ділова жінка.
— Кирило Ді Лаурентіс, що ми сьогодні маємо? — запитала Оксана. 
— документи. Акції Сарте, які він купив переписуємо на мене.
— я навіть не знаю, її прізвища. Чому я маю щось підписувати? — здається, Мирончик не угомониться.
— тому, що я заплатив тобі гроші за це. Якщо ти забув я тобі нагадаю. Оксано, представтесь.
— Я Федорчук Оксана Михайлівна головний адвокат адвокатської контори «M and О»  Достатньо інформації, щоб ти підписав кляті документи? Макар підготував документи, — дівчина витягнула з сумки досьє, — прошу підписати.
— Мирончику, давай, — він підписав і дівчина подала мені документ і я також підписав, — надіюсь, що ти більше не будеш мутити каші. Бо пан Мазхар завітає до тебе. 
— не сам він з Мартою приїде. І скажу тобі, не думай, що легко відіграєшся, — сказала Оксана і ми вийшли з будівлі.
— дякую, за співпрацю.
— звертайтеся. Чому я, а не твій найкращий друг Макар? — запитала Оксана.
— він зайнятий іншим, — хлопець зайнятий злиттям наших модних будинків і шлюбним контрактом. Хоч і ми не розлучимось, але він має бути. Таке правило злиття.
— Оксана, ти що тут робиш? — сказала світловолоса дівчина з очима океану, вона була з чоловіком Дмитром Булатовим.
— Лілю, Дмитро привіт 
— привіт, Оксаню, — привітався Дмитро Булатов.
— ви що тут робите? — запитала Оксана 
— ми були в лікарні, — сказав Дмитро Булатов.
—  що сталося? 
— потім розкажу, а хто це? — сказала жінка поряд з гонщиком. 
— я не представився. Я Кирило Ді Лаурентіс.
— я вас знаю, ваша нова колекція просто неймовірна. Я скупила майже весь магазин
— нам надходила така інформація, що вагітна жінка скупила весь магазин, — сказав я їй.
— я не втрималася. — посміхнулася дівчина. Здається, її Ліля звати.
— у нас скоро нова колекція і вона буде неймовірна. Тому, ми з моєю нареченою чекаємо на вас.
— а можна взяти подруг?
— кого завгодно навіть чоловіка. Там також буде чоловіча колекція. 
— Дмитро, думаю, що ти також не стримаєшся і скупиш весь магазин.— сказала Оксана. 
— я можу і купити і сам магазин 
— на жаль, ні. Оксано, передаси документи Макару, гаразд?
— гаразд, Кириле.
— побачимось, — я сів у машину і поїхав до офісу. В офісі мене зустрів Макар.
— як все пройшло?
— ідеально. Я навіть познайомився з Дмитром Булатовим і його дружиною. До речі, це вона скупила весь магазин.
— я чув, що ця жінка божевільна. 
— тобто? 
— вона втекла з власного весілля і одружилася з гонщиком Дмитром. І я до чого веду, можливо колись ви з Ізабеллою будете такі ж, як вони. 
— такого не станеться. Це одиночний випадок.
— а от і ні. Її сестра також була фіктивно одружена і три подруги.
— господи, скільки їх там?
— сім або вісім.
— йомайо. І вони завжди разом?
— ну так. Наскільки я чув. Вони відвідують кожен матч Андрієвського, Шапаренка, Матвієнка. І кожен заїзд Дмитра. Навіть плакати роблять. Один з них є в інстаграмі Дмитра. З підписом найкращі фанати. Також вони на кожній презентації нового проекту Марти і Марічки. Розумієш, у них є пріоритет вони ставлять одне одного на перше місце. Неважливо, яка у них робота вони завжди разом. Вони підтримують одне одного. 
— звідки ти це все знаєш?
— нагадаю, тобі що моя партнерка одна з них. 
— звісно. Добре, мені потрібно до Мазхара.
— тоді побачимось завтра. 
— Що ти робиш? — Запитав я побачивши у кабінеті Мазхара жінку. Не буду брехати вона вродлива. Очі кольору кави. Червоне волосся. Як Ізабелла. Тільки червоне волосся. Не можуть люди бути, такими схожими. 
— ти взагалі, хто такий? — я оком побачив, що її рука потягнулася до пістолета схованого у її кишені. І в одну мить вона мені ним погрожувала. Так, це не Ізабелла вона не вміє користуватися пістолетом. 
— ти мене застрелиш? — запитав я.
— звісно. Хто ти в біса такий? І що ти тут забув? — я вирішив не відставати від дівчини, яка схожа на Ізабеллу і теж витягнув пістолет.
— один на один. Хто ти? — і в цей момент заходить Мазхар.
— якого біса? Міша, підійшли но.
— оха. Ви що вбити одне одного хочете? Мазхаре, забери пістолет у Кирила, а я у Марти, — сказав Михайло Мудрик.
— Мудрик, хто це? — запитала жінка на ім'я Марта. Чудово. Не Ізабелла.
— Кирило Ді Лаурентіс, ти купуєш його одяг.
— я хотіла пристрелити найкращого дизайнера країни? — Міша кивнув, — вибачте, пане Кириле.
— можливо мені хтось дасть відповідь?
— звісно. Її компанія проєктує тобі дім. Той самий дім, де ти будеш жити з Ізабеллою, — відповів мені Мазхар.
— тобто Art life im. Serkana Bolata ваш?
— звісно. Найкращий архітектор, — сказав Мазхар.
— я хотів пристрелити найкращого архітектора, який проєктує мій майбутній дім. Прекрасно.
— так. І двійника твоєї нареченої.