Розділ 3

Як і очікувалося новина, що ми з Кирилом були у ресторані вже в інтернеті. Всі бурно обговорюють, чому ми були удвох.
Хтось пише, що це була лише робоча вечеря, а хтось, що ми пара. 
Я сиділа і дивилася на ескізи майбутніх суконь, помітивши одним оком, як мій телефон засвітився. Це було повідомлення від Кирила. 

Кирило: «тепер твоя черга влаштовувати нам побачення» 
— «не хвилюйся, я все продумала».
Кирило: «мені вже лячно стало».
— «ти ще не знаєш на, що я здатна».

— хеллоу, — відірвала мене Емма від телефону.
— привіт.
— обговоримо рекламу?  — так. Це потрібно, а то нова колекція не за горами.
— точно банери, реклама в інтернеті, в журналах.
— я вже придумала тематику. Але у нас немає часу шукати нових моделей.
— може когось із офісу взяти? 
— так. І я вже бачу кого, — і очі Емми засяяли.
— кого?
— ти і Кирило, — сказала Емма з великою посмішкою на обличчі 
— що? Ні.
— ви ж граєте в закоханих і це допоможе, — у кабінет постукали і зайшов Кирило.
— працюєте?
— обговорюємо рекламу, — сказала я.
— ви двоє будете моделями. — радісно вигукнула Емма.
— я не буду брати у цьому участь, — вказівним пальцем махнув Кирило перед мною і Еммою.
— якщо ви хочете, щоб вам повірили, що ви дійсно закохані, то ви це зробите. Я все сказала. Коли погодитеся, чекаю вас у нас в офісі на фотосесію, — коли Емма пішла, то Кирило стояв і думав. Навіть побілів.
— з тобою все добре? Ти весь побілів.
— так, все добре. І ми повинні погодитися.
— ніколи. — він ж тільки, що сказав, що не буде брати участь. 
— Ізабелло, це заради Сарте. Зроби це. Заради свого батька, — хлопець знав куди тиснути. 
— я не знаю. Я ж не модель. Як позувати і що робити.
— не хвилюйся через це. Все пройде чудово.
— вмовив. Я дзвоню Еммі, — я взяла телефон зі свого столу і набрала подругу, — Коли нам приїхати? — одразу почала з справи.
— зараз.
— зараз? 
—  немає сенсу відкладати. Давай, я вас чекаю. — і Емма завершила виклик.
Ми з Кирилом часу не гаяли зібралися сіли у його машину. Це був чорний Mercedes G-class, здається, що 2022 або 2023 року.
— ти фанат кубиків? — поцікавилася я.
— звісно, сідай краще, — буркотун.
Коли ми приїхали до офісу нас зустріли з хлібом і сіллю. Це бляха муха, що таке? 
— вітаю, вас шановні моделі, — сказав чоловік з віночком на голові. Одного дня я вб'ю свою подругу. 
— це що таке? — прошепотів мені на вухо Кирило.
— це моя подруга нас так зустрічає
— так завжди?
— сьогодні перший раз. 
— О, ви прийшли, — вийшла Емма зі свого кабінету.
— це що таке? — запитала я у Емми.
—  Едварде, чому в тебе на голові вінок? 
— бос наказав зустріти пані Царенко і пана Ді Лаурентіса оригінально. А кому не подобається хліб зі сіллю?
— я обожнюю  домашній свідоспечений хліб, можна спробувати? — запитав Кирило у Едварда.
— звісно, — Едвард кивнув і Кирило відламав собі шматок хліба.
— божественно. Найкраще, що я їв. Спробуєш? — простягнув Кирило мені шматок хліба.
— звісно, — я хотіла взяти у Кирила шматок, але він вирішив мене погодувати ну нехай який залишився. Це дійсно дуже смачно, — ммм, яка смакота. Едварде, ви самі це пекли?
— ні, це хліб на замовлення. 
— дасте мені контакти, гаразд?
— звісно, пані Царенко. 
— ходімо, на вас вже чекають.— сказала Емма.
Ми зайшли у кімнату студію, де всюди стояли різне світло та реквізити. Була статуя Геракла та Венери. Ми з Кирилом переодягнулися у наряди від Сарте. 
— красиві, скажи Едварде, — сказала Емма, коли ми з Кирилом увійшли одягнені у нарядах. 
— Ви ідеальна пара. До речі, я бачив новини. То правда, що ви пара?— поцікавився Едвард.
— які новини? — перепитала я, а то є різні новини.
— годину назад вийшла стаття, що ви пара. А до того були в статті,  що це тільки робочі відносини. То ви пара чи ні? — уточнив Едвард.
— пара. Зустрічаємося. І це не робочі відносини. 
— тоді те, що ми з Еммою придумали буде чудово. І так розповідаю нашу концепцію. Ви пара одягнені у одяг Сарте. Ви збираєтеся на вечірку. І допомагаєте одне одному збиратися. Це перший крок, є ще два.
— я розповім другий. — промовила Емма, — Також ви будете одягнені у домашній одяг від Сарте. І все заключається у тому, що ви відпочиваєте разом. Читаєте книгу, дивитеся фільм чи дуркуєте.
—  третій крок і останній — це найкращий на мою думку. Ви у спальні у піжамі від Сарте і у вас одна тумбочка, — сказав Едвард.
— готова? — прошепотів Кирило, щоб чула тільки я, коли нас закінчили одягати.
— так, а ти?
— я теж. 
Оскільки, ми були у платті та костюмі то був перший крок. Тому, мені в голову прийшла ідея я нею поділилася із Кирилом і він погодився. Ми з хлопцем стояли у дзеркалі і він засував мені замок на платті. Потім нам принесли реквізит кольє, яке він застібав на моїй шиї. Легкий дотик його пальців до моєї шиї викликав мурашки по всьому тілу. І він обіймав за талію, а голову поклав на передпліччя. Я посміхнулася і спалахнула вспишка камери. 
— ідеально. Мені це дуже подобається. Еммо, здається, що це буде найкращою нашою роботою, — сказав Едвард моїй подрузі.
— не спіши з висновками, ще є дві тематики, але є дійсно дуже вдалі кадри. Іза і Кирило, ви просто неймовірні. Якщо так піде далі, то я захочу, вас як основних моделей.
— не перебільшуй, — сказала я.
Потім ми переодягнулися у домашній одяг. І головним реквізитом був диван у так званій вітальні. Біля нього стояв столик, а там пульт від телевізора і книга. 
— книга моя.
— без питань, сонце, — посміхнувся Кирило мені. Хлопець сів на диван, а я вирішила ужитись в роль і лягла на диван, так щоб моя голова була у нього на ногах. А його пальці перебирали моє волосся. І Едвард зробив пару кадрів. Пізніше я поставила книгу і ми билися подушками. І теж вийшло пару хороших кадрів. Залишився останній третій крок. Ми вже у піжамі і маємо лягти у ліжко Кирило вже ліг, а я стояла. 
— Ізабелло, що сталося? — занепокоєно дивився на мене Кирило.
— нічого. 
— Ізабелло, я ж не сліпий і бачу. Що таке? 
—  ми вийдемо. — сказала Емма.
— дякую, — вони вийшли, а хлопець встав і підійшов до мене. Взяв за руки і посадив нас на ліжко.
— ну, сонце, ти скажеш? — Кирило дивився на мене своїми блакитними очима.
— можеш, так не називати ми наодинці.
— я не називаю тебе, бо тому, що треба, а тому, що я так хочу. Розкажи, що сталося, що стала, як стовп навіть не рухалася.
— я хвилююся. 
— через що? 
— не придуруйся сам знаєш, що.
— ні. Чи ти боїшся зі мною лягти у ліжко? 
— я не боюся.
— тоді що? — запитав хлопець тихим голосом. Щось у цьому є.
— нічого.
— значить боїшся.
— та і що? 
— нічого. — хлопець взяв мої обидаі руки я подивилася на наші руки, а потім на хлопця вдивлялась у його блакитні очі, — Спокійно, не хвилюйся, все пройде чудово. Повір мені.
— я не знаю.
— Ізабелло, давай зробимо це. А потім 
— що потім?
— сюрприз. Так, що давай зберись, сонце, — я зробила глибокий вдих і видих, — готова? 
— так. — кивнула головою і відійшла від хлопця. 
— Еммо, Едварде, може заходити, — покликав їх Кирило.
— все в порядку? — підійшла до мене подруга.
— так, він розкусив мене.
— у чому? 
— що я боюся з ним лягти в одному ліжку. 
— ти зараз серйозно?
— серйозно. Страшно стало. І також страшно поцілуватися. 
— ви одружитесь і будете цілуватися. 
— ключове слово будемо, а не все в один день і одразу. 
— ну ще довго будете шепотітися? — звернув увагу нам Кирило. 
— давай покажи йому на, що здатна  Ізабелла Царенко. 
— багато чого може. 
Я із впевненістю лягла у ліжко і ми почали фотосесію. Після кропітких годин роботи ми нарешті закінчили фотосесію. Втомлені, але задоволені своєю роботою ми поїхали додому. Коли ми сіли в машину і поїхали я не встигла помітити, як заснула. Кирило мене будив, але це марно, якщо я вже заснула, то прокинуся аж вранці. І я прокинулася вранці у своєму ліжку, у своїй кімнаті. 
— Чому я не пам'ятаю, як сюди зайшла? — і тут я помітила, що я одягнена, — і чому я не у своїй піжамі? 
— якби я це зробив, то ти мене б вбила, — з'явився нізвідки Кирило. Що він тут робить? 
— що ти тут робиш? 
— ти заснула у мене в машині і не хотіла прокидатися, тому я витягнув твої ключі з сумки і приніс тебе сюди. І залишився. 
— де ти спав? 
— тут з тобою, — засміявся хлопець.
— я серйозно питаю.
— у сусідній спальні, — хлопець підійшов до вікна, — ух, ти що 
— що там таке? — я встала з ліжка і підійшла до вікна і стала біля хлопця, біля його машини до фіга журналістів, — ти не міг машину в гараж поставити?
— міг, але закритий, — тут я помітила, що хлопець зовсім іншому костюмі ніж був учора.
— коли ти встиг переодягатися і у що?
— сьогодні вранці, коли ти спала. В мене в машині завжди є запасний костюм. 
— і як нам вийти? 
— нам ще зарано виходити удвох. Але враховуючи, що ми одружуємось через два місяці, то цілком нормально жити разом. Тому, ми можемо вийти вдвох. Просто сядемо у машину. І обговоримо з піарниками наш наступний крок.
— гаразд, я одягнусь ми поснідаємо і поїдемо. 
Одягнувшись я спустилася на кухню готувати сніданок, але коли прийшла, то сніданок стояв на столі. 
— я приємно здивована. Кирило Ді Лаурентіс приготував сьогодні для мене сніданок.
— я приготував для нас, а не тільки для тебе. 
— гаразд, подивимося, що тут у нас є, — перше, що мені кинулося в очі це два станчика лате, — латте?
— це для тебе ірландське.
— звідки ти знаєш, що воно може улюблене? 
— не знав, тепер буду знати. Я просто взяв свій улюблений напій думав, що тобі сподобається.
— ну ти вгадав. Далі в нас яєчня. Рутина для сніданків. 
— без цього ніяк. І тости з вершковим маслом.
— ну тоді приступимо до трапези. 
Ми поїли і вийшли з будинку. Папараці, як стояли так і стоять під огорожею. Добре, що машина Кирила стоїть у моєму дворі. Хлопець відкрив мені двері. Справжній джентльмен. Обійшов машину і сів і ми поїхали. 
— і коли нам чекати наші фото?
— завтра зранку або ж сьогодні в обід. Побачимо. 
Ми вийшли з машини і біля входу у Сарте стояли журналісти.
— вони бляха знущаються. Такими діями скоро нам знадобиться охорона, — я глянула на нього і закотила очі, — я серйозно Ізабелло. 
— яка охорона? я сама впораюся без неї, — я пішла уперед, а Кирило за мною. 
— доброго ранку, як ви ? — звернувся журналіст до нас з Кирилом.
— було добре, якщо б вас не побачила тут. А тепер дозвольте, нам потрібно працювати, — і зайшла в середину.
— тебе потрібно боятися,— сказав хлопець коли ми були вже у ліфті. 
— бійся, — сказала, коли ліфт зупинився на моєму поверсі.І нас одразу зустріла Аліна 
— Доброго ранку 
— був він добрий, якщо б не журналісти 
— на вас вже чекають пані Олександра і пан Філіп. 
— вони прилетіли з Великої Британії? 
— ви не чули новин?— запитала моя асистентка.
— які новини? 
—думаю, що ваша сестра сама вам розповість, — надіюсь вони нічого не вчудили. Я просто попрямувала до свого кабінету, де чекали Філіп і Саша, а за мною йшов Кирило.
— нарешті ти з'явилася. Я маю про твоє особисте життя дізнатися з інтернету, — сестра, ще щось хотіла сказати,але помітила Кирила, — а ти не сама. 
— я Кирило Ді Лаурентіс наречений Ізабелли. А ви напевно Олександра та Філіп Родси. 
— радий знайомству. Ви чудова пара. Правда, Ізабелла божевільна і їй потрібно, той хто її божевільність буде стримувати, — сказав мій зять. 
—  у мене це не виходить. Для чого її  стримувати? — запитав Кирило.
— чому ви тут?
— я зрікся престолу, — він що зробив? 
— що? Хіба рік назад ти не робив те саме? — запитала я.
— моя бабуся хотіла, щоб ми розлучилися. Тому я зрікся. Тепер моя сестра буде майбутньою королевою, — сказав Філіп.
— Тато знає про вас? — запитала моя сестра. 
— звісно, — кивнув головою Кирило.
— і як він відреагував?— запитала сестра.
— цілком спокійно. Думаю, що вам час до Києва поїхати навідати батька і Регіну. У нас з Кирилом зараз зустріч.
— Побачимось Із, — сказав мій зятьок.
— бувай, Філ, — вони вийшли.
— ти не розкажеш сестрі правди? — запитав Кирило.
— ні. Вона занадто егоїстична. І я знаю, що вона скаже.
— мені здалося чи у тебе кращі стосунку з Філіпом ніж сестрою?
— так і є, я не хочу про це говорити. Зараз прийде Селін.
— Селін?
— мій піарщик, — у двері постукали, — заходь Селін.
— ви на усіх сайтах. На всіх рекламних банерах і журналах. І це ще не вийшла рекламна кампанія Сарте. 
— зупини це. Ти знаєш, що я ненавиджу бути в центрі уваги.
— зробити, як завжди. Висвітлити Зречення престолу Філіпа? 
— так. Моя сестра буде цьому рада. 
— добре. Ми цим займемося.