Розділ 2

Як я і думала Кирило Ді Лаурентіс весь такий красивий сидить у моєму кабінеті і у моєму кріслі. Зараз я його вижену. Прийшов і розсівся, як той господар. Це моя територія, моє царство. 

— дозволь запитати, а що ти тут робиш? 
— сиджу, — він ще й крутився у моєму кріслі. 
— встань.
— перепрошую?  — він ще глухий. Ідеальне комбо для нареченого. 
— встань з мого крісла, — наказала я.
— звісно, — він підвівся й ступив кроком до мене. — Воно й так замале для тебе, таке крихітне й миле, — мовив він із такою оксамитовою твердістю, що шкірою побігли мурашки. — Прошу, сідай.
— мені не потрібен твій дозвіл, щоб сісти у власне крісло у власному ж кабінеті, — я пройшла повз нього й демонстративно зайняла своє місце. — Навіщо прийшов?
— нам потрібно поговорити про наше весілля, — сказав Кирило.
— я думаю, що було б краще це обговорити не у цьому кабінеті. 
— а де? 
— нам треба десь «засвітитися».
— засвітитися? 
— ми обговоримо це сьогодні ввечері у ресторані. Щоб нас помітили. І звісно, що це будуть обговорювати. 
— ти дійсно дуже розумна, — це що такий комплімент від Кирила?
— я знаю. 
— і самооцінка дуже висока. Все, як про тебе казали, — цікаво, хто це встиг проспівати йому про мене?. 
— хто? 
— цього думаю тобі не варто знати. 
— а тобі варто піти.
— а ти дуже ввічлива. 
— я проведу тебе, щоб ти не загубився і назад не повернувся, — Кирило вийшов першим з кабінету, а я за ним. 
— далі я сам. Знаю дорогу, — сказав він уже біля робочого столу Аліси і раптом нахилився й поцілував мене в щоку.
Якого біса перед всіма працівниками? 
— гаразд, — посміхнулася натягнуто я, — побачимось.
— я подзвоню, — він і мій номер має. Чудово. Хлопець пішов. 
— Алісо, в кабінет, — я повернулась у свій кабінет, а дівчина пішла за мною.
— кави? — запропонувала Аліса.
— так. Але це не все. Мені потрібне досьє на Кирила Ді Лаурентіса. 
— де ж я його знайду? 
— менше слів більше діла. 
— гаразд.
— для чого тобі на нього досьє? — з'явилася моя подруга Емма.
— А ти що тут робиш?
— нам потрібно обговорити рекламу нової колекції, — сказала Емма.
— точно нова колекція. 
— ну розкажеш, — Аліса вийшла, а Емма одразу вмостилася в крісло напроти, — для чого тобі досьє на нього?
— він мій наречений.
— що? — мало не кричала вона і в кабінет зайшла Аліса, — добре, що ти прийшла. Принеси кави з коньяком. Ні. Кави не треба тільки коньяк. 
— ви впевнені? — перепитала Аліса.
— та
— просто кави. Чому ти прийшла? — сказала я до своєї асистентки.
— інформацію про Кирила Ді Лаурентіса неможливо дістати. Мій доступ заблоковано. 
— гаразд, можеш йти,— дівчина вийшла, — він знав, що я почну на нього рити і заблокував. Придурок.
— чому ти виходиш за нього заміж? — у кабінет постукали.
— я зайнята, — крикнула я.
— думаю, що для нас в тебе є час. Еммо, привіт, — це були мої друзі. Єгор, Лія та Єва. 
— повторю своє питання. Чому ти виходиш за нього заміж? — на мене різко виставилися три пари очей.
— що? — мало не кричала Лія
— в сенсі заміж? — спокійно запитав Єгор на відміну від Лії.
— хто ця бідна людина? — засміялася Єва.
— я б не сказала, що він бідний. Мільярдер скоріш за все, — відмахнулася Емма.
— хто він? — запитав Єгор.
— Довбаний. Кирило. Ді. Лаурентіс, — розтягнула я по словах. 
— що? — спокійно сказав Єгор 
— якого біса? — кричала Лія.
— спокійно, я все розповім. 
— розповідай, — сказала Єва
— наші модні будинки під загрозою банкрутства. Хтось скуповує наші акції. І з кожним днем все більше. А Кирило запропонував угоду, що викупить всі акції. Які ми втратили. Це одна частина. А друга частина, що я повинна вийти за нього заміж. І бути з ним на всіх світських заходах.
— ти ж їх ненавидиш. — почала свою тираду Лія, — Ти навіть, коли на заходах, які я організовую ледве витримуєш.
— саме так. Але Кирило цього не знає. Тому, я буду його дратувати так сильно, що він не витримає зі мною. І розлучиться. 
— чи ти не витримаєш з ним, —сказав Єгор це ми ще побачимо. 
— сьогодні у нас ввечері побачення.
— де? — запитала Лія.
— у ресторані. Нас помітять сфотографують і надішлють прессі. 
—  геніально, — підперла голову рукою Єва.
— ти придумала? — запитала Емма.
— звісно. Ви всі по роботі? — запитала я у друзів.
— звісно, — погодилася Єва.
— і що дизайнер інтер'єру хоче? — Єва була дизайнером інтер'єру вона мені зробила чудовий дизайн мого будинку. Саме так, як я хотіла.
— ну окрім мене. 
— спочатку я. Бо я перша прийшла, — в кабінет постукали. Схоже сьогодні я не попрацюю. І кабінет зайшла Аліса.
— ти щось вже знайшла? 
— Ем ні. Прийшли з банку, — ось це мені не подобається.
— для чого? 
—  вони кажуть, що більша половина акцій належить їм, а не вам. 
— якого біса? — я вийшла з кабінету і одразу натрапила на представників банку, — проблеми? 
— більша частина вашого модного будинку в Києві і тут у Львові належить нашому банку, тому я думаю, що вам належить звільнити цей кабінет і переїхати у менший, — сказав представник банку. Фіг їм. А не звільнити кабінет. 
— нізащо. 
— Ізабелло, вони мають рацію, — сказав тихо Єгор.
— Єгоре, це моя компанія і нічого не буду робити, що вони кажуть. 
— дзвони Кирилу, — сказала Лія Єгорові 
— ви не будете йому дзвонити, — наказала я друзям.
— тоді батьку. Ти сама це не вирішиш, — сказала Емма.
— тільки не йому. 
— обирай Кирило чи батько? — подзвонити Кирилові означає не бути такою ж сильною, якою я є. А батькові йому стане ще гірше від цього. Я у безвихідній ситуації.
— я сама все вирішу і не потрібно нікому дзвонити. Прошу проходьте у мій кабінет, — сказала я представникам банку, — не смійте йому дзвонити! — наказала я друзям. Хоча хто мене послухає.