Розділ 26. Шість двійок

Коли в клубі з'явилися Злата і Марчел, Валерія і думати забула про Тоцького і його дивні слова, передані через Лема. Парочка відразу прикувала до себе увагу і не лише її. Веселі, трохи галасливі, яскраві. Сестра — в сліпучо-жовтій сукні. Вона впадала в очі своїм життєствердним сміливим кольором і дивовижно їй личила. Валерія шкірою відчувала, як по клубу пішли шепоти з приводу нової подружки підкорювача жіночих сердець. Лера б не здивувалася, навіть якби знайшлися ті, хто вже ставки робить, чи стане златокудра красуня новою жертвою Марчела.

Валерія попивала коктейлі з Тересою і уважно стежила за розвитком подій. Однак зовсім нічого поганого не відбувалося, і вона розслабилася. Марчел і Злата вирішили зіграти партію в кеглі і зайняли один з майданчиків. Наскільки Лера встигла зрозуміти, гра дуже нагадувала звичайний земний боулінг.

Марчел всіляко намагався справити враження на супутницю — показував їй майстер-клас. Жбурляв кулі не так точно, як ефектно. Чого у нього не відняти, так це виняткової чарівності. Навіть коли він хибив, спостерігати за його рухами було заворожуюче цікаво. Злата слухала, дивилася, кивала, мило посміхалася, питала поради, немов початківець у профі. А потім, коли черга збивати кеглі дійшла до неї, вона зробила серію настільки влучних кидків, що не лише Марчел, а й усі, хто став свідком цього дійства, присвиснув від подиву.

Ай, молодчина! Гордість взяла за сестру. Валерія дивилася на неї і сміялася. Вона ще до початку поєдинку здогадувалася, кому у кого тут потрібно майстер-класи брати. Злата, у якої безліч вільного часу, мала набагато більше можливостей набити руку в клубних забавах, ніж вічно зайняті студенти.

Так-так. Це дивно. Зазвичай хлопець виграє для дівчини м'яку іграшку, завдяки своїй влучності, наприклад, в тирі, але тут сталося все навпаки. За серію вражаючих кидків Злату нагородили якимось клубним жетоном з підсвіткою, який належало прикріпити до одягу на грудях. Але вона передарувала його збентеженому Марчелу. На очах у всього клубу з посмішкою на обличчі приколола нагороду на сорочку свого супутника.

Може, хтось знітився б після такого феєричного провалу, але не Марчел. Він швидко повернув собі піднесений настрій. Мабуть, вирішив брати іншими своїми талантами. Вони зі Златою присіли за столик до Валерії і Тереси, і Марчел взявся вправлятися в красномовстві. Ось тут йому вже точно не було рівних. Він сипав кумедними історіями зі студентського життя, а Злата заливалася дзвінким завзятим сміхом. Дивовижно позитивна сестра у Лери. Найцікавіше, що, виявляється, до студентських байок вже були зараховані і ті пригоди, в яких безпосередню участь брала Валерія — і підірвана чорнильниця, і хитрістю відпрацьована двійка, і затиснутий в тренажері Кацпер. У переказі Марчела це звучало так весело, що Лера і сама сміялася.

— Який же він негідник, цей ваш Кацпер, — похитала кучерявою головою Злата. — Я б його сама в залізяки закувала.

Після серії вдалих байок Марчел відчув, що знову зумів заволодіти ініціативою і вирішив розширювати поле бойових дій — запросив Злату прогулятися.

— Подихаємо свіжим повітрям. Покажу тобі територію академії.

Злата не роздумуючи погодилася. Валерія відмовляти сестру не стала. Відчувалося, що Марчел не представляє для Злати жодної загрози. Вона повністю володіла ситуацією, його чари на неї зовсім не діяли.

Вони пішли. А Валерія і Тереса вирішили скористатися майданчиком для гри в кеглі, що звільнився, — пожбурляти м'ячі. Вони так захопилися, що не відразу помітили, як гул голосів у клубі змінив тональність — став напруженим. І лише коли все навколо почало рухатися, вони усвідомили, що щось відбувається.

— Там таке! Ходімо! — чулися голоси.

Студенти юрбою побігли до виходу. І Валерія з Тересою теж побігли. Незрозуміло було, що саме сталося. Лихе? Добре? Тривожно стало за Злату. Чи не з нею, часом, пов'язаний переполох?

На вулиці вже сутеніло, але всі доріжки студмістечка вечорами яскраво освітлювалися ліхтарями. Відразу стало зрозуміло, де саме епіцентр подій — на спортмайданчику. Валерія помчала туди стрімголов, бо помітила біля тренажерів яскраву жовту пляму — сукню Злати.

Підбігла й очам своїм не повірила. Дежавю якесь. Один із тренажерів був понівечений, і на ньому сидів затиснутий залізяччям Кацпер. Він був блідий від злості і вивергав найстрашніші прокльони.

Думки в голові перетворилися в якусь кашу. Чому все так схоже на інцидент тижневої давності? Хто це зробив? Валерія обвела очима студентів, які зібралися на майданчику. Дехто щойно підбіг — вони автоматично поза підозрою. А дехто був тут вже в той момент, коли Лера вискочила з клубу. І серед них Марчел і Злата. Невже хтось із них? Згадалися слова сестри: «Я б його сама в залізяки закувала».

— Що тут відбувається?! — громовий голос пролунав, здавалося, над самим вухом.

Тоцький, чорти б його вхопили. Тільки цього диявола тут не вистачало. На майданчику відразу запанувала гробова тиша. Навіть Кацпер перестав хрипіти. Злющі очиська ректора холоднокровно пройшлися по кожному, але зупинилися на Валерії і зробилися кровожерливими. Ну, вочевидь, він вважає її причиною того, що сталося. Так би мовити, той самий почерк.

— Негайно в мій кабінет! — процідив він, вбиваючи її поглядом.

Ректор розвернувся і попрямував в академію.

Дідько! Ну точно дежавю! От тільки минулого разу Валерія хоч дійсно була винна в псуванні тренажера, але ж цього разу — ні! Однак вона все-таки рушила слідом за Тоцьким. А що їй було робити? Доводити, що вона тут ні до чого? А раптом це справа рук Злати? Таку ймовірність Валерія не виключала. І якщо так, не хотілося підставляти сестру.

Вона крокувала за Тоцьким, зберігаючи безпечну дистанцію в пару метрів. Але біля кабінету він зупинився і відкрив перед нею двері, пропускаючи вперед. Вона пройшла повз нього в декількох сантиметрах, відчуваючи, який він наелектризований. Гарячий, розлючений, спраглий до розправи. Здавалося, доторкнися і отримаєш удар струмом. Та й без дотиків було жарко.