Розділ 23. Можливість випаде просто зараз

Останньою парою в розкладі була «Магічна етика». Валерія підозрювала, що злопам’ятна професорка Катаржина знову буде до неї чіплятися, і завбачливо вивчила матеріали кількох попередніх лекцій. Однак Фрекен Бок цього разу обрала собі іншу жертву — Моніку. Викликала її до дошки і, хоч та відповідала більш-менш вірно, вліпила двійку.

— Я знизила вам оцінку за зовнішній вигляд, — підібгавши губи, прорекла Катаржина.

Двійкою не обмежилася, ще й довгі нудні нотації прочитала про те, в чому не має дівчина ходити на заняття.

— Якщо ще раз з'явитеся в подібному вигляді, — холодний погляд пройшовся по Моніці зверху вниз, — підніму про вас питання на педагогічній раді.

Коли після занять група зібралася в їдальні на обід, Моніка видала все, що вона думає про Катаржину та її чіпляння.

— Ти через неї не в дусі? — запитала Тереса.

Вона не дарма староста — тонко помічає нюанси настрою всіх своїх підопічних. Моніка дійсно була трохи сама не своя. Зазвичай жодна двійка не могла затьмарити її життєрадісність. А сьогодні хоча життєрадісність нікуди і не поділася, але крізь неї проступала напруженість і занепокоєння. І це було особливо дивно в зв'язку з тим, що сьогоднішній день був останнім навчальним перед двома вихідними, і більшість студентів знаходилися в радісному передчутті заслуженого відпочинку.

Відповісти на питання старости Моніка не встигла — в їдальню заглянув хлопець з паралельної групи.

— Шукаю повний конспект з «Магічною захисту». З факультативними лекціями. Завтра на перездачу. Може хто-небудь позичити?

Одногрупники Валерії перезирнулися і знизали плечима.

— У нас на факультатив тільки Лем ходив, — відповіла Тереса. — У нього точно є. Але він ще не повернувся.

Валерії дуже хотілося скоріше познайомитися з цим Лемом — єдиним членом її групи, якого вона ще жодного разу не бачила. Вона вже чула про нього і його таланти. Ходив на всі факультативи, з усіх предметів мав найвищі бали. Викладачі про нього відгукувалися лише в захоплених тонах. Валерія не забула про свій план познайомитися з яким-небудь старшокурсником-відмінником, який розбирається в портальній магії. Так от, коли почала збирати відомості, їй в один голос радили не старшокурсників, а саме Лема. Склалося враження, що він тут в академії найсильніший маг.

Коли студент з паралельної групи пішов, розмова знову повернулася до питання, чому Моніка сьогодні знервована. Вона ніколи не вирізнялася закритістю, і видала одногрупникам усі свої печалі. Виявляється, вранці у неї відбулася розмова з мамою по мобільному кристалу. Та наполягає, щоб Моніка була присутня на іменинах тітоньки.

— Це така нудна подія, — скривилася вона. — Збираються одні жінки і починають пліткувати — розробляти плани кого за кого заміж видати. Всі їхні поради застаріли ще триста років тому. Я краще за них знаю, що робити. У мене вже давно намічена ціль.

Тереса і Валерія перезирнулися. Знали вони її ціль — який-небудь товстосум з опікунської ради.

— Сьогодні ввечері повинен старший брат приїхати — забрати мене на вихідні до тітоньки. А мені потрібно за всяку ціну залишитися. У мене стільки всього на ці дні заплановано.

Моніка в задумі легенько постукала нігтиками по столу. І раптом подивилася на красеня-блондина з якимось оцінюючим інтересом.

— Слухай, Марчеле, — вона послала йому чарівну посмішку, — стань моїм хлопцем.

Марчел мало соком не вдавився.

— Не по-справжньому, певна річ, — поспішила вона його заспокоїти. — І тільки на один вечір. Я скажу братові, що закохана, і що у нас із тобою побачення, тому ніяк, от просто зовсім ніяк не можу поїхати до тітоньки. Він сам був не так давно студентом. Згадає молодість і піде назустріч.

— Ти ж знаєш, Моніко, я завжди за, — Марчел подарував одногрупниці посмішку чеширського кота. — Бути твоїм хлопцем на один вечір, — він багатозначно підняв брову, — звучить заманливо. Мене на такі справи вмовляти непотрібно. Але тільки не сьогодні. Я ж розповідав. У мене ввечері в студентському клубі побачення із золотоволосою красунею.

Моніка з досадою видихнула. Але зневірятися не збиралася. Її погляд перемістився на шоколадного Муачо. Той злякано кліпнув, але даремно. Затримався погляд Моніки на ньому недовго. Мабуть, вона вирішила, що Муачо — надто вже екзотична кандидатура для придуманої нею вистави. Тому, залишивши його в спокої, продовжила сканування в пошуках жертви. Вибору особливого не було. Залишився лише Філіп.

— Допоможеш? — приголомшила вона бідолаху.

Той страшенно зніяковів, але відповів ствердно. Моніка зіскочила зі стільця, підлетіла до Філіпа, видихнула «спасибі» і цьомкнула в щоку. Як він відреагував на такий бурхливий вияв вдячності, Валерія побачити не встигла — у неї в кишені завібрував мобільний кристал.

Ян викликав юристів прямо в свій кабінет. Вони вже кілька годин скрупульозно вивчали документи, пов'язані із заручинами. Їхній висновок йому категорично не подобався.

— Комар носа не підточить. Все чисто.

Єдина зачіпка, яку вони розгледіли в паперах, полягала у фразі: «заручини можуть бути розірвані за ініціативи представників нареченого, якщо наречена не стане студенткою академії чи не продемонструє належних успіхів у навчанні». Ось на цих «успіхах у навчанні» Ян свого часу спеціально наполіг. Адже він вважав, що мова про Злату. І хоча він був упевнений, що вона навряд чи вступить, але вирішив підстрахуватися. Розрахунок був на те, що лінива і бездарна дівчина може якимось дивом стати студенткою, але от вчитися і отримувати високі оцінки з усіх предметів вона точно не зможе.

Однак Валерія — не Злата. Таланту природа для неї не пошкодувала. Навпаки, розщедрилася немилосердно. Це дівчисько все схоплює на льоту. А коли знань не вистачає, включається інтуїція. Ян і без юристів пам'ятав про фразу щодо успіхів у навчанні і сьогодні намагався забезпечити їй першу двійку зі свого предмета. Але, дідько! Не вдалося! Вона встигала і відповідати, і одночасно жалити його зеленими очима. Він уже звик, що між ними постійно відбувається війна поглядами. У неї і до цього талант, Яну ледь вдавалося виходити з цих безмовних поєдинків переможцем.