Розділ 15. Спільна двійка

Йшов вже третій день перебування Валерії в академії, і їй почало здаватися, що вона втягується. Викладачі в основній своїй масі виявилися цілком адекватними. Робили поблажки, враховуючи, що вона новенька — до дошки не викликали, двійок не ставили, а навіть, навпаки, забезпечували необхідними методичками та посібниками, щоб вона могла скоріше надолужити пропущене.

Інцидент стався лише з леррою Катаржиною, немолодою уїдливою викладачкою основ магічного етикету. Пишні груди, вузькі стегна, трикутна голова, дивна зачіска, постійний невдоволений вираз обличчя — вона нагадала Валерії Фрекен Бок з мультфільму про Карлсона. Катаржина розгулювала між рядами парт з указкою в руках, суворо постукуючи її гострим кінцем по своїй долоні. Ось вже кому було начхати, що Валерія просто фізично не могла бути готова до її пари. Катаржина викликала до дошки, звелівши переказувати минулу лекцію. Валерія справедливо зауважила, що на минулій лекції бути не могла, тому що в той час ще навіть не знала ані про існування академії, ані про професорку магічного етикету.

Фрекен Бок розлютилася і вліпила двійку. Валерії дуже захотілося що-небудь підірвати — наприклад, указку в її руках. Але вона все ж стрималася, взявши до уваги поважний вік Катаржини. Довелося застосовувати прийом Тоцького — уявила у себе в руці крижану брилу.

Катаржина, мабуть, була єдиною проблемною представницею професорського складу, якщо, звичайно, не брати до уваги найбільш проблемного — Тоцького. Відносини з ним поки залишалися дуже складними. А якими б вони могли бути, враховуючи його каверзність, самодурство і зарозумілість?

Не далі як вчора він несподівано викликав Валерію до себе в кабінет на великій перерві. Відчувала вона, що неспроста. Ох, неспроста. Явно ж не для того, щоб похвалити за перші успіхи в навчанні. Поки йшла коридором, намагалася згадати, де напартачила. Начебто нічого останнім часом не підривала, старшокурсників заїками не робила. Але все одно заздалегідь підготувалася оборонятися. І спосіб захисту вибрала найдієвіший — напад.

Він зустрів її грізним поглядом. Керівництво рідко буває привабливим, але у падлюки Тоцького все навпаки. Йому личив цей начальницький вид — такий злющий — просто ух! Очі горять — зараз почне читати нотації. Але Валерія, певна річ, слово сказати йому не дала — першою пішла в атаку.

— Дьєре Яне, студенти використовують велику перерву, щоб повторити матеріал перед наступною парою. А ви позбавили мене такої можливості. Тому якщо я отримаю двійку, це буде і ваша провина! Це буде наша спільна двійка!

Тоцький, бідолаха, від такого нахабства остовпів. Ще більше насупився, але мовчав — вочевидь, осмислював інформацію про спільну двійку. Коли до нього повернувся дар мови, він вирішив увімкнути в собі диявола і, обпікаючи диявольським поглядом, почав відбивати атаку.

— Я вас покликав поговорити про іншу двійку, — рикнув він. Витримав театральну паузу, а потім викривально додав: — Про ту, яку ви відпрацювали обманом.

— Це ви про стенд?

— Про нього. Мені відомо, що вам допомогли.

І звідки йому, скажіть на милість, це стало відомо? Хто здав? Невже Бланка? Вона єдина з групи, хто поставився до Валерії не надто дружньо. Єдина, хто не допомагав у відпрацюванні двійки. Але не хотілося вірити, що це донесла вона.

— Так, мені допомагали друзі. Але я не пам'ятаю, щоб ви забороняли дружню допомогу. Сказано було: не можна користуватися магією, і все, — з натиском висловилася Валерія. — Чіткіше треба формулювати завдання, — додала вона, щоб добити. — Уміння правильно поставити завдання — дуже потрібна якість, яку необхідно розвивати. Особливо людям на керівних посадах, — вона подарувала йому повчальний погляд.

Тоцький вчергове втратив дар мови. Викликаючи студентку до себе на викривальну бесіду, мабуть, не очікував, що його ж ще й повчатимуть. Він став пекельно злим — його очі метали громи і блискавки, від нього іскрило, ніби він був під напругою, і навіть волосся скуйовдилося саме собою. Ні, в люті він убивчо неперевершений.

— Ідіть, — кинув Тоцький роздратовано.

Валерія вийшла з кабінету, вітаючи себе з нищівною перемогою.

До речі, про її перемоги вже почали ходити чутки по всій академії. Чого тільки не говорили. Адже відомо, що чутки, хоч і мають під собою реальне підґрунтя, але переказані з вуст в уста, починають жити своїм власним життям.

— ...землянка розмахнулася і я-а-а-ак викине його чорнильницю прямо у вікно...

— ...ні, це була не чорнильниця, а стаціонарний кристал зв'язку, і вона його не викинула, а підірвала прямо на ректорському столі...

— ...а я чула, що вона і стіл рознесла на друзки...

Ну от, приблизно такі поголоски лунали за її спиною.

Але найбільше чутки про пригоди Валерії вдарили по репутації Кацпера і Шимона. Їх відверто дражнили і висміювали. І ця парочка страшенно розлютилася на Валерію. Вона постійно ловила на собі їхні косі погляди.