Розділ 1. Лікар

— Роздягайтесь, — скомандував Валерії лікар.

Життєрадісно так скомандував, енергійно. Якби вона відчула підступ, то, напевно б, не сталося те, що сталося. Але в той момент нічого підозрілого вона відчути ще не встигла. Проте, повністю роздягатися, певна річ, не стала. Щоб показати родимку на плечі, досить було розстебнути кілька верхніх ґудзиків і трохи стягнути блузку, що Валерія і зробила. Щоправда, потім її все одно роздягли... Втім, все по порядку.

Валерія прийшла в поліклініку показати хірургу родимку, яка останнім часом почала її сильно турбувати. Чекала, що побачить в кабінеті стареньку лікарку Фролову, яка тут вже півстоліття працює. Але замість неї за столом сидів незнайомий молодий лікар. Він відірвався від паперів і з цікавістю глянув на пацієнтку. І Валерія теж з цікавістю почала роздивлятися лікаря. Згідно зі статистикою дівчата в першу чергу оцінюють в чоловіках... втім, неважливо. Валерії все одно було видно лише верхню частину його обличчя — решту затуляв монітор. Так, як не дивно, але з недавніх пір районна поліклініка придбала комп'ютерну техніку.

Так от, оскільки Валерії було видно, власне, лише очі хірурга, на них вона і зосередила свою цікавість. Невідомо, як були у лікаря справи з іншим, але його очі її вразили. Все, як вона любить — живі, чіпкі, уважні, нахабні, з лукавою іскоркою... Ні, ну це нормально? До чого тут те, які у нього очі — краще б задумалася, наскільки він компетентний, цей молодий лікар.

Він запросив її сісти на стілець і почав розпитувати, на що Валерія скаржиться — задавав невинні запитання, які зазвичай задають всі лікарі. Вона відповідала, продовжуючи з цікавістю його вивчати — благо, він відхилився від монітора, і його обличчя стало доступне погляду Валерії цілком. І якого висновку вона дійшла? А такого, що перед нею вельми привабливий чоловік. Щось середнє між лікарем із серіалу «Швидка допомога» у виконанні Джорджа Клуні і доктором Хаусом, якщо обом скинути років по п'ятнадцять.

Насправді, не дивно, що спочатку молодий лікар їй сподобався. Валерія поважала медиків. А особливо хірургів. Її не насторожило навіть його дивне зауваження:

— Те, що ви називаєте родимкою, може виявитися зовсім не родимкою.

— А чим?

— Міткою.

Чому Валерія не втекла з кабінету після такої заяви? Адже нормальна людина втекла б? Але лікар нахабно тиснув своєю чарівністю всіх серіальних медиків разом узятих, проти якої у Валерії не було імунітету. Тому слово «мітка» вона розцінила як якийсь медичний термін, з яким їй раніше не доводилося стикатися. Вона майбутній програміст, вчиться в політесі і прекрасно знає, що в будь-якій професії є слівця, що можуть видатися дивними для недосвідченого вуха. От у програмістів, наприклад, теж є термін «мітка».

— Роздягайтесь. Подивимося, — випромінюючи оптимізм, скомандував хірург і встав з-за столу.

Валерії нічого не залишалося, як оголити плече, надаючи лікарю можливість вивчити її злощасну родимку. Ну, злощасною-то вона стала лише два тижні тому, до цього абсолютно не турбувала. Ця невеличка червона цятка була у Валерії з народження — розміром не більше за сірникову головку, але за останні дні пляма збільшилася в кілька разів, зробилася опуклою і болючою.

— Є проблеми зі сном? — розглядаючи пляму, поцікавився лікар.

— Ні, — чомусь збрехала Валерія.

Ну, не розповідати ж хірургу, що її стали переслідувати дивні сни — яскраві, ніби все відбувається наяву, але абсолютно нереалістичні. Кошмарами їх не назвеш, але вона все одно прокидалася в холодному поту. Однак це не мало до родимки жодного відношення.

— Буває, що пальці починає поколювати? — поставив лікар наступне запитання.

Взагалі-то буває. Останнім часом з'явилося таке відчуття. Особливо, коли хтось сильно дратує. У такі моменти пальці так починають свербіти — хочеться сунути їх в крижану воду. Але невже це теж має хоч якесь відношення до родимки?

— Іноді поколює, — відповіла Валерія і глянула на лікаря, який схилився над її плечем.

Знову мимоволі довелося відзначити, яка ж у нього все-таки вбивча чарівність. У темних очах виблискувало щось спокусливо диявольське. Однак ставати жертвою його магнетизму Валерія не збиралася — вона тут зовсім з іншого приводу.

— Щось серйозне? — запитала незворушно.

Лікар виглядав цілком задоволеним, тому Валерія чекала оптимістичної відповіді, проте прозвучало зовсім інше.

— Так, дуже серйозне. Як я і припускав, це мітка.

Валерію охопили неясні передчуття: чи то тривога, чи то підозрілість.

— Мітка? — перепитала вона.

— Так, мітка, — запевнив її лікар. — Родова мітка Ольшанських.

Навіть після цієї фрази Валерія все ще намагалася знайти наукове трактування слів лікаря. Адже буває ж хвороба Бехтєрєва, мазь Вишневського, а тут мітка Ольшанських. У медицині багато чого названо на честь лікарів-першовідкривачів.

— Це небезпечно?

— Дуже небезпечно. Мітка вже прокинулася. Вам є вісімнадцять?

— Мені дев'ятнадцять.

— Зазвичай мітка Ольшанських прокидається у вісімнадцять, але бувають винятки, — життєрадісно пояснив лікар.