5.8

— Ти занадто самовпевнена, якщо вважаєш, що крила дають недоторканність, — холодно промовив він, — Є безліч способів вивести їх з ладу, вже не кажучи про те, що ти не маєш досвіду польотів в екстремальних умовах, і, вже пробач, але я не можу піддати тебе такому ризику!

— Ну та звісно, — я підвелася, не в силах сидіти на місці, — краще піддавати ризику себе. Це ж набагато простіше, правда? І я, може, і самовпевнена, але я знаю, що щоб чогось досягнути, треба щось пробувати!

Мілліана перевела погляд з мене на Ітана, тоді ляснула себе долонями по спідниці і підвелася.

— Вам, бачу, багато чого треба обговорити. Я не заважатиму... Була рада знайомству!

— Це моя родина, і мої обовʼязки, — нагадав Ітан, підводячись, перш ніж принцеса вийшла з зали, —  Крім того, я маю необхідні знання і навички з ведення бою. Я не перекладатиму свої проблеми на юну леді, що гадає, ніби може полетіти геть від всіх проблем тільки тому, що має крила.

Крила поспішили нагадати про себе, бо виросли за моєю спиною мов дві велетенські пір'їсті стіни. Я спушилась до краю, зміряла Ітана лютим поглядом і просичала: 

— Цікаве судження, але ця юна леді бодай вміє на цих крилах літати і не опускається до ганебного сексизму!

Очі Ітана спалахнули гнівом, та він промовчав, тож я відвернулася до великого вікна, збираючись чкурнути від нього якнайдалі, навіть ступила на підвіконня, як раптом мені в спину прилетіло закляття. Крила раптом обважніли, ніби перетворилися на кам'яні й опустилися.

— Заклинання заціпеніння, — пояснив він, — Це не найгірше, що хтось може зробити, коли ти вирішиш " розкрити крила і полетіти геть"! — прогарчав ітан, не стримуючись, — Не всі битимуть відкрито! Не від кожної атаки фізично можливо ухилитися! Я можу зрозуміти цікавість, але не розумію як можна бути такою впертою та безрозсудною!

Сила його закляття забриніла в моєму тілі. Крила пронизав біль, всередині тугою стрічкою закрутився жар. Я розправила плечі і напружила м'язи.

Він хоче битися? Сам винен! 

Я крутнулась довкола своєї осі і з зусиллям здійняла руку. Пальці оплели тіні, а крила здалися ще важчими. 

— Від тих атак, — видихнула я люто, — від яких не можна ухилитися, я здатна відбитись інакше!

Тіні рвонули вперед, кусаючи Ітана за поділ сукні, а крила за спиною розкрилися з новою силою, розриваючи на шматки сторонню магію.

Очі Ітана розширилися від подиву. Сила бриніла в мені, і я рвонула вперед та почула тихий дзенькіт.

Кігтисті пальці розпороли повітря. Я озирнулась і побачила, що пір'я змінилось. М'які пера змінила гостра платинова сталь.

Він згрупувався, виставляючи щит, але мої кігті пройшли крізь нього, наче крізь масло. Звісно, я не збиралася завдавати йому серйозної шкоди. Ну, була впевнена, що не збиралася. Але в якусь мить зрозуміла, що просто не можу зупинитися, як раптом мій зап'ясток перехопила чужа рука, вчасно змінивши траєкторію удару.

Тіло бажало спротиву. Я сіпнулась, намагаючись звільнитись з чужої міцної хватки, махнула крилом, але воно вдарило в густі, мов кисіль, тіні. 

Поруч зі мною стояв Претемний Лі власною персоною, скуйовджений, в явно наспіх накинутій мантії. Ніби з ліжка витягнули... Вигляд у нього був страшенно лютий. 

— Ви що тут влаштували? — просичав він. — Ліліє, негайно втягни бойову форму назад! Ще не вистачало розбити все в палаці! Тобі ще рано перетворюватися на сталевого птаха, перший власник цього тіла тренувався роками, а в тебе від нього поки тільки паскудний характер! 

Вперше за увесь час нашої сутички мене вколов неприємний смуток і відчуття, ніби я зробила щось не так. Напевне, не варто було так чинити. Не мала я права перетворюватися на скажену крилату фурію. І... Здається, я таки могла нашкодити Ітану і власному тілу. 

— Де твій самоконтроль?! — продовжував обурюватися Ліонель. — Де усвідомлення меж свого тіла? Де, Безодне мене подери, обережність?! Особливі можливості дані вам для того, щоб захищатися і битися з ворогами, а не дряпати одне одного в побутовій сварці! 

Я опустила очі. 

— Вибач...

— Вибач! — фиркнув він і повернувся до Ітана. — А ти?! Що, з попередніх реакцій тіла, в якому ти просидів не один день, не було ясно, що тобі дісталась гаряча кров і швидка збудлива нервова система? Ти не розумієш, що не можна драконити жінку з паскудним характером після такого стресу? І що значить "посидь вдома, поки ми не поміняємось назад"?! Мені вже в печінках сидить твій клятий страх перед цим суспільством! Подивись на крила! Подивись на цю сталь! Я воскрешав, — від Ліонеля линули холод і лють, — могутнього демона в крилатому тілі! Я більше не бажаю слухати депресивних розповідей про те, що тебе не хочуть тут приймати, і мені все одно, що це, ПТСР чи твій характер! Не поважають — то змусь їх! І не псуй мені інших варлоків цією клятою обережністю!

— То може я почну просто зараз? — холодно промовив Ітан, пропалюючи нас обох вбивчим поглядом, — Піду подихаю.

А тоді, крутнувшись на підборах, вийшов з зали та гримнув дверима з такою силою, що підбита моєю нещодавною атакою люстра востаннє хитнулася і впала на підлогу, піднявши у повітря пил від штукатурки.