5.7

— От лихо, як це, мабуть, незручно! Ітане, тепер ти мусиш одружитися на цій красуні, — чи то жартома, ви то серйозно сказала принцеса, а тоді миттю змінила тему: — Хель зараз буде. Це моя піксі. Подивимося чим вона зможе допомогти.

Тепер уже прийшла черга Ітана червоніти. На щастя, принцеса не загострювала на цьому увагу, а у нас було чим зайнятися: вже за кілька хвилин в приміщення влетіла маленька піксі. 

Спочатку я аж схопилась на ноги: та це ж та сама! Але, варто було придивитися, як в грудях розпалився сором. Вона така ж "та сама", як "однакові" люди з незвичною для того, хто на них дивиться, зовнішністю. Як складно європейцеві звикнути до різноманіття азіатів, як азіатам, напевне, складно розрізнити на перших порах європейцям, так і я нічогісінько не розуміла у відмінностях між піксі.

Маленька істота по черзі вклонилася спочатку принцесі, а тоді і нам. Мілліана всміхнулася.

— Хель, нам потрібна твоя допомога, — мʼяко промовила вона, — Схоже, що Ітан та леді Лілія потрапили під чари іншої піксі. Їх поміняли тілами. Скажи, ти можеш це якось виправити?

Я зачудовано спостерігала за тим, як Хель, слухаючись свою хазяйку, облетіла нас довкола. Спочатку її тоненькі пальчики торкнулись мого пір'я, потім вона потягнулась до скронь Ітана — тобто, до мого колишнього тіла. Ще один поворот... 

Піксі підлетіла до Мілліани і, скромно ховаючись за її плечем, щось проспівала. Розібрати її голос було складно, і я не впевнена, що вона говорила зрозумілою мені мовою. 

Що ж, зате принцеса явно втямила, що їй хотіли сказати, і, здається, від того не надто зраділа, бо погляд її стрімко посерйознішав.

Мілліана щось перепитала в неї, дочекалася відповіді й важко зітхнула.

— Дякую, Хель.

Маленька піксі вклонилася та полетіла геть, а ми з Ітаном напружилися, чекаючи її вердикту.

— Що ж... — принцеса вагалася, ніби шукала спосіб мʼяко донести до нас непрості новини, — В мене кілька новин, насправді. Погана і добра. З якої почати?

— Давай з поганої, — рішуче сказав Ітан. Я кивнула. Краще підсолодити пігулку, ніж насипати перцю у десерт.

— Гаразд. Вона не може виправити того, що з вами сталося. Розвіяти чари може тільки та піксі, що їх наклала, а це, вочевидь, не вона, — Мілліана співчутливо поглянула на нас, Ітан важко зітхнув, провівши долонею по обличчю, й спитав:

— Добре... Ти казала, що є добра новина.

Принцеса кивнула.

— Так. Такі чари зазвичай довго не тримаються. Резерв піксі набагато менший, ніж в ельфів чи демонів. Вона впевнена, що незабаром усе стане як було.

Ми перезирнулися. 

— Що ж, — я знизала плечима. — Так, думаю, нам доведеться просто трошки потерпіти. Можливо, день чи два...

Піксі щось тихенько пропищала. 

— Я б радше казала про кілька тижнів, — заперечила Мілліана. — Так, піксі маленькі, але ж не настільки. Подібні чари завжди вимагають доволі суттєвого сплеску, і тіла не витримають такої швидкої зміни. Це було б небезпечно в першу чергу для вас. 

У відповідь я повільно кивнула. Так, занадто багато... Струсів для наших бідолашних тіл та свідомостей останнім часом. І я, і Ітан змінювали, гм, власний "фізичний носій душі", а потім ще й помінялися місцями. Тільки Мілліані такі деталі я повідомляти однаково не хотіла, ми не настільки знайомі. 

Нехай Ітан їй розповідає.

"Невже хтось ревнує?" — спитав голос Ліонеля в моїй голові.

Я подумки цитькнула на нього, ледь приховуючи роздратування.

І нічого я не ревную! Я не з тих жінок, що втрачають глузд від того, що їхній чоловік спілкується або не дай боже дихає одним повітрям з іншою жінкою! І, що важливіше, Ітан — не мій чоловік!

"Поки що. Хоча, зважаючи на те, що формально ви вже бачили і навіть торкалися одне-одного без одягу..."

У відповідь на цей закид я навіть не зашарілась, лише подумки гмикнула. Нехай бог не думає, що може змусити зніяковіти дівчину з іншого світу такими брудними натяками, вони абсолютно не працюють.

Так, я не перша з розпусниць, та й взагалі, навряд чи за мірками своєї реальності можу зійти за неї. Але тут постояти за себе можу! 

— Отже, — подала я голос, розуміючи, що внутрішній діалог затягнувся, — нам краще покинути пошуки і зосередитись на тому, щоб не поламати одне одному все життя, наскільки я розумію?

Ітан потер чоло, ніби страждав від серйозної мігрені, а тоді підвів погляд на принцесу.

— Вона не знає хто міг це зробити? — втомлено спитав він. Мілліана співчутливо всміхнулася йому й нахилила голову.

— Ти ж не думаєш, що вона знає ту піксі, тільки тому, що належить до того ж виду?

Зашарівшись, Ітан напружив щелепи й повільно видихнув.

— Звісно ні, але я мусив спитати. Не можна просто залишити усе як є та сподіватися, що нічого страшного не станеться. Ти знаєш яка в мене родина, і що сталося з моєю репутацією після арешту діда.

— І перетворення... — зітхнула вона, — Гаразд, ну... Можливо тобі варто взяти відпустку? Ну, знаєш, поки не повернеш собі своє тіло і все таке. Найми когось тимчасово...