5.6

— І ти мене вибач, можливо, я аж надто запальна, — промовила я, хоча насправді хотілось сказати дещо геть інше. Струснути його, вмовити діяти активніше, не сидіти, склавши руки, зруйнувати ці кляті обмеження! 

Але, зрештою, чуже життя — чужі вибори, я не повинна його засуджувати. Тож я взялась за книгу, активніше проглядаючи записи.

— В мене нічого, — застогнала зрештою, коли догортала книгу до кінця, і виявила, що у Ітана в руках уже третя. Як це він так швидко?.. — Успіхи є?

— Так, дещо є, — Ітан взявся за лист паперу, який попросив в доглядача архіву, і перо, й почав переписувати імена, — Зараз закінчимо і почнемо перевіряти їх за списком. Якби Ноель не пішов у відпустку на медовий місяць, ми могли б звернутися до нього по допомогу, але...

— Думаю, впораємось самі, — зітхнула я. — Не хочеться відривати Ноеля від Агнес. А інших зв'язків у тебе з поліцією нема?..

Ітан похитав головою.

— В мене загалом небагато друзів. Якщо вже зовсім щиро, то лише троє. Що ж до поліції... Я взаємодіяв з ними переважно, щоб свідчити проти свого діда, коли його нарешті спіймали. Якби ми подали офіційну заяву, вони, звісно, розшукали б ту піксі, але... Не думаю, що в такому випадку ми зможемо завадити розголошенню. А це надто серйозні ризики, не лише репутаційні.

— Гаразд, в такому випадку... Рушаємо за списком? Раптом нам пощастить, і це буде найперша піксі? 

Якщо чесно, я вважала, що нам пощастить, якщо вона взагалі бодай буде в тому спискую

— Так, можливо. В будь-якому разі... Можливо інші піксі знають як її знайти. Чи як виправити те, що з нами сталося. Можливо вони зможуть нам допомогти.

Я кивнула. Зрештою, у нас було не так багато варіантів, окрім як перевірити всіх, до кого дотягнемося, і молитися претемному Лі, аби нас швидше поміняли місцями назад.

Доки я справді не перейшла в ту бойову форму і не посікла когось металевим пір'ям. Якщо, звісно, я матиму металеве пір'я. 

"Ти? — гмикнув Лі. — О, ти — точно матимеш".

Я не знала куди ми підемо в першу чергу, однак навіть не припускала, що це буде королівський палац. І вже точно того, що Ітан прийде туди, наче до себе додому.

Спочатку він відправив листа, та я не надала цьому значення.

Та коли вартові схилили голови переді мною, й повідомили, що на нас чекає принцеса, я не змогла приховати своєї розгубленості.

— Ви з принцесою старі знайомі абощо? — пошепки спитала я, схилившись до нього, поки ми йшли на зустріч з Її Високістю.

Ітан вже розтулив було губи, збираючись відповісти, але не встиг. Служник, що супроводжував нас, відчинив двері, й ми щойно увійшли до зали для чаювань, як раптом на мене налетіли з обіймами.

Її Високість — ну, принаймні, я подумала, що це вона, — нагадувала справжній вихор. Вона так міцно стиснула мене в обіймах, що я аж крякнула.

— Ітане! Нарешті ти до мене дістався... Боже, як ти змінився, тий демоном був немаленьким, а тепер! Уф, ці крила такі гарні!

Принцеса також була гарненькою. Струнка висока ельфійка з золотим волоссям та виразними очима, схожими на два дорогоцінні камені. Вона щиро всміхнулася мені, на щастя, не зачепивши крила, а тоді ковзнула поглядом мені за спину і... Її посмішка нікуди не зникла, тільки стала трохи сором'язливою.

— Ой, вибачте! Ви, певно, леді Ліліан? Мені дуже приємно з вами познайомитися! Ітан розповідав про вас! Я — Мілліана, можна просто Міллі, — вона простягнула Ітанові руку й потисла її, а тоді запросила нас за стіл, де вже все було готове до чаювання.

Ми з Ітаном перезирнулися, і я поволі задумалася наскільки ці двоє близькі.

Принцеса не уникала можливості торкнутися мене — тобто, Ітана, вона ж вважала, що зараз поруч зі своїм... Знайомим. То ковзне пальцями по долоні, то зачепить за лікоть. Мої крила мимоволі спушувалися, не від великої радості: всередині скипало незрозуміле почуття злості і роздратування. Здається, я...

Ревнувала. Так, звісно, Ітан нічого мені не зобов'язаний, але, перш ніж ми прийшли до настільки близької йому жінки, міг би бодай попередити! Може, це взагалі Ітанова наречена чи таємне кохання, а я зараз стою стовпом і навіть не можу як слід її пригорнути!

Зрештою Ітан ніяково прокашлявся, а тоді промовив: 

— Міллі, нам потрібна твоя допомога.

Принцеса кліпнула. На мить на її обличчі відбилося спантеличення, а тоді розуміння. Кліпнувши, вона повернулася до нього і промовила:

— Ітане?.. Тоді це... — принцеса поглянула на мене й ніяково приклала пальці до губ, — О боги, мені так ніяково! Вибачте, леді Ліліан... Але як це сталося? Ти що, знову вдався до експериментів?

Щоки Ітана вкрилися легким рум'янцем.

— Ні, цього разу я тут ні до чого. Це сталося на весіллі Ноеля та Агнес. Туди прокралася якась піксі і залишила лист... Дурнувата пастка. Досі не можу повірити що попався на це.

Я виразно подивилась на руку, якої торкалась мить назад Мілліана, і замислилась. 

— Дивовижно, — кахикнула я, намагаючись пригладити кляте пір'я, що все пушилось і пушилось, силою думки, — як ви так швидко здогадалися про те, що сталось, Ваша Високосте... Але не варто ніяковіти, все гаразд. І... Так, підтверджую Ітанову версію. Бісова ку... Гхм, пробачте. Неприємна чарівна особа виду "піксі", здається, застосувала невідомі Ітанові чари. Я сама не надто освічена в питаннях магічної теорії, тому можу сказати про те, що трапилось, ще менше.