II Едність наша - кара

  "Не підходь до води"                                        

  Палац палає величчю та красою,                    

  До себе зазиває.                                              

  Світло виникає з самої землі.                        

  Він промовляє :                                                  

  -  Ти... важлива мені.                                            

  Краса вражає,                                                  

  Вона навіть сум долає.                                  

  Біль швидко минає, як і шум білої автівки.                                                            

  Юнак питає :                                                  

  -  Все гаразд?                                                  

Вона киває.                                                      

 Слабкі пальці ключі стискають.                                

 Ключі у крові.                                              

  Біль неначе від полум'я самої землі.          

  Час минає й усе згасає.                              

  Юнак промовляє :                                    

  - Холод вже відступає. Більше не виходь на мороз, добре?                                    

  Ти забула свій дощовик.                          

  У небі щось потемніло.                            

  Зорі котились, як сльози й                          

  стихали, як перше відлуння великої грози    

  Небо вибухало. Світ неначе посірів.                  

  Сірість, мороз та великий палац.                

  Небо вибухало, але тебе це не турбувало.                                                    

  Міцна долоня пригорнула, й на шлях вказала.                                                    

  "Там цей світ. Там світ, де довгий час знаходилось добро.                                

  Ані небезпеки, ані війни."                          

  Від тривалого крижаного дощу,              

  Земля неначе волала :                            

  Вперед, вперед. За ним.   

   -  Пішли зараз ти важливіша за все.                

 Покинь це. Ходімо.                                        

 Ходімо.. Дивись, що покажу.                      

 Сьогодні ти зі мною.                                          

 Сьогодні нам щастить.                                

  Маленька хризантема,                                  

  Така фіолетова й така яскрава.                                      

  Прекрасне й живе.                                        

  -  Це для мене?                                            

  - Усе це, люба. Усе.                                                  

  "Вода наблизить тебе.                                      

 Вода правду розповість."                                  

  Голос пливе...                                            

  По вітру по снігу й далі.                                  

  Від першої та другої сходинки...              

  Хвилини.                                                  

  Невисоке жіноче тіло та                                

  Фігура жінки у тіні.                                      

  Тіней все більше.                                        

  Сонця нема,                                          

  Навколо крига й пітьма.                                

  Лише вони...          

  Дівчинка норовлива та неспокійна, як початок грози.                                      

  Яка забрати все могла...                              

  Та юнак, такий знайомий юнак.                

  Вирій карих очей та посмішка.                  

  Щира та лагідна.                                        

  Високий гарний юнак,                                      

  Який здатен на все...                                  

  Який все віддасть.                                          

  Але не за просто так.