Глава 8. Антон

Настає день “ікс”. Аня збирається в одній з кімнат мого будинку. Я викликав їй бригаду помічників: перукар, візажист, косметолог, хтось там ще… Повний пакет послуг. В сусідній кімнаті психує Ксюша. Мені довелося розповісти їй про ідею і відреагувала вона, сказати чесно, не дуже.

— Ти — ідіот, який крутить всім і всіма! Замість того, щоб влаштовувати дурні дитячі ігри, міг би просто серйозно поговорити з Танею! Але ж ні! Це надто складно для тебе. Значно краще витрачати гроші на безглузду витівку і використовувати для цього людей, які в безвиході і не можуть тебе послати! — видала сестричка. Розчервонілася. Розхвилювалася.

— Взагалі-то спершу вона мене таки послала, — згадав я. Ксюша хмикнула. А я додав: — Та все ж я вмію вмовляти. Не переживай, ця твоя протеже свого не впустить.

Я розповів їй про договір і умови, які вимагала Аня. Сестра хмикнула ще раз.

— Такі дорослі і такі дурні! Якби я знала, що це призведе до такого божевілля, я б нізащо не просила тебе допомогти їй. Краще сама все зробила б. Оформила з авансом і спала б спокійно. Навіть не сподівайся, що я буду грати в твої ігри. Якщо мене хтось спитає, я розповім правду! Що ніяка ви не пара!

— Ти будеш мовчати і грати за моїми правилами, а інакше всі дізнаються твій маленький секрет! — я скосив погляд на Ксюшу і помітив, як вона позеленіла з досади. Так, не зважаючи на те, що моя сестра чудова, в кожної людини є те, про що вона б не хотіла розголошувати. Мені пощастило, що я знав слабке місце Ксенії і вмів нею маніпулювати. Ніщо не завадить мені виконати мій план. Не дозволю все зіпсувати.

— Ти ще пошкодуєш, що затіяв це. Повір, з таких ідіотських ігор нічого доброго не виходить. Замість того, щоб все налагодити з Танею, ти просто ускладнюєш і заплутуєш своє життя і всіх навколо. Згадаєш мої слова, — сердито сказала вона і пішла в свою кімнату збиратися.

Оскільки мені послуги візажиста не потрібні, я читаю ділові новини, поки очікую на дівчат. Ксенія справляється зі зборами першою.

Вона виходить з кімнати, і я мимоволі завмираю. Ксюша сяє в чорній сукні, яка підкреслює її витончену фігуру. Її довге каштанове волосся зібране у високий хвіст, а очі блищать яскравим макіяжем. Вона виглядає приголомшливо, і я вперше за довгий час бачу її такою.

— Ти чудово виглядаєш, — кажу я, щоб задобрити сестру і помиритися з нею.

— Ага, так, — буркає вона, а в її голосі відчувається невдоволення. — Де твоя наречена? 

— Скоро буде, — швидко кажу я і додаю за мить: — Напевно.

Саме наступної миті з’являється і Аня, а я знову втрачаю дар мови. В довгій сукні кольору морської хвилі, яка ідеально підкреслює її струнку фігуру, вона виглядає розкішно. Світле волосся заплетене в хитромудру косу, а блакитні очі сяють, мов дорогоцінні камені. Аня виглядає, як справжня принцеса, і я не можу відірвати від неї погляд. Ксенія теж замовкла, припинивши посилати флюїди невдоволення.

— Ну як я? — питає моя фіктивна наречена, усміхаючись. — Годиться?

— Ти… ти неймовірна, — відповідаю я, ледь чутно.

Вона підходить до мене, і я відчуваю легкий аромат її парфумів. В ці миті Аня настільки жіночна, неземна, красива, що я на мить забуваю про Таню і про свою гру.

— Ну що, поїхали? — запитує вона. А я простягаю їй руку і повчально нагадую про нашу історію. Головне — не забрехатися.

Ми виходимо з дому. Відчуваю, як Ксюша раз у раз кидає на нас злісний погляд. Але мені зараз все одно. Я дивлюся на Анну і думаю про те, що, можливо, даремно я погодився на той договір. Бо втриматися від спокуси поруч з нею — завдання з зірочкою.