Пролог

— Я не збираюся лізти в цю сумнівну історію… — тихо, але чітко кажу я. А то не лише сестру не врятую, а й сама на гачок потраплю.

В голові виринають думки, де ще я можу взяти гроші. Які альтернативи? Чи можу я взагалі відмовитися від пропозиції Антона?

Деякі збереження в нас є, ми все ж знали, що до цього колись дійде і операція знадобиться. Але ще треба буде одразу на реабілітацію. В Даші є пенсія по інвалідності. Але там копійки. Мама працює директором школи. Я — дизайнером. На таку суму нам треба збирати вічність. Може щось вдасться позичити. Можна продати моє авто, яке я успадкувала після смерті тата. Правда, воно старе і зараз чекає ремонту, не їздить. Але тисячі три доларів отримати, напевно, можна. Якось викручуся.

— Сумнівну історію? Ну ти, Анно, даєш! — Антон розводить руки і крутить головою, всім своїм виглядом показуючи, що шокований моїм висновком і взагалі навіть уявити не міг, куди нас заведе ця розмова. Він глибоко зітхає, пальцями прочісує своє густе волосся і видає тоном, ніби стомився вести ці балачки: — Коротше так, тобі потрібно лише відвідати зі мною світські заходи, посидіти в дорогих ресторанах і за це я ще тобі плачу. Але якщо не хочеш, тоді можеш йти шукати іншу роботу.

— Ви мене звільняєте? За що? Хвалена доброта Коханого Антона! — я шокована. Як же так? Я ж гарно працюю! Та він права не має звільнити мене з роботи, бо відмовилася грати в його ігри! А як же я тепер Дашку рятуватиму, якщо і свою мінімальну зарплату втратила?

— За невиконання посадових обов'язків, хамство керівнику, та за що хочеш? Компанія моя, — він сідає в крісло і відкидається на спинку, весь такий король життя, задоволений собою. 

А я розумію, що в пастці. І часу придумати запасний план в мене просто немає. В Даші часу немає. Їй потрібна операція. А мені — гроші, щоб оплатити лікування сестри.

В душі я спалахую праведним обуренням.

Який же ти гад, Коханий Антон! Сволота! Мерзота! Хочеш наречену? Буде тобі наречена! Значить план з дрібною пакостю заради помсти змінюється новим. Я проникну в твій дім. Знайду твій секрет і знищу тебе, негіднику! Продам конкурентам! Пущу тебе жебракувати!

Вирішено.

— Добре, — навіть трохи суворо кажу я. Навряд мені вдається приховати свої істинні емоції, але це мене зараз найменше хвилює: — Я гратиму вашу наречену. Але я хочу договір, де буде конкретно зазначено мої обов'язки. А то, знаєте, щоб потім непорозумінь не було. Я хочу, щоб там було вказано, що я не буду з вами спати.

Пам’ятаючи, що в свій час сталося з Дашкою, цей нюанс треба обговорити наперед. Я не буду займатися сексом за гроші і не стану його рабинею. Лише фіктивна наречена. Чітко прописані обов'язки.

— Аню, зі мною не заснеш, — ще жартує він. Розповзається в єхидній усмішці. Хтозна, що він зараз думає, блукаючи поглядом по мені, від якого мій одяг мов зникає, бо почуваюся я оголеною і відкритою, мов книга. Здається, він наперед знає все, що скажу. Як і знав те, що я вимушена погодитися.

— Я серйозно, — додаю чітко і впевнено.

— Добре. Буде тобі договір, — киває. А я йду далі. Бо що той папірець без гарантій?

— А якщо ви будете намагатися мене звабити або силою затягнете в ліжко, — як мою сестру, хочеться додати, — то будете змушені заплатити моральну компенсацію в сумі трьохкратній цій, що даєте на операцію Даші.

Може він хоч жлоб? І судячи з того, як спалахнули його очі, я потрапила в точку. Все ж змогла здивувати. Це тішить.

— А ти не проста, — прозвучало, як комплімент. — А якщо ти сама захочеш?

— Цього не буде, — заприсягнутися ладна. Я так низько не опустилася ще.

— Якщо станеться так, що ти сама будеш просити, віддаси мені гроші, що отримала? — здається, він насміхається.

— Ще чого, — одразу парирую я.

— Для тебе безпрограшний варіант, виходить, а я влітаю на крупну суму? — він усміхається.

— Це ж вам треба вся ця афера. Інакше я не погоджуюся…