Частина 37

Нарешті все стало на свої місця. Я поруч з чоловіком, який досі ще вимолює своє вибачення. Він завинив дуже сильно. В принципі я його вже вибачила, але нехай трішки помучиться. 
— ну все, Дмитро, бувай, — коли ми під'їхали до будинку дівчат. І вийшли з машини.
Мія: ти куда? — запитала дівчина, коли я впевнено крокувала в дім.
— в середину. Сьогодні був важкий день і я хочу спати. 
Мія: ти сьогодні тут не спиш!
— стоп, що? Марта ти, як найстарша роби щось.
Марта: на жаль ваш абонемент проживання у цьому будинку закінчився.
— ви знущаєтеся? — всі були серйозні, тільки Дмитро сміявся, — це твоїх рук справа, чи не так? — людина, яка дуже серйозна сьогодні дуже сильно сміється. 
Дмитро: ні, їдемо, — я йому влаштую найкращу нічку.
— я з вами не прощаюся, бо я образилася.  
Мія: добре, сестро. 
Я сіла в машину, а Дмитро взяв мої речі, які мої любі друзі склали заздалегідь. І цілу дорогу додому я мовчала. 
Дмитро: ти будеш мовчати? — я кивнула головою, — окей. Ти ж знаєш що ти тепер дружина чемпіона? — я посміхнулася, — бачиш ти посміхаєшся, — я кинула в хлопця злим поглядом. 
І коли ми приїхали я пішла у нашу  кімнату і розкладала речі. Господи, я казала, що ненавиджу це робити? Ні. Тепер кажу.  
Дмитро: подивимося фільм? — заглянув хлопець коли я вже закінчила складати речі у гардероб. Подивимося. Звісно. Треба вибрати ужастік, щоб Дмитро злякався до заїкання. Чудово. Головне самій зберігати спокій. 
— окей, а давай ужастік.
Дмитро: не буде страшно уночі? 
— я ж з тобою сплю.
Дмитро: тільки прошу не бийся!
— так кажеш, ніби я боюся постійно 
Дмитро: так, ти б'єшся. Постійно, — він нестерпний, — як закінчиш прийдеш у вітальню, — А мені допомогти, що не потрібно? 
— я вже закінчила, —  хлопець розвернувся і пішов. А я побігла за ним у вітальню, — ти втік від мене.
Дмитро: я ніколи не втечу від тебе це хіба ти. 
— можливо. Будемо дивитися, — хлопець сів на диван дві руки розкинув на спину дивану.
Дмитро: давай, кохання моє, сідай сюди, — вказав хлопець на місце біля нього. І я не вагаючись сіла біля нього. Хлопець однією рукою обійняв мене, а притиснулась до нього. Чула стукіт його серця. Воно билося надто швидко.
— чому твоє серце так швидко б'ється? — хлопець посміхнувся.
Дмитро: це все ти. Хіба, твоє не так б'ється? — хлопець поклав свою руку на моє серце і по моєму тілу пройшли мурашки, — так само, — хлопець торкнувся моїх губ ніжно та лагідно, ніби чогось боявся, але я не пальцем роблена, тому сильніше притиснулась до його губ і тим самим посилила наш поцілунок, — аякже фільм? 
— ти зіпсував момент!  — він чмокнув мене у губи.
Дмитро: давай дивитися .

***

— і все це він зупинив, сказавши «аякже фільм?» Ну і ми продовжили дивитися фільм. Він був трохи страшним. Я мало не з'їла руку Дмитра. 
Оксана: Ліля людожер. 
— його можна з'їсти.
Марта: але ти дуже добра дружина.
— добріше за мене немає. Оксаню,  можеш забрати заяву на розлучення? 
Оксана: все-таки переконав.
— та йди ти. 
Оксана: йду заберу твою заяву. 
Ніка: всьо, Лілю, йди.
— ви мене виганяєте? 
Ніка: так треба.
— що за секрети? 
Мія: а що є якійсь секрети? 
Марта: немає.
— та ну вас. Ще друзі називається. 
Ніка: найкращі друзі 
Марта: назавжди.
Я вийшла на вулицю хотіла подзвонити до Олега, але тут над'їхала якась машина. І вийшло чотири чоловіки. 
— привіт, кралю, — сказав найвищий. І мені здається, що він в них головний. 
— що ви хочете?
— тебе, — сказав трохи нищий. І тут я злякалася, але побачила машину Дмитра. І ніж він встиг вийти з машини вони мене четверо схопили і запхали у машину. Я крутилася билася, але що я зроблю проти них.

Дмитро

Чорт забирай. Її викрали. Я просто не встиг. Я швидко пішов до дівчат, в них точно є камери надворі.
Ніка: Дмитро?  — здивовано подивилися на мене дівчата.
— Лілю, викрали, — всі хто стояли тепер сидять. 
Марта: тобто викрали?
— я як під'їжджав то помітив, як вона розмовляє з чоловіками і як я зупинився і підбіг вони поїхали. 
Марта: секунду, — дівчина кудись побігла, — придурок Дем'ян, — сказала дівчина коли прийшла до нас.
— хто такий Дем'ян?
Марта: неважливо. Зараз ви всі уважно слухаєте мене. Дівчата, я вас прошу їдьте до Дмитра додому, ти їх відвезеш. Тут небезпечно, — сказала дівчина до мене.
— ок
Марта: і без самодіяльності. Я зараз з командою їду туди. Завтра у Лілі буде чудове день народження. І нічого це не змінить, — двері відкрилися, — всі тут, піду провірю, — дівчина пішла. 
Роман: ого, з пістолетом мене ще не зустрічали, — почувся голос з коридору.
Марта: нічого страшного це просто Ромео. І його відвезеш. Дмитро, зробиш послугу 
— так
Марта: закрий їх в гаражі на ключ.
Ніка: ми не твої жертви.
Марта: я то вас знаю. Я тобі скину адресу куди тобі треба буде приїхати, без самодіяльності Дмитро.
Роман: а що власне кажучи відбувається? І де Лільон? 
— її викрали.  
Коли я її відвіз і закрив у будинку, я одразу поїхав за тою адресою, яку мені скинула дівчина і зайшов у середину. Таку картину, я бачив тільки у серіалах.
Марта: Дем'яне Наливайко, я тобі голову прострелю, якщо ти її не відпустиш. 
Дем'ян: я хочу, щоб ти знайшла мою сестру.
Марта: знайду, але відпусти дівчину. 
Мазхар: Дем'яне,  давай ми спокійно поговоримо, без лишніх. І відпусти дівчину.
Дем'ян: де моя сестра? 
Марта: вона тут. Є. зараз її приведуть. Але при одній умові. Ти відпустиш дівчину, або я прострелю тобі голову і твоя сестра залишиться без голови 
Дем'ян: або ти залишишся без голови 
Марта: давай 
Мазхар: що ти робиш? Він ж придурок він це реально зробить. Приведіть сестру. 
І я тут бачу що заходить дівчина світловолоса схожа на Лілю. Дем'ян втрачає хватку і я біжу до нього і забираю свою дружину. І обіймаю її щосили.
— як я злякався, що з тобою,  щось трапилося. Більше ніколи не відійду від тебе ні на крок, — цілував я її губи, щоки, чоло, ніс підборіддя.
Ліля: я теж дуже налякалась. Я подумала, що це мої останні хвилини життя, але я почула голоси Мазхара і Марти. А потім побачила тебе. І злякалася, що втрачу тебе. Якщо б він тобі щось зробив? Для чого ти біг? 
— я завжди буду рятувати тебе. Завжди.
Марта: Дмитро, хіба я не казала, без самодіяльності?
— а я не буду стояти і нічого не робити. 
Марта: добре, що зі всіма все добре. Він тобі нічого не зробив. 
Ліля: не встиг, бо ви приїхали.