Частина 31

Сьогодні день перегонів. Четвертий етап стартує сьогодні і через чотири тижні на п'ятому етапі ми дізнаємося,  хто ж стане переможцем.
Я вірю, що ним стане мій чоловік-гонщик. Я вірю в нього навіть, коли не вірю у себе. 
Зараз ми лежимо у нашій кімнаті на ліжку і мені так спокійно.  В який дім ми б не поїхали я знала, що мій дім поряд із чоловіком, який мене зараз обіймає і спить.  Хоч в якійсь глушні, чи великій віллі на березі моря. 
Тут продзвенів будильник і він прокинувся одразу з посмішкою, як тільки він поглянув на мене.
Дмитро: ти давно не спиш? — запитав хлопець, а я не знала що відповісти. Я прокинулася п'ята ранку, здається, а зараз сьома. 
— я прокинулася недавно, — ну я йому не збрехала.
Дмитро: тоді чому ти мене не розбудила? 
— я милувалася тобою. Ти такий красивий мій чоловік, — хлопця здивували мої слова, що він аж здивовано підняв брову, — що ? 
Дмитро: ти мене дивуєш. 
— ти мій чоловік. Це погано, що я вважаю, тебе вродливим? 
Дмитро: ні, наоборот це дуже добре.
— от і все. Коли ти будеш виходити? 
Дмитро: скоро. Потрібно перевірити машину на справність. 
— тобто зараз? — хлопець кивнув. А потім хлопець встав з ліжка, але я зупинила його схопивши його за руку, — куди це ти? Ви нічого не забули, містере гонщику? 
Дмитро: який я поганий, — хлопець доторкнувся своїми губами до моїх і я з такою легкістю відповідала йому.  Але я першою відсторонилась.
— іди, бо я чую ти не вийдеш звідси, — хлопець засміявся і пішов у душ. 
Я не могла далі спати, тому вирішила приготувати сніданок нам. Поки мій чоловік у душі я встигну. Я закинула хліб у тостер ввімкнула кавомашину. І коли я наливала каву у чашку спустився на кухню Дмитро.
Дмитро: я думав, що ти досипаєш. 
— ні, я захотіла приготувати нам сніданок. Прошу вас сідати і їсти, а потім йди і роби, що хочеш.
Дмитро: дякую, за дозвіл,  дружинонько
— завжди будь ласка, — сказала я беручи гарячий тост.

Коли ми поснідали я все красиво і швидко поприбирала. І пішла приймати гарячу ванну. Я у ванні розслабилася на годину навіть заснула. Але почула, як задзвонив телефон. Це була Ніка.

— алло! 
Ніка: шановна, а ви не хочете відкрити нам двері? 
— які це  ще двері? 
Ніка: Вашого з містером гонщиком будинку.
— А ви що тут?
Ніка: так, Лілю, тут. 
— тут є  проблемка, але я надіюсь, що ви почекаєте.
Ніка: яка проблема? Відкрий ці довбані двері! НАРЕШТІ! — останні слова дівчина, так голосно сказала, що я подумала, що вона вже кричить.
— проблема в тому, що я зараз приймаю ванну. І тому ви почекаєте я швидко.
Ніка: я просто в шоці.

Я швидко вилізла з ванни замоталась у рушник і побігла шукати халат. Він десь подівся. І в кінцевому результаті він був у Дмитровому гардеробі, що він там робив? Я натягнула халат, а волосся замотала у рушник, щоб не простудитися, оскільки голова була мокра. І побігла відкривати двері.

Оксана: ну нарешті! Чому так довго? — сказала дівчина, як тільки я відкрила двері.
Ромео: Лілю, я терпів їхнє життя двадцять хвилин. 
Ніка: особливо Оксани і Вікторії. 
Вікторія: а що ми ? 
Марта: та ви нічого. Я заходжу, а то в неї голова мокра простудитися ще. 
—  як ти за мене переживаєш
Марта: нічого подібного. 
Як тільки, вони зайшли в дім, я їм показала де що стоїть, щоб вони зробили собі чай і щось перекусити, бо я пішла переодягатися. Я витягнула з шафи чорну кофтинку на одне плече, я коли її побачила в одному з магазинів то одразу закохалася і сині джинси. Вирівнявши волосся і коли я вже зробила макіяж я пішла до дівчат. 
Коли я прийшла, то у вітальні був повний безлад. На підлозі багато чого валялося. Я мусила через все переступати, щоб пройти далі.
— а що ви робите, дозвольте мені у вас запитати? 
Ніка: як що? 
Мія: переможний плакат. 
Марта: Він буде висіти біля того першого.
— ви не відмовитеся від цієї ідеї?
Софія: Ні за що. 
— гаразд, я вам допоможу. 
Вікторія: ні, — раптом крикнула дівчина, що я аж підскочила. Господи.
— та чому? 
Оксана: бо він твій чоловік, тому ми самі. 
Ромео: можеш замість мене прикріпити це сердечко.
Ніка: ні, ні, ні і ще раз ні, це зробиш ти. Давай і не нервуй мене.
Через годину вони НАРЕШТІ закінчили цей плакат і ми всі дружно вийшли. Звісно, як тільки я натягнула на свої ноги черевики і одягла пальто ми всі сіли і поїхали. На стадіоні нас вже чекали футболісти.

Шапаренко: Марічко, привіт! — сказав радісно хлопець. 
Мія: допобачення! — сказала дівчина повністю проігнорувавши хлопця. 
Міша: Вероніко, я радий тебе бачити. 
Ніка: я не можу сказати те, саме.
— я б могла дуже довго спостерігати на вашу романтичну комедію, але мені потрібно до Дмитра, тому скоро побачимось фанатики Дмитрусика. 
Я пішла недочекавшись ні слова від своїх друзів. І попрямувала в гараж до свого чоловічка.  Коли я зайшла хлопець був трохи розгублений, але він не хотів, щоб я це помітила і я вдала, що не помітила. Я знаю, що він зробить все заради мене, а я відплачу йому тим же самим.

Дмитро: Лілю, — він підійшов до мене уважно дивившись в мої очі океану. 
— Що ти так дивишся мені в очі? 
Дмитро: вони в тебе прекрасні. Я коли кожного разу дивлюся то кожного разу тону в них. 
— останніми днями ти став романтиком, ти знаєш це?
Дмитро: цікаво, хто мене робить таким? — хлопець поклав свою долоню на мою щоку.
— зараз не про це. 
Дмитро: а про що? —  здивувався хлопець. 
— зараз, ви шановний пане гонщику, забуваєте про мене і думаєш тільки про цю перемогу вона має бути в тебе в руках. Зрозумів? Якщо не переможеш, то я сьогодні сплю у своїй кімнаті. 
Дмитро: в мене є мета заради, якої я переможу цей етап.
— ходи сюди, — я відкрила свої обійми хлопцеві. І ми стояли обіймаючись. 
Антон: Дмитро! Пора. 
— удачі, — я поцілувала хлопця у щічку і відсторонилась.  
Дмитро: цього мало,— ви тільки подивіться на нього. 
— решту отримаєш після перемоги. 
Дмитро: так бос, — хлопець сів в авто і поїхав на стартову пряму.
Антон: я ще ніколи не бачив його таким закоханим і одночасно збентеженим. 
— це добре чи погано? 
Антон: я не знаю, але я боюся, що ви зробите одне одному боляче і він загубиться в цих божевільних думках. 
— я думаю, що цього не станеться. 
Антон: ти справді хороша людина. Дмитру повезло з тобою.
— я напевно піду до друзів.
Антон: плакат?
— без нього тепер ніяк. 
Я пішла до трибун, де вже сиділи дівчата і містери футболісти і Ромео. Незвично, що він тут поруч з нами. Ми звикли з ним говорити по відео дзвінку. А зараз ми всі разом. Я могла тільки про таке мріяти, а зараз ми всі тут сидимо. І головне разом.