Частина 28

Коли я прокинулася вранці, то надокучливого жирафа не було. І я знала, де він знаходився. На парктроніку на тренуванні. Мій телефон ожив, тобто прийшло повідомлення. Це було від Дмитра Булатова. Смс-повідомлення з адресою автотреку. Сьогодні ми з дівчатами влаштуємо йому сюрприз.

Вийшовши з ванни я відкрила нашу вже Дмитром шафу.  Місяць тому, я переїхала повністю у його кімнату. З ним спати набагато краще.  З шафи я витягнула синій светр і шкіряні штани.  Сіла за туалетний столик навела марафет. Заплела своє волосся у мальвінку.  Взулась у бежеві бутильйони і пішла. Потім я згадала, що забула сумку, вернулась назад  схопила сумку вийшла.

Оскільки у нас сьогодні субота, то у мене зустріч з  дівчатами у кафе.  Як тільки я зайшла, то побачила задоволене лице своєї сестри. Яка вчора отримала мою машинку. В мене депресія. Психічний розлад і все на світі .

— ти можеш перестати, так посміхатися.

Мія: як так? — дівчина пила лате і безглуздо посміхалася, якщо бути точніше, то вона насміхалася з мене.

— як дурочка, якій вчора безкоштовно віддали ферарі. Яке по праву моє.

Мія: ну це правда, — Софія з Мартою перекинулися поглядами і одночасно сказали «що?»

Софія: мені не почулося? Тепер ця Ферарі, яку ми купили вчора тепер твоя, Марусю?

Марта: стоп, як це так вийшло?

Мія: Ліля, просто трохи дурочка, — сама дурочка.

— сама така.

Мія: не перебивай мене, замість того, щоб заглянути в гараж і подивитися, які в них є там машини, вона поїхала купляти машину,  яка вже є в них у гаражі.

— погоджуюсь, мій провтик, але як я мала туди потрапити, якщо цей гараж закритий.

Софія: ти говорила, що Дмитро провів екскурсію тобі, я  думала, що він і тобі від нього ключі дав.

— на жаль, цього не сталося.  В мене є для вас супер пропозиція.

Мія: о, ми слухаємо.

— спочатку наберіть цих трьох.— це мають почути всі дівчина набрала по відеочаті Ніку, Оксану та Вікторію.

Марта: зараз, я дзвоню.

Оксана: О, братки. Давно, не бачилися.

Марта: дивись, Оксана, я зараз не виписую вам, чому ви втекли. Бо Ліля має якусь пропозицію. А після неї буде допит. Можливо.

Ніка: так, що там за пропозиція?

— ми з Дмитром, — і тут одразу голос Вікторії з відео чату мене перебив.

Віка: вирішили завести дитину? — я її вб'ю. На наступні вихідні.

Оксана: прозвучало, ніби вони хочуть завести собаку чи кота. Хоча я думаю, що краще завести хом'яка або маленького щурика, — який щур?

— ні, ні, не це. Яка дитина, ви що? Вчора в кафе ми вирішили, що на наступних вихідних, ми летимо в Мілан.

Віка: супер. А чого ти нам про це говориш?

— ви що, тупі? Я говорю, вам це тому, що ви летите також.

Віка: ми не полетимо, бо ми вже у Італії.

Оксана: ти точно тупа.

Віка: сама така, ааа точно.

Ніка: Лілю, як твоя ферарі?

Оксана: яка ферарі?

— краще не питай, бо для мене це болюча тема, — і тут свята трійця, яка зараз поряд зі мною у кафе почали сміятися немов божевільні. Як я ще з ними досі спілкуюся? Я не розумію.

Ніка: що це з ними?

Софія: це вже не Лілі ферарі, а Марусі.

Ніка: але як?

Мія: просто у гаражі Дмитра стоїть точно така сама.

Оксана: ну і ти лоханулась, — тепер і накрило цих двох.

Марта: побачимось, Ніколя, — вона завершила виклик.

Мія: їдемо до мого зятя?

Софія: поїхали.

Марта: давай, Марусю, вези нас.

— а ви залишите свої машини тут?

Софія: ні.

Мія: ми приїхали разом.

Автотрек виглядав зовсім по-іншому ніж звичайний старий стадіон.  Дмитро ще тренувався, коли ми приїхали, тому ми сиділи на трибунах і говорили з Антоном.

Антон: як там Вероніка у Лондоні? — запитав хлопець спершись об огорожу трибун.

Марта: можна сказати, що чудово.

Софія: якби не замислювалася про вбивство.

Антон: вбивство?

— вона хоче вбити Михайла. — сказала я слідкуючи за машиною під номером один.

Антон: чудовий жарт.

Мія: вона казала Оксані, би та надіслала їй поштою її знаменитий ножик.

Антон: її краще не злити, я правильно розумію?

Марта: можеш злити. Тобі вона нічого не зробить. Ти ж її друг.

Антон: ви хочете, моєї смерті?

Марта: можливо. Але ще раз повторюю ти її друг.

Дмитро: Лілюсику, ти прийшла — хлопець підійшов і обійняв мене.

— як бачиш, я не сама. СЮРПРИЗ.

Дмитро: бачу, дівчата ви готові до наступних вихідних в Італії?

Софія: якщо ти оплачуєш. Тоді я готова.

Антон: Італії?

Дмитро: а ти теж їдеш, — поставив перед фактом бідного хлопця.

Антон: Я не знаю чи, — хлопець не договорив, бо надокучливий жираф його перебив.

Дмитро: це не було питання, я поставив тебе перед фактом.

Антон: а може в мене плани є. Наприклад, дівчина є .