Частина 26

Дмитро: О, Віталік, ти теж тут? — сказав хлопець, коли побачив Віталіка. 
Віталік: я вже, йду, — а що злякався, коли побачив Дмитра? 
Дмитро: як прекрасно. 
— Дмитро, — покликала я хлопця. 
Дмитро: так, дружинонько, — цей погляд, який хочу бачити щодня, щогодини, щохвилини, щосекунди 
— дорогий мій чоловік гонщику, ти що тут робиш? 
Дмитро: зовсім про це забув. В мене нетерплячка тобі це сказати. 
— ну кажи, а то став, як стовп, — я не я. Якщо не скажу сарказм цьому чоловікові.
Дмитро:  після завтра, тобто у суботу  в оперному театрі відбудеться нагородження «Жагуче серце бажань» ось. І ми всі  запрошені. І є ймовірність, що навіть отримаємо нагороду
— «ми всі»?
Дмитро: ми з тобою, дівчата і хлопці.  Вероніка з Михайлом сьогодні прилітають, тому я зараз поїду в аеропорт їх зустріти. Побачимось, — він чмокнув мене в щічку і побіг. І що я маю? Так, нагородження. «Жагуче серце бажань». Я можу отримати статуетку. Боже,  це прекрасно. Я давно хотіла отримати якусь нагороду. Незважаючи на те, що працюю тільки три роки. Потрібно повідомити дівчатам. Я подзвонила до них по відеочаті і запросила до нас додому. 
Оксана: що за терміновість? — сказала дівчина коли ми всі сиділи у вітальні нашого з Дмитром будинку. 
— я маю вам дещо важливе сказати.
Софія: ви розлучаєтеся? Це капець. Ви такою прекрасною парою були, — якщо важлива новина, то чому одразу розлучення?
— Софіє, ніхто не розлучається. 
Мія:  кажи швидко, що таке? — я зрозуміла інтриг вони не люблять. 
— ми всі запрошені на нагородження, — я вже бачу на їхніх обличчях зніяковіння та хвилювання.
Віка: яке нагородження? 
— «Жагуче серце бажань»
Мія: це взагалі, що таке?  
— не знаю, побачимо у суботу.
Софія: а Вероніка?  — так без Вероніки ніяк.
— вони з Місьом прилетіли в Україну, а Дмитро поїхав їх забирати.
Софія: прекрасно. 
Марта: стоп, Вероніка з Мудриком сіли в один літак і в одну машину?
— як це дивно б не звучало, але так. 
Ніка: Пішов нахєр, — видно, що дівчина провела час з Михайлом. 
Мія: А ось і Вероніка повернулась. 
Оксана: Одразу з порогу чути. 
Міша: Вибач, я не знаю, як так вийшло. Ну вилив на твою сумочку каву. 
— це вже проблема.
Ніка: Сумочка YSL найдорожча в моєму гардеробі і ти умудрився саме її запацькати. Знаєш, я б мовчала, якби це була якась дешева фігня з аліку, але не оригінал, Мудрику.
Міша: Хочеш я тобі нову куплю? — хлопець намагається спокутувати свою вину. 
Ніка: Нічого, я не хочу від тебе.
Дмитро: може краще втекти звідси? 
— чудова ідея. Але проблема є.
Дмитро: яка?
— будинок наш. 
Дмитро: проблема велика. 
— любі мої шановні друзі, чи не хочете ви змитися з моєї хати? 
Дмитро: це занадто жорстоко, — прошепотів хлопець мені на вухо.
Ніка: Вона вже нагліє. Серйозно.
— це ви наглієте, що засиджуєтесь. 
Марта: я розумію, що ви хочете побути наодинці, але ми вирішуємо важливі питання
Дмитро: з бутилкою віскі?
Ніка: саме так.

Дмитро: цікаво, хто буде вас розвозити
Ніка: Таксі, шановний пане гонщик.
— завтра мені на роботу,  давайте. 
Мія: Нам теж. Не одна ти працюєш. 
— ось, тому ідіть по-доброму.
Софія: звісно, ти нас ще з поліцією не виганяла, — потрібно це зробити колись. 
— що? 
Софія: нічого. 
 

***

Дмитро: добрий ранок, — сказав хлопець, коли я на кухні готувала сніданок. 
— добрий ранок.
Дмитро: що ти готуєш? — поцікавився. 
—  сніданок. 
Дмитро: зрозуміло. Ти колись думала, стати співачкою, у тебе дуже красивий голос.
— я не думала, що ти пам'ятаєш, те інтерв'ю коли ми співали пісню «Вибач»
Дмитро:  Я не говорив, що не пам'ятаю, але це не про те. 
— а про що? 
Дмитро: в тебе дійсно красивий голос якби ти стала співачкою, була набагато успішною ніж я, — надіюсь, що я не співала уві сні.
— Дмитро, говори нормально, а то ось ця скалка для тіста полетить тобі в голову через три секунди. 
Дмитро: я серйозно в тебе дуже кр...
— один.. 
Дмитро: ти б чудово виглядала на сцені
— два..
Дмитро: а які твої б були пісні, уявляю як кожного разу я їхав на тренування, або ж в офіс дідуся і слухав їх.
— три і скалка летить. Говори.
Дмитро: все кажу, не бийся.  
— я слухаю, вас уважно, — я поставила скалку на стільницю склала руки перед грудьми і дивилася злим поглядом на свого чоловіка.
Дмитро: ти дуже файно посміхаєшся, коли спиш і ще дуже красиво співаєш увісні, — це сталося вдруге. Надіюсь це не та пісня.
— що я співала? — тільки не ця пісня, тільки не вон. Прошу.
Дмитро: я не знаю, цієї пісні, — слава богу, —але я запам'ятав слова, — от чортів гонщик.
— і що це за слова? 
Дмитро: Між нами резонанс, я кличу тебе на dance, — от чорт забирай,  це сталося вдруге і з тією самою піснею, Остапе, твої пісні геніальні, я ще нічиї пісні не співала уві сні. Тільки його. Неймовірний співак
Дмитро: ти нічого мені не скажеш? 
— а що сказати? 
Дмитро: не знаю.
— в мене є три види слів, які я можу тобі сказати.
Дмитро: говори,  
— Перший набір слів: Заперечувати. Заперечувати. Заперечувати. Другий набір слів: Заперечувати ще більше. Заперечувати ще більше. Заперечувати ще більше. І третій набір слів: Придушити мою гордість, визнати, що я не мала рацію, але я завжди обираю перший і другий.
Дмитро: я навіть і не сумнівався. 
— Дмитро, дивись за яблучним пирогом, а я одягатися, бо я вже запізнююсь на роботу
Дмитро: яблучний пиріг на сніданок? 
— з чаєм саме те. 
Я швидко побігла у ванну кімнату швидко зробила ранкову рутину, одягла костюм, який складався з укороченого піджака і чорного гольфу і спідниці взула високі  чоботи вище колін і взяла сумку.