Частина 26

Дмитро: О, Віталік, ти теж тут? — сказав хлопець, коли побачив Віталіка.

Віталік: я вже, йду, — а що злякався, коли побачив Дмитра?

Дмитро: як прекрасно.

— Дмитро, — покликала я хлопця.

Дмитро: так, дружинонько, — цей погляд, який хочу бачити щодня, щогодини, щохвилини, щосекунди

— дорогий мій чоловік гонщику, ти що тут робиш?

Дмитро: зовсім про це забув. В мене нетерплячка тобі це сказати.

— ну кажи став, як стовп, — я не я. Якщо не скажу сарказм цьому чоловікові.

Дмитро:  після завтра,  тобто у суботу  в оперному театрі відбудеться нагородження «Жагуче серце бажань» ось. І ми всі  запрошені. І є ймовірність, що навіть отримаємо нагороду.

— «ми всі»?

Дмитро: ми з тобою, дівчата і хлопці.  Вероніка з Михайлом сьогодні прилітають, тому я зараз поїду в аеропорт їх зустріти. Побачимось, — він чмокнув мене в щічку і побіг.

І що я маю? Так, нагородження. «Жагуче серце бажань».   Я можу отримати статуетку. Боже,  це прекрасно. Я давно хотіла отримати якусь нагороду. Незважаючи на те, що працюю тільки три роки. Потрібно повідомити дівчатам. Я подзвонила до них по відеочаті і запросила до нас додому.

Оксана: що за терміновість? — сказала дівчина коли ми всі сиділи у вітальні нашого з Дмитром будинку.

— я маю вам, дещо важливе сказати.

Софія: ви розлучаєтеся? Це капець.  Ви такою прекрасною парою були, — якщо важлива новина, то чому одразу розлучення?

— Софіє, спокійно ніхто не розлучається.

Мія:  кажи швидко, що таке? — я зрозуміла інтриг вони не люблять.

— ми всі запрошені на нагородження, — я вже бачу на їхніх обличчях зніяковіння та хвилювання.

Віка: яке нагородження?

— «Жагуче серце бажань»

Мія:  це взагалі, що таке? 

— не знаю, побачимо у суботу.

Софія: а Вероніка?  — так без Вероніки ніяк.

— вони з Місьом прилетіли в Україну. Дмитро поїхав їх забирати.

Софія: прекрасно.

Марта: стоп,  Вероніка з Мудриком сіли в один літак і в одну машину? Ти жартуєш? 

— як це дивно б не звучало, але так.

Ніка: Пішов нахєр, — видно, що дівчина провела час з Михайлом.

Мія: А ось і Вероніка повернулась.

Оксана: Одразу з порогу чути.

Міша: Вибач, я не знаю,  як так вийшло. Ну вилив на твою сумочку каву.

— це вже проблема.

Ніка: Сумочка YSL найдорожча в моєму гардеробі і ти умудрився саме її запацькати. Знаєш, я б мовчала, якби це була якась дешева фігня з аліку, але не оригінал, Мудрику.

Міша: Хочеш я тобі нову куплю? — хлопець намагається спокутувати свою вину.

Ніка: Нічого, я не хочу від тебе.

Дмитро: може краще втекти звідси?

— чудова ідея. Але проблема є.

Дмитро: яка?

— будинок наш.

Дмитро: проблема велика.

— любі мої шановні друзі, чи не хочете ви змитися з моєї хати?

Дмитро: це занадто жорстоко, — прошепотів хлопець мені на вухо.

Ніка: Вона вже нагліє. Серйозно.

— це ви наглієте, що засиджуєтесь.

Марта: я розумію, що ви хочете побути наодинці, але ми вирішуємо важливі питання

Дмитро: з бутилкою віскі?

Ніка: саме так. 

Дмитро: цікаво, хто буде вас розвозити

Ніка: Таксі, шановний пане гонщик.

— завтра мені на роботу, давайте.

Мія: Нам теж. Не один ти працюєш.

— ось, тому ідіть по-доброму.

Софія: звісно, ти нас ще з поліцією не виганяла, — потрібно це зробити колись.

— що?

Софія: нічого. 
 

***

Дмитро: добрий ранок, — сказав хлопець, коли я на кухні готувала сніданок.

— добрий ранок.

Дмитро: що готуєш? — поцікавився.

—  сніданок.

Дмитро: зрозуміло. Ти колись думала, стати співачкою, в тебе дуже красивий голос.

— я не думала, що ти пам'ятаєш, те інтерв'ю коли ми співали пісню «Вибач»
Дмитро:  Я не говорив, що не пам'ятаю, але це не про те.

— а про що?

Дмитро: в тебе дійсно красивий голос якби ти стала співачкою, була набагато успішною ніж я, — надіюсь, що я не співала уві сні.

— Дмитро, говори нормально, а то ось ця скалка для тіста полетить тобі в голову через три секунди.

Дмитро: я серйозно в тебе дуже кр...

— один..

Дмитро: ти б чудово виглядала на сцені

— два..

Дмитро: а які твої б були пісні, уявляю як кожного разу я їхав на тренування, або ж в офіс дідуся і слухав

— три і скалка летить. Говори

Дмитро: все кажу, не бийся. 

— я слухаю, вас уважно.

Дмитро: ти дуже файно посміхаєшся, коли спиш і ще дуже красиво співаєш увісні, — це сталося вдруге. Надіюсь це не та пісня.

— що я співала?

Дмитро: я не знаю, цієї пісні, — слава богу, — але я запам'ятав слова, — от чортів гонщик.

— і що це за слова?

Дмитро: Між нами резонанс, я кличу тебе на dance, — от чорт забирай,  це сталося вдруге і з тією самою піснею, Остапе, твої пісні геніальні, я ще нічиї пісні не співала увісні. Тільки його.