Частина 25

Настав час вбирань, а вирішила, що послухаю свого чоловічка і одягла небесну блакитну сукню. Плаття було літнє, а зверху одягла блакитну шубу.

Коли я вийшла в коридор то побачила, що всі дівчата вже зібрані  ну звісно я ж завжди так. Вероніка була одягнена у блакитній костюм.

Далі мої очі побачили, Марусю, яка була в білій сукні з блакитними квітами. Софія ж була одягнена в синю коротку сукню сукню з ромашками. Марта була одягнена в темно синю сукню. Оксана була одягнена у блискучий голубий топ і такого ж матеріалу  була спідниця, образ довершив пальто. У Вікторії була блакитна сукня з чорним корсетом.

— коли сказали одягтися у блакитний.

Марта: я люблю темно синій колір, і до того ж в мене не було нічого блакитного.

Ніка: в тебе ціла шафа в блакитній гамі.

Марта: не правда.

Ніка: і Лілю, що ти подаруєш цьому хлопцеві на ваш перший день Святого Валентина?

Зізнаюсь, чесно кажучи, я не знала до останнього, що йому подарувати. Ну щоб ви подарували людині,  яка має все? В нього навіть цілий гараж машин є.  Але навіщо йому якийсь подарунок, якщо в нього є я.

Але мій подарунок в секреті навіть для подруг, тому я швидко переводжу тему. Але те, що я сказала одразу захотілося поховати себе в землі заживо.

— а ви що своїм хлопцям подарували? — по-ідіотськи звучить? Згідна. Бачили б обличчя дівчат.

Софія: хлопцям?

Мія: хлопцям? Яких навіть в повітрі немає.

Ніка: в мене його немає, в Марусі також і в Марти,  ну і в Вікторії. Оксана зустрічається з Денисом, а Софія з Артемом.

Софія: ми з ним друзі! — протестувала дівчина.

— я завжди знала, що Софія не вміє брехати, — і тут мене накрило сміхом. Не довго я сміялась. Подзвонив Дмитро і сказав, щоб ми вже їхали до них. 
 

— чому ти злишся?

Дмитро: ви запізнилися на годину, — я вже і забула, що він дуже пунктуальний.

— ми дівчата і нас це властиво плюс до цього всього були жахливі пробки.

Дмитро: пробки від шампанського?

— затор, Дмитрусику,  і не ний. Тобі не йде.

Мія:  скажу дещо? Чому блакитний? Ну тобто день святого Валентина — це сердечка, червоний колір. Милотаа. А в нас блакитний. Колір, який розповсюджує зиму. Бррр....  холод...

Дмитро: це означає, що я дуже холодний в душі. 
— твоя душа, як палаюче серце.

Дмитро: це не так. Я буваю дуже холодним з деякими людьми.

Оксана: добре,  холодець, — ахах. Я завжди знала, що в Оксани чудове почуття гумору.

Дмитро: холодець?

Оксана: такий файний з м'ясом. А з морквою,  який смачний.

Денис: я бачу, що дехто хоче їсти.

Оксана: сам ти дехто. Я подам на тебе в суд.

Денис: я прокурор.

Оксана: але ж не суддя.

***

Ніка: що у вас там нового?  Пройшло два тижні після того,  як ми святкували день святого Валентина, — сказала Вероніка по відеочаті.

— дійсно пройшло трохи часу.

Мія:  ми порадуємо вас.

— чим?

Мія: Ми купили квартиру.

— нарешті, а то мені вже ви набридли.

Марта: це було обідно.

Мія:  Ти, що за людина така? Рідну сестру без даху лишаєш.

— повторю твої ж слова ви купили квартиру.

Мія: всеодно.

— ви жили в мене чотири тижні, — нагадала дівчині я.

Мія: не в тебе. Бо будинок Дмитра.

— у нас все спільне.

Цей місяць був для мене важким. Ці двоє виносили мені мозок. А чоловік мій, говорив «може не будете квартиру купляти».  Я в перший день молилася,  щоб вони з'їхали чим по-швидше.  І це сталося. Влаштую вечірку. Грандіозну. Їх не запрошу. Хаха. Так, зла людина. Я знаю.

Наступний день я провела з дівчатами. З Дмитром ми майже не пересікалися.  Нова квартира дівчат не була простою і не була шикарною.   Це не була королівська квартира. Все було в сучасному стилі. Не було дорогих люстр в стилі королівського палацу.

Мені дуже сподобалась кухня. Вона була в сіро-чорних тонах.   Я навіть не помітила холодильника. Будь-яка людина не помітить,  він був замаскований в кухонній фурнітурі.   У вітальні ремонт був не до кінця завершений.

А коли зайшла в ванну кімнату, там було все біле. Ванна була вся в плитці з білого мармуру. Білосніжна.

Сьогодні вони мені розказали, що купили квартиру вже як 3 тижні тому. Я була здивована, що дуже швидко проходив ремонт. Звісно, найняли десять будівельників. І все пройшло швидко.

— тут так прекрасно. Я закохана в цю квартиру.

Марта: навіть не думай.

— та що?

Мія:  тут нічого майже не готово. Вітальня не готова, балкон також. І наші кімнати теж. Але поклали підлогу. І стіни пофарбовані. А решту ми зможемо зробити самі.

— можна з вами пожити?

Марта: ні.

Оксана: вау, як прикольно.

— О, ви прийшли.

Віка: Чому в інших кімнатах пусто?

Мія:  не встигли завершити ремонт.

Віка: то ви ще будете  жити в Лілі?

Мія: Ні, вона нас вигнала.

Оксана: я б скоріше подумала, що Дмитро.

Мія: О, ні зятьок наоборот дозволив нам цілу вічність жити в них.

Оксана: Ліля нездала.

— сама така. Подзвоню, гонщику, нехай забере мене від вас.