Несподіваний шлюб

Частина 13

Санта-Барбара поверненню не підлягає.

Мр: голубки прокидайтеся, — а я думала, що посплю.

— що? — спросоння я не знала, що говорю.

Я навіть вчора не помітила, як заснула. І ми заснули на гойдалці. Надіюсь хворими не будемо. Це вже осінь і ночі холодні.

Мія: прокидайтеся говоримо і ходіть снідати. Марта з Алексом сніданок приготували, — надіюся ніхто не намагався одне одного вбити.

Дмитро: серйозно.?

Алекс: так, я готував, а вона командувала.

— як завжди, — хто б сумнівався. Моя подруга ніколи не навчиться готувати.

Ніка: тобі не здається, що вони стали дуже близькі.

Мія: не знаю. Це нормально вони кожен день разом.
Ніка: скоро буде нова парочка? — з якоюсь посмішкою сказала подруга. Після цього вона буде тікати від дівчини.
Мр: зараз ти станеш парочкою з Мішою.

Алекс: давайте ходімо їсти, а потім їдемо у Львів.

Ми сиділи снідали . Пізніше я пішла швидко у душ. І вже вийшла і пішла вдягатися. Я вже була готова виходити, але і кімнату вриваються мої кохані підоружки.

— що відбувається? — запитала я їх.

Мр: це ти нам скажи.

— не зрозуміла?

Ніка: що не тут зрозумілого?

Оксана: що між вами з Дмитром відбувається?

— а ви про це... — я замовкла, бо згадала, що я вчора сказала хлопцеві.

Мія: так, про це . — підтвердила моя сестра.

— ну.. я дещо вчора зробила....

Оксана: що саме?

Віка: ти його перша поцілувала? — дівчина накинула можливий варіант.

— це вже пройдений етап, — щ якоюсь легкістю сказала я.

Софія: Що?

Мія: що?

Оксана: що?

Ніка: що? — так, вони шоковані. Далі буде ще гірше.

Мр: а я вам говорила, що вона його перша поцілує, а ви не вірили. Особливо Софія та Ніка.

Софія: та, що я.

Мр: та нічого ти.

— ще я зізналася, — я хотіла договорити, але Вероніка закрила долонею мені рота.

Ніка: мовчи, мовчи, мовчи не говори цього, — я прибрала її руку

— я зізналася Дмитрук у коханні

Софія: і що далі?

— здається, він те саме відчуває.

Марта: він тобі не сказав, що кохає тебе?

— думаю, він чекає відповідного моменту.

Оксана: можливо.

Ніка: я теж хочу, щоб мені хтось зізнався у коханні.

На наступний день
Я з Дмитром обідали, але тут подзвонили у двері. Коли я відкрила двері то на порозі побачила заплакану Оксану. Боже, що сталося?

— що сталося?

Оксана: я пройду в середину, — схльоптуючи говорила дівчинисько.

Дмитро: ти чому тримаєш її на порозі? Та ще й заплакану.

Ми пройшли на кухню. Дмитро подав дівчині серветки та бутилку 0.75 л карпатської джерельної.

Дмитро: розказуй, — він сів за наш кухонний стіл склавши руки в кулак і поставив їх на стіл.

— почекай, Оксаню. Ей, Митрофан. Від коли тобі стали цікаві дівчачі секретики??

Дмитро: не такі і вони дівчачі. Давай Оксано, ми з моєю дружинонькою уважно тебе слухаємо.

— не звертай уваги. Він трішки дурний та дивний.

Оксана: Вчора увечері, коли ми вечеряли з моєю прекрасною родиною. Вони заявили мені, що я виходжу заміж. Я навіть не знала, коли ж то мені пропозицію зробили.

— що? — яке заміж?
Дмитро: які страсті ?
— Дмитро! Ти зараз вийдеш — подивилася я на свого чоловічка своїм вбивчим поглядом.

Дмитро: добре, ні слова.

— Продовжуйте, Оксано, - що це з ним ? Занадто захопився цією історією.

Оксана: дивний він. І хочете дізнатися ім'я нареченого. Це Андрій. друг сім'ї і дитинства.

— Андрій? ти говорила з ним? Він хоче одружитися на тобі?

Оксана: ні і не збираюсь. та скажу більше — це його ідея.

Дмитро: нічого все вирішиться.

— як Дмитро?

Дмитро: в мене є ідея. Я вам її не скажу. Детальніше скажу на заручинах.

Тільки таке міг сказати Дмитро. Який ще досі не придумав план, як звести Ніку і Мішу.

— коли заручини?

Оксана: завтра.

Дмитро:. Все буде добре, не переживай.

День Заручин
Я одягла білий костюм з пір'ям та кремові бутильйони.

— я готова ми можемо їхати.

Дмитро: твій вибір зупинився на костюмі із топу та штанів? Я здивований, моя іконо стилю.

— дехто вчора вночі просвітив мене. І я вирішила одягтися комфортніше.

Я вчора все таки не витримала. Та допитала чоловічка. Він сказав свій геніальний план. Дуже геніальний план.

Дмитро: це був єдиний варіант.

— звісно, сідай їдемо. Запізнюємося вже.

Дмитро: та ви що, зрозуміла нарешті. Що запізнюємося.

Ми приїхали до будинку. Могли і перейти через город. Але в мене білий костюм. Так вийшло що моя сестра і то скоріше вийшла. Це щось в лісі здохло. Ведмідь чи що? Чому заручини в селі не розумію, могли зробити в нашому рожевому будинку.

Мр: чому заручини тут? - питала дівчина у всіх хто знаходився у кімнаті.

Вона була одягнена у синій брючний костюм та синіх туфлях.

Андрій: мені здається, що це не твоя справа.

Мр: і не твоя.

Мія: спокійно не вбий його, - сказала моя сестра, яка була одягнена у фіолетову сукню. І взута у темно фіолетові туфлі .

Мр: краще замовлю кілера. Не буду бруднити руки.

Бідний наречений збліднів.

Андрій: Я не боюся твоїх кілерів.

Дмитро: всім привіт, - мій чоловік вирішив більше не підслуховувати і зайти в середину.

Андрій: ти хто?

— мій чоловік. Дмитро, ходімо сядемо. Став, як стовп.

Ніка: нарешті ви прийшли, - сказала дівчина. Вона була одягнена у світло зелений костюм і білі кросівки.