Частина 12

Марта: ти новини хоч читаєш?

Дмитро: ні ще, ось за кавою збирався. А тут ви такий приємний сюрприз зробили, — на диво у нього був дуже хороший настрій, який ми зараз зіпсуємо.

Мія: так почитай, — дівчина всунула йому телефон на якому була стаття з фотографіями.

Дмитро: О, то  кадри, — мій чоловік дивився на фотографії з посмішкою.. він що знущається?

— тебе нічого не смутило? Тут ми цілуємося і підпис під фото.

Дмитро: це журналісти, їм завжди все буде цікаво. Боже, ще не таке переживемо, — він знущається? Той Дмитро, якого я знаю, зараз б кричав. А тут абсолютно спокійна реакція. Йому взагалі байдуже на це.

Мія: це точно Дмитро?

Віка: ти чому не кричиш?

Дмитро: я вирішив стати спокійним, — заявив хлопець.

Оксана: Лілю, ти його змінила, — стверджувала дівчина.

— а я тут до чого?

Оксана: Не знаємо.

— почекайте, поки я вдягнусь. Поїдемо разом на стадіон.

Я вдягла білу сорочку та сині джинси і зверху чорний кардиган. Взула білі черевички та вдягла блакитний тренч. І взяла блакитний рюкзак.

Марта: ходімо.

Дмитро: а я?

— а що ти? Роби,  що забажаєш. У тебе ж завтра другий етап готуйся до нього.

Ми всі разом приїхали до стадіону.

— Олєжка,   привіт.

Олег: привіт. Ти не ображаєшся на мене через вчорашнє?

— то що ти запхав мене в електрон? — згадала хлопцеві я.

Олег: саме так, — підтвердив хлопець.

— не бійся, не серджуся. Давайте журналісти, візьмем це інтерв'ю. Олег, ти зроби так, що інтерв'ю в Мудрика брала Ніка.

Олег: але як?

— не знаю.

І так перед матчем я взяла інтерв'ю у двох футболістів. Буде чудова стаття. Нарешті завершився матч.

Дмитро: ти куди так поспішаєш?

— ти що тут робиш?

Дмитро: я скучив за своєю іконою стилю

Міша: Дмитро.

Дмитро: упс.. проблема насувається.

Міша: коли ти мене зведеш з Веронікою? Я ж  вікно у твоєму будинку панорамне розбив. Зробив, як ти до речі мене попросив.

— що означає розбив? Так, це ти? — кинула я погляд на Михайла, — А ти попросив? — подивилася я на Дмитра.

Дмитро: Мудрику,  потім поговоримо.

— план, щоб я прийшла до тебе?

Дмитро: ну...

— відповідай. Негіднику!

Дмитро: ну і ти Гітлер у спідниці...

— Булатов!!! — крикнула я.

Дмитро: так. Це я його попросив.

— ясно. Тоді наступне питання. Який план звести Ніку і Мудрика?

Дмитро: он як дружинонько, - погладив хлопець мене по голівці.

— відповідай, — різко сказала я.

Дмитро: точно Гітлер у спідниці.

— Дмитре Віталійовичу, прошу проінформувати мене у вас 5 секунд.

Дмитро: його ще немає.

— в тебе ціла ніч. Щоб придумати.

Дмитро: О, ні. В ночі я буду спати з тобою і тебе обнімати.

— навіть не надійся. Сьогодні,  я спатиму в своєму ліжку.

Дмитро: побачимо.

— може сьогодні з дівчатами напитися?

Дмитро: це алкоголізм, Лілю.

— та ви, що пане гонщику.

Ми сіли в машину Дмитра і поїхали додому.
Зайшли в будинок. Двері в будинок мені відкрив Дмитро.

— Боже, який джентльмен у мене чоловік. Я просто балдюю.

Дмитро: я нічого не скажу.

—  та ти  що?

Дмитро: ні, скажу.

— що саме? — підійшла я ближче до хлопця.

Дмитро: ти сьогодні спиш зі мною, знай це.

— я і так знаю, чоловічку. - легенько подивилась на його губи і побігла у душ.

Дмитро: це облом,  Лілю.

Ранок

— ви готові, пане гонщику, до перемоги? — крикнула я хлопцеві який спав поруч та обнімав мене. Здійснив свою умов мій чоловік.

Дмитро: господи, люди коли прокидаються то будять по-іншому наприклад поцілунком.

— обійдешся. Давай дуй  в душ, а я за сніданок.

Дмитро: точно Гітлер в спідниці.

— ти щось сказав, коханий?

Дмитро: сказав, що дуже люблю коли ти мене так будиш.

Я почала готувати сніданок. Це була омлет з сосисками. І тости з медом. Та турецький чай.

Дмитро: ого,  який шведський сніданок

— не смійся, їж давай.

Дмитро: як накажете Гітлер в спідниці.

— ти договориш, що сьогодні вночі я тебе задушу.

Дмитро: тоді мені доведеться двері зачинити на замок.

— я їх виб'ю, Дімасіку. І не забувай, що я з тобою сплю.

Ми поснідали.

Дмитро: ти можеш приїхати пізніше десь 14:00.

— те саме місце?

Дмитро: так

— тобі дуже повезло з погодою. Правда,сонце визирнуло 16° тепла.

Дмитро: дуже сильно. Все я пішов, - хлопець поцілував мене в щічку. Та зник за дверима будинку, а потім сів в своє ауді і зник з подвір'я. Це була лише 9:50.

13:01. Я пішла збиратися. Мій образ був із чорного светру та чорних шкіряних шортів. І чорних лакових ботфордів на каблуку. Заплела низький хвіст і зробила нюдовий макіяж.

Викликала таксі і поїхала на стадіон. Коли приїхала побачила всіх своїх друзів. Практично всі в зборі. Навіть футболісти. Адже вони були друзями Дмитра. 
Коли оголосили учасників я тільки шукала очима чорно-білий автомобіль з цифрою 1, або ж на турнірній таблиці ім'я Дмитра і циферку 1.

Перші 10 кіл Дмитро був другим. Лише на 11 перегнав 76 автомобіль і до 35 кола так і залишився першим. 76 автомобіль намагався його підрізати, але не вийшло. Бо сам влетів в огорожу. Ой як не файно вийшло. Хаха.

Коли Дмитро першим перетнув фінішну пряму. Я побігла привітати свого чоловічка. Охорона вже мене знала і одразу пропустила. Підбігла до хлопця і обняла його.

Дмитро: ти це бачила? — сказав радісно хлопець.

— бачила, бачила. - подивилася на губи хлопця і виконала те що не зробила вчора.

Дмитро: Це як подарунок ?

— закрийся, Дімасіку

Міша: вітаю, друже.

Дмитро: дякую.

Михайло Мудрик навіть у сторону Вероніки не дивиться. Що сталося?