Частина 9

Ранок дня народження Дмитра.

Дмитро поїхав на ранкове тренування до 15:00 має звільнитися. Ми ж в мене у кімнаті почали вдягатися. Я зробила собі макіяж та укладку одяглась у  чорний костюм з паєтками і взула чорні лаковані черевички. В Марусі образ був з чорної короткої сукні з рукавами , була дуже ніжна зачіска гулька і опущені два локони. Також чорні туфлі від Versace. У Вероніки образ  чорної сукні з паєтками та знизу сукні було пір'я,  чорні туфлі. Марта була в чорній кофті через плече і чорних класичних штанах із ременем та в чорних босоніжках. Софія була в чорній атласній сукні  та чорних босоніжках. Оксана була в чорній короткій сукні, та а чорних туфлях на підборах. Вікторія була в сукні до колін з розрізом з та з чорними туфлями з бантіком.

Ніка: думаю, пора виходити.

— ви ідіть , а я свого чоловічка зустріну і ми приїдемо разом.

Віка: окей.

Дівчата поїхали і через 10 хвилин приїхав Дмитро. Я була зла, бо він запізнився. Здається, я почала розуміти, Дмитра коли я запізнююся.

— ти запізнився. Давай швидко пішов вдягатися.

Дмитро: спокійно, Гітлер в спідниці. Окей?

— не зли мене, — вказала вказівним пальцем перед його очима.

— йди вдягайся твій образ на ліжку в твоїй темній кімнаті. Менше розмов, давай пішов бігом.

Хлопець був в шоці від мого настрою звісно він бачив вперше такою мене. Через 20 хвилин він був готовий.

Дмитро: все, я готовий.

— ходімо, відвезеш нас

Дмитро: чому я, а не ти?

— закрийся і пішли.

Я пішла в перед у гараж і чекала його біля дверей машини.

— ти дуже довго йдеш.

Дмитро: правда, - і почав йти на мене і я опинилася  притиснута до машини.

— що ти робиш?

Дмитро: хочу сказати тобі, що ти сьогодні дуже прекрасна. Хоча  ти кожен день прекрасна, але сьогодні по-особливому. — і почав заворожено на мене дивитися мені аж ніяково стало, щоки почали червоніти, по тілу пройшлися мурашки.

— дякую вам чоловічку. Фліртуєш зі мною,  би я тебе в машині не вбила?-  хлопець обняв мене за талію.

Дмитро: ні, зовсім ні. Ти зможеш вбити мене завтра окей, я завжди хотів померти,  як Шевченко на другий день після свого народження.

— дурні в тебе мрії. Якщо чесно.

Дмитро: ти ж знаєш, які в мене мрії.

— ага, знаю. Виграти чемпіонат. Адже кубок і перегони на першому місці.

Дмитро: ти повністю маєш рацію.

— ми запізнюємося.

Дмитро: ти зіпсувала романтичний момент.

— На тебе чекають гості, чоловічку.

Ми сіли в машину приїхали в ресторан. Коли зайшли Дмитро побачив людей тобто своїх гостей в чорному та оформлення залу теж було в чорному кольорі.

Дмитро: ти все таки не жартувала про похорони?
— ні, чоловічку - взяла його попід руку і повела до гостей.
Мікеланджело: ось тобі ключі від твоєї машини. Ах,  Лілю,  познайомтеся —  це моя дружина Аріна.
— приємно познайомитись.
Аріна: мені теж Міко сказав,  що це ви займалися організацією свята дуже цікава ідея з чорним кольором.
—  так,  ми з моїми подругами придумували.
Аріна: ваші подруги мають якесь відношення до дизайну?
Дмитро: звісно. Сестра Лілії дизайнер, а ще одна подруга архітектор. Так,  що звертайтеся до них.
Аріна: дуже цікаві професії правда, адже я сама дизайнер одягу . І зараз мода на чорний колір. Навіть весільні сукні обирають чорні.
— я б ніколи собі не обрала чорну сукню.
Аріна: ахах,  ти вже одружена, Лілю.
— так, про це ніколи не забуваю, — як можна забути про самий несподіваний шлюб.

Вони пішли, і потім підходили ще гості дарували ще подарунки чоловічку. Потім ми сіли за стіл. Їли, пили потім знову їли потім пили.  Потім до цього чудового ланцюжка доєдналися танці.  І це було так їли, пили, танцювали і такий кругообіг подій повторювався декілька разів. Але потім я згадала,  що не подарувала подарунок Дмитру. Почала очима його шукати де ж цей чоловічок може бути. Потім знайшла його він розмовляв з якимось гостем. А коли побачив мене, то навіть не слухав його дивився тільки на мене.

— Дмитро, ви мене слухаєте?
Дмитро: що? Де? - так виходити з незручних ситуацій він вміє.
— доброго вечора, ви не проти якщо, я поцуплю у вас свого чоловіка?
- так, забирайте, він і так мене не слухав. — я швидко взяла Дмитра по під руку і вивела його на вулицю. 
Дмитро:що таке?
— я тут подумала, що варто і мені подарувати тобі подарунок.
Дмитро: ось як і що це за подарунок?
— на тримай. — я дала йому в руки чорну матову коробку з чорною стрічкою.
Дмитро: не буде ніяких побажань?
— ти хочеш?
Дмитро: ні, а то ще побажаєш, щоб я руку чи ногу зламав.
— правильно мислиш, чоловічку. – Хлопець нарешті відкрив коробку.

Дмитро: вау!
— чесно, кажучи я не знала, що тобі подарувати. Ти та людина,  яка має все і дуже важко придумати якийсь конкретний подарунок. 
Дмитро: і ти вирішила подарувати мені весь світ?
— так, тобі подобається? Все таки не сподобалося правильно для чого людині, яка має все глобус з підсвідкою.
Дмитро: Лілю, мені дуже сподобалося, — він охопив моє обличчя своїми долонями. 
— правда?
Дмитро: так. Причому дуже сильно... — хлопець поцілував мене в щічку.
Дмитро: дякую,  тобі за подарунок і організацію . В мене ще не було день народження в стилі похорону,  - і засміявся хлопець.
— припини сміятися, як божевільний.
Дмитро: це ще хто з нас божевільний. – Ми вийшли з нашої схованки.

Ніка: де ви були? — одразу з порогу на нас налетіли дівчата, — тут дехто прийшов привітати Дмитра.
Дмитро: О ще один гість. Хто він?
Віталік: ось і іменинник знайшовся. — якого чорта? Що він тут забув? 
— він що тут робить? - прошепотіла дівчатам я.
Мія: якби ми знали. Прийшов сюди і кричить на весь зал:  «а де іменинник?  Я хочу його привітати». 
— він смерті захотів?  Я йому влаштую.
Мія: тільки він не сам.

Я пішла до Віталіка.

— ходи сюди поговоримо. Негайно.
Віталік: що скучила? І як бути  дружиною гонщика?  Сімейне життя про яке ти мріяла, чи не так?
— воно набагато краще ніж жити і знати, що тобі зраджують. Як добре, що я тоді втекла.
Віталік: ти знала, як давно? 
— за годину до того, як мала йти до вівтаря. – Я вирішила піти, але він схопив мене за руку.