Частина 7

Кирило: в сенсі двері заклинило і ти не можеш вибратися? 
— Він не може вибратися? В сенсі?
Кирило: ні, все добре 
— Кирило,  правду говори. 
Кирило: заберіть її звідси, дівчата. 
Віка: Лілю, ходімо. 
— я. Нікуди. Не. Піду. Я сказала, що буду тут сидіти до кінця. 
Ніка: вона вперта, як слон..
— чудове порівняння. Чому вони нічого не роблять? Кирило нехай витягнуть його інакше я сама побіжу його витягати. 
Кирило: тобі не почулося. — сказав хлопець Дмитру.
Кирило: ви парочка божевільних, правда. Як вас доля звела? 
— Сам такий — сказала Ліля вживу, а Дмитро по телефону.

Як тільки я побачила, що  Дмитро вийшов з машини я побігла до нього. Що цієї миті мною керувало, я не знаю.Я сильно хвилювалася за нього.  Я завжди говорила йому, що хочу його вбити, але думаючи про його смерть стає гірко на душі.

Мр: вам не здається, що ця фальшива любов, переростає в реальну?

Ніка: не можу не погодитися, тому що це теж помітила.
Оксана: та вона від хвилювання всі нігті не погризла. Це добре, що ще не знепритомніла. 
Віка: добре, добре.
Марта: так, а коли прокидається від сну непритомності, такі дурниці верзе.

Я що сили обняла хлопця, і не хотіла відпускати. Що за фігня зі мною. Слава богу, що не полізла цілуватися. Хоча могла.

Дмитро: може перестанеш, ти мене задушиш. 
— прошу вибачення.— я відсторонилась від нього. 
Дмитро: і так дуже сильно перегнала з цим хвилюванням. Тобі оскара дадуть. 
— я переграла? — моєму обуренню не було меж, бо бачите я переграла. Та я на трибунах мало з розуму не зійшла від хвилювання.
Дмитро: так, ти. — хлопець розвернувся і пішов.
— добре, що переграла я стараюсь, щоб чим скоріше закінчився цей чортовий шлюб.
Дмитро: прекрасно, 
— ага, чудово , — я втекла від нього і пішла до дівчат нізащо не залишусь з ним. 
Ніка: як він?'
— не знаю. Надіюсь, що йому стало тільки гірше. 
Оксана: про що ви тоді говорили?
— пан Дмитро сказав мені що я перегнала з цим хвилюванням. Ідіот. 
Віка: хіба це не була гра?
— ні, не була,  хвилювалась.
Мр: може хтось закохався? 
— хвилюватися за близьку людину нормально. Ну все їдемо додому я не хочу тут знаходитися. 
Мр: так, їдемо.
Артем: ви не залишитеся на вечірку?
— ні, принаймні нас туди ніхто не кликав.
Ніка: саме так.
Артем: Лілю, ти не обіжайся на мого друга, просто його цей Ігор розізлив.
— а я до чого там? Хіба причина зриває злість на мені. Але він не бачив, як я можу зривати злість Артеме. Так, куди мої подруги ділися. Ну де ви пішли, ми ж додому збиралися їхати. 
Мр: ми вирішили залишитися на вечірку.
— я не залишуся.
Дмитро: годі дутися.
— ви чули, якась муза бринить. Так і хочеться взяти мухобойку і так прибити її . Бити,  що сили. Бити і бити.
Алекс: шкода муху, від неї ж нічого не залишиться, вона ж така крихітна.
Мр: Олександр, ви дурні. До речі, Оксаню,  де твій Михайло.
Оксана: його не буде. 
Мія: а де він?
Оксана: я в шоці, що Вікторія ще нічого не розказала. 
Мія: ми тобі тут питання поставили!
Оксана: ми розійшлися.
Мр: чому?
Оксана: він думав, що я кручу роман в нього під носом, з прокурором, який веде справу мого підзахисного. Дибіл. Я не витримала і пішла від нього. Щей такий скандал влаштував. Я така сяка, а він святий. Чмо. 
— а красивий цей прокурор?
Дмитро: ааа,  що це ми цікавимося прокурорами? 
— тобі яке діло? А? Ти мені хто що можеш говорити таке? Це моє особисте життя, не твоє. 
Дмитро: я твій чоловік
— фі....— тут підійшли журналісти.
Жур: ваше феєричний перетин лінії фінішу був просто
— дуже вражаючий так? Хочете Скажу вам дещо?
Жур: так
— коли ми вчора їхали в машині  то мій чоловік сказав мені, що вразить мене.
Жур: в нього вийшло вразити не лише вас, а і нас
— так, і це нас лякає. 
Антон: ходімо туди постіїмо, тут багато людно.
— ну ми їдемо?
Ніка: ми залишаємося . 
Мія: ти хочеш їдь.
— піду прогуляюсь.

Я пішла на пошук пригод. Ходила бродила по цьому стадіоні. Я мріяла що вдягну на похорони цього придурка. За те буду молодою вдовою, можливо дідусь Дмитра перепише свій спадок на мене. Оце в мене буде виграш. Ой, а де це я? Що за ліси? Оо, придурок дзвонить. Я збила.

— що тепер ти хвилюєшся придурок? Боже,  де я ? Може мене зараз ведмідь якийсь з'їсть.

В кущах щось поворохнулось.

— точно ведмідь, там палка якась, -. Я взяла її до рук. І налетіла на шум.
— ааа,  я тобі покажу. Ти мене не з'їш. Зла тварина.
Дмитро: ага покажеш. В один день точно вб'єш. Був би в тебе пістолет ти б вистрелила в мене.
— а це ідея, знаєш .( і тут я згадала момент, як  Ліля старашила Дмитра пістолетом)
Дмитро: знаю, ходімо.
— нікуди,  я з тобою не піду.
Дмитро: і тебе з'їсть ведмідь.
— краще, я б вийшла заміж за ведмедя. Там що журналісти?
Дмитро: бачиш, що ти натворила?
— це ти їх привів. Я тут собі гуляла.
Дмитро: бачив я твоє «гуляла»,- вказав на патик в моїй руці.
— це самооборона.
Дмитро: ага. Ходімо.
— Я. НІКУДИ. З. ТОБОЮ. НЕ. ПІДУ. Все крапка.
Дмитро: що ти за проблема така?
— не знаю.
Дмитро: розкажи чому втекла з весілля?
— що за питання такі?
Дмитро: раз не хочеш відповідати піди виконай якусь дію .
— це типу гри «Правда чи Дія?»
Дмитро: так,ти відповідати будеш?
— ні. І ходімо.

Ми зайшли в середину приміщення там було все і випивка звісно. Моя сестра одразу потягнулась до неї

— ти ж за кермом? - намагалась зупинити її.
Мія: сьогодні можна і таксі викликати. Правильно водії?
Мр: саме так.
Ніка: думаю можна, машини завтра заберем. А софійця де?
Мр: так, де це вона поділася?
Оксана: вона сказала що пізніше приїде.
С: ось і я. 
— згадай гімно, і ось воно. Ахах.
Дмитро:Лілю ми можемо поговорити?
— ого, ходімо.
Дмитро: мені почулося, чи ти дійсно  сказала просто без всяких вмовлянь?
— ну я можу і не йти. 
Дмитро: ходімо, поки ти не передумала.