Частина 1

Це початок нового життя для мене. Сьогодні Весілля, так хвилююсь, що все пройшло ідеально. Це весілля готувалось рік, аж цілих 365 днів... Години думаю вам говорити не буду.

— Де той Віталік, ааа? — панікувала я вже, як 15 хвилин. 

Віка: заспокійся кінець кінців.

—  через годину ми будемо чоловіком і дружиною, а його ще на території готелю немає. Це буде найкраще весілля року.. все я пішла його шукати. Якщо він не доживе до весілля то знайте, це я його вбила. 

Оксана:  ну на хоч візьми сумку. Тут твій телефон і документи твої.

— а для чого документи?

Оксана: на всякий випадок. 

— Добре, я піду шукати того блудного нареченого.

Я вже вийшла на пошуки свого майбутнього чоловіка. Цікаво, він приїхав чи ні.  Я вийшла на задній двір, як все  красиво прикрашено. Все було в біло-блакитних тонах. Арка була прикрашена у білі троянди. Ще б не було у біло- блакитних тонах. Це ж мій улюблений колір.

Вінчання ми не будемо сьогодні брати, бо Віталік не захотів, ми навіть посварилися були через це.  Я зовсім забула розповісти про свій наряд..   Моє плаття було атласне біле. Я хотіла, чогось простого. Тільки на корсеті трішки фатіну і мої рукава теж були з нього.

Я вирішила, цього ідіота пошукати. Ще сказала кільком офіціантам би вони допомогли.  По дорозі, я побачила,  що двері до однієї з кімнат відкриті і чула знайомі голоси. Ось, де цей блудний наречений. І він не один.

Юлія:  Ти говорив мені,  що не одружишся з нею. Говорив,  що любиш мене. А зараз весілля. Та щей,  таке про яке я мріяла.  Я. Ти це розумієш, Вітас? — Це що Юлія? Подруга Віталіка. Не можу повірити, що вони крутять роман. Та ще й за моєю спиною. 

Віталік:  Так, говорив, але вийти за неї я мушу. Батько мене шантажує. Ти думаєш, мені дуже подобається, що моєю дружиною стане ця, а не ти? 

Юлія: Через що, вона не донька багатих батьків, щоб був шлюб фіктивний. Та взагалі навіщо тобі ця ідіотка? 

Віталік: Давай закриємо цю тему. Будь ласка. Я хочу насолодитися з тобою моментом.

Те,  що вони коханці,  я б навіть не здогадувалася. Його підоружка,  так раділа нашому весіллю. Чудові актори і ця видра і він після цього почали по моїм щоками жахливо текти сльози. Я почувалася зрадженою. І що мені робити.? Куди тікати? Цього весілля точно, не буде.  Я не вийду заміж за цього чоловіка. Нізащо в житті.

Юлія: Ліля, така наївна дурепа повірила, що я радію вашому з нею весіллю.

Віталік: Я постараюсь швидко з нею розлучитися, і ми  поїдемо двоє відпочивати на Мальдіви.  — фіг тобі, а не Мальдіви.

І що робити? Втекти з весілля було божевільною ідеєю, але я ще та божевільна і я  хотіла помститися цим двом .  І я втекла. Бігла щосили.  Нікому ні,  про що не сказала. Все-таки Оксана розум має, що дала мені сумку з телефоном і документами. Я бігла, йшла потім знову бігла, потім йшла бо сил бігти не було. Біля мене зупинилась чорна машина...  Мерседес. Невже мене він знайшов, хоча я не так багато пробігла всього лише 1 км. Він  не міг мене знайти.  Та і в нього не було грошей на таку машину. 

- невдале весілля.? — запитав кароокий  хлопець 

—  таке собі весілля. І б не назвала це весіллям. 

- сідай є пропозиція. 

— Пропозиція? Ні,  не сяду. Більше на пропозиції не погоджусь. Вистачило одного разу. 

- чому ти така вперта? 

- Лілю, стій. Кому кажу. — кричав мені друг мого вже колишнього нареченого.

О,  дружка свого послав на мої пошуки, сам певне десь в кущах цілується з тою видрою. Ідея сісти в цю машину звучала чудесною, оскільки друг цього ідіота мене помітив. Я швидко сіла в цю машину.

—  Поїхали швидко, і говори.

- може перше познайомимося? Я — Антон. І в  чому така швидкість? 

— їдь вже,  яка твоя пропозиція?— машина миттю рушила з місця. 

Антон: сьогодні мій друг одружується.

—  вітання йому. Щастя. І нехай не буде ідіотом, як деякі наречені. 

Антон: не перебивай, будь ласка.

— Окей. 

Антон: а сьогодні втекла його наречена, — мене налинув черговий приступ сміху. Він часом не Віталік, бо в співпадіння, я не вірю.

—  Вибач, це нервове. Він теж їй зраджував?

Антон: чому теж?

— Тепер моя черга розповідати про своє «Невдале Весілля», яке не відбулося. Я втекла з весілля,  бо дізналася, що мій наречений ідіот,  зраджував мені з своєю подругою-куркою. Когути крашені. Як так, можна ти скажи. Подивись на мене, яка я , і яка ця курка. Все зроблене нічого не залишила від природи.  Що вам чоловікам потрібно?  Любите одних силіконових.

Антон: хвха, ти смішна.

—  що смішного ? 

Антон: перейдемо до нашої теми. 

— так, давай.

Антон: моєму другові потрібно одружитися.

— йому було мало? І так наречена кинула,  він не боїться, що з ним станеться те саме? 

Антон: дослухай все спочатку, а тоді говори. 

— окей, патрон 

Антон:  На кону спадок його дідуся, ось і він послав мене на пошуки його фіктивної нареченої. Правда,  я мав знайти акторку, але знайшов тебе.  Ти ідеально підходиш. Ти готова до нашої співпраці? 

—  не знаю, але я хочу помститися цьому ідіотові. Тому так, я готова.., — що я сказала? Ні, я не готова. Як я вийду за цього друга, якщо я навіть не знаю, як він виглядає. Може відмовитися? Ага, та. Він подумає, що ти якась божевільна. Якщо я погодилася, то я вже точно божевільна. 

Антон: ну все ми приїхали. Це буде найяскравіше весілля. Особливо з такою нареченою. Ти справді дуже красива. І я не розумію, цього твого колишнього нареченого. 

— я думала, що це моє весілля, буде найяскравіше, а не цього твого друга.

Антон: а це твій телефон вібрує,  так? Мама напевно хвилюється, — я була б  рада,  щоб це  дзвонила мама, а не МАМА МАРТА.  Я тільки,  що згадала, що забула дівчатам розповісти про це у що я втягнулась тільки що.