Розділ 12 (Пропозиція руки і серця)

   Марго прокинулася від ніжних поцілунків Кості. Вона повільно розплющила очі і зустрілася з його теплим, повним любові поглядом.

- Доброго ранку, моя кохана, - прошепотів Костя, пригортаючи Марго до себе.

- Доброго ранку, - Марго посміхнулася і поцілувала його у відповідь.

   Поруч у ліжечку солодко спала маленька Емілія. Марго обережно підвелася, щоб не розбудити дівчинку, і пішла на кухню готувати сніданок. Костя допоміг їй накрити на стіл.

   За сніданком вони обговорювали плани на день. Костя мав зустріч з начальником, а Марго збиралася провести час з донечкою в парку. Після сніданку Костя зібрався на роботу, але перед тим міцно обійняв Марго.

- Я люблю тебе, - прошепотів він їй на вухо. - І нашу доню. Ви - моє все.

   Марго відчула, як її серце тане від ніжності. Вона пригорнулася до Кості, не бажаючи його відпускати.

   Коли Костя пішов, Марго зібралася з Емілією та вирушила до парку. Вони гуляли, грали на дитячому майданчику і насолоджувалися сонячним днем. Дівчинка весело сміялася, а Марго спостерігала за нею з безмежною любов'ю.

   Увечері, коли Костя повернувся додому, він приготував для Марго романтичну вечерю при свічках. Після вечері він взяв Марго за руку і повів її на балкон.

- Марго, ти - найдорожча людина в моєму житті, - почав Костя, дивлячись їй в очі. - Ти подарувала мені найбільше щастя – своєю появою. Я хочу, щоб ми були разом назавжди. Марго, ти вийдеш за мене заміж?

   Марго застигла від здивування, а потім її очі наповнилися сльозами радості.

- Так, Костю! Так, я вийду за тебе заміж! - вигукнула вона, кидаючись йому на шию.

   Вони обнялися, сповнені щастя та любові. Попереду на них чекало нове життя, сповнене радості та нових пригод.

***

   Наступного дня Марго влаштувала зустріч з подругами.

   Вони зустрілися у кафе за чашечкою ароматної кави, дівчатам було так цікаво знати, що ж за сюрприз приготувала для них Марго.

   І ось настав час говорити.

- Дівчатка ви не повірите, я виходжу заміж.

- Щоо! - відповіли в один голос подруги, для них це було так дивно, адже Марго ніколи не розповідала про своє особисте життя. Говорила, що все добре, і все. Марго була з тих людей, які бояться, що наврочать, тому не розповідала навіть самим близьким, а коли у неї на пальці уже була обручка, то вона все ж таки вирішила зізнатись.

- Марго, як ти могла ти вже місяць з ним зустрічаєшся, а то і більше. Ти нам про нього нічого не розповідала і тут таке – відповіла Віола.

- Знаєте дівчатка, мені Діма розповідав про вашого Костю він доволі хороша людина, добрий, романтичний і саме головне відповідальний,  тому якщо він готовий виховувати дитину, яка не його, то впевнена він буде дуже хорошим батьком. Тому я навіть рада, що твоїм чоловіком, буде саме він. – промовила Адель.

- Ой, Адель та невже. Знаєш саме цікавіше буде - це твоє весілля - відповіла їй Віола.

- Чому зразу моє весілля, я ще не готова до такого серйозного кроку, тим паче у нас з Дімою все якось так незрозуміло, ніби кожного разу перше побачення. Якось він до мене кожного разу по новому ставиться та й сни більше мені не сняться можливо через те, що я з ним спілкуюсь.

- Адель ти вже доросла дівчина, чому ви не можете жити разом - відповіла їй Марго.

- Ти що? Жити разом, ну да, я вже закінчила навчання все здала в мене вже своя особиста квартира, хоча вона не моя я просто її орендую, але все ж, він навіть не пропонував мені зустрічатися або пропонував я вже навіть не пам'ятаю, через ці його дії. Я не можу нормально з ним бути розумієте дівчатка він такий… ніби якийсь малий я думала він більш серйозніший.

- Адель розумієш, він просто закоханий в тебе, тому і втратив розум. Мені Костя розповідав, що навіть на роботі він трішки якийсь розсіяний, завжди про щось думає, щось читає вчить – сказала спокійним голосом Марго.

- Можливо і так, можливо, я просто перебільшую, до речі марго, я звісно все розумію, але чому ти від мене приховувала той факт, що ти познайомилася з Костею.

- Ну подружка ти моя хороша, не те щоб я приховувала просто знаєш, все так якось швидко було, що я і сама не зрозуміла, що трапилось, але він дуже хороша людина, дуже добре про мене піклується та про мою Емілію, тому я впевнена, що це моя доля.

- Стоп-стоп Марго але ти ж не забула своє перше кохання?

- Віолочка, звісно я не забула про нього, ти що. Але потрібно відпускати минуле тому починаємо все з нового листка, тим паче пам'ятаєш свої слова на мій день народження, так що ось такий результат.

- Дівчатка, тобто весілля буде скоро і ми вже готові чи ні? Марго ти без нас готувалась?

- Дівчатка мої любі, вибачте, але я почала готуватися без вас.

- Щооо???

- Та жартую я, він же ж тільки ось вчора мені про це і сказав, тому буду готуватися з вами, але давайте так, інтер'єр на мені, а от весільна сукня це уже будете ви мені допомагати ну і зачіска, макіяж – це буде на вас.

- Ой, Марго, щоб ти без мене робила, звісно я буду твоїм стилістом, вибач Адель, але це буде моя робота ти краще допоможи їй з меню, окей?

- Я розумію, що я люблю поїсти але … але ну ладно меню на мені буде – погодилась подруга.

- Ось і домовились мої любі, до речі давайте якось відсвяткуємо це.

- Марго ми вже дорослі люди і це було б круто але розумієш я працюю, Адель також зайнята та і ти також на роботі.

- Віола я тебе не впізнаю в смислі ти відказуєшся – здивовано промовила Адель.

- Вибачте, але я така заклопотана останнім часом, що мені зараз не до того, тим паче я не така як ви, я ще сама. Хлопці звісно були, але краще б не було.

- Ану давай розповідай, чому краще б не було? – запитала Адель, вона не знала про залицяльників її подруги Віоли, адже та нічого не розповідала.

- Ну дивіться я ж також переїхала жити окремо від своїх батьків, ну в принципі ми всі окремо переїхали жити. Я влаштувалась на роботу ну і ходжу на роботу п'ять днів на тиждень, ви розумієте, як це важко. Я навіть не думала, що це буде так важко, але прикол в тому, що я помічаю багато красивих хлопців вони мені дарять квіти, подарунки, запрошують на побачення, звісно, я ходжу. Але вони їм мене треба тільки одного. От ніякої романтики, розумієте, просто подарував букетик і все я вже повинна робити все що він скаже. Один взагалі в перший же день нашого знайомства сказав, що я його власність. По якому це? А другий кожного дня мені скаржився, типу яке в нього нікчемне та сумне життя, третій був настільки плаксивий. Ось історії, я поставила кружку на праву сторону стола, а він на мене образився і сказав, що я не знаю етикету. А потім, уявляєте, в нього впала ложка на підлогу, і він почав плакати через те, що він такий нікчемний, що не вміє навіть тримати ложки в руках. Я не розумію, чому я завжди натрапляю саме на таких хлопців.