Розділ 5 (Марго)

   Марго була однокурсницею Адель, вони всі разом з Віолою жили в одній кімнаті у гуртожитку. Троє подруг, але всі зі своїми ізюминками. Адель – важке минуле, Віола – важке кохання, після якого дівчина всю свою увагу приділяє зовнішньому вигляду, і Марго – дівчина, яка одружилась, у 18 років, народила свою маленьку копію, але нажаль її молодий чоловік загинув, розбився на мотоциклі, після втрати коханого, дівчина думала тільки про свою доньку. Марго була тендітною дівчинкою невисокого зросту з рудим по плечі, хвилястим волоссям, яке чудово доповнювало її блакитні очі, які іноді набирали сіруватого відтінку.   

   Одного понеділка у Марго був день народження, і подруги влаштували їй сюрприз, доньку відвели до своєї знайомої бабусі, вони частенько там залишали маленьку донечку Емілію. А самі відвели подругу у бар, повеселитись, звісно це була ідея Віоли, вона часто ходила у бар, танцювала, знайомилась з хлопцями. Цього разу Марго вирішила почати все з чистого листа, і одягнула свою яскраву жовту сукню, нафарбувалась і з висото піднятою головою попрямувала з дівчата на танці.

   Поки дівчата танцювали, Марго присіла за барну стойку та написала бабусі, запитала як там її маленька дівчинка. Дівчина сиділа та коштувала напій, згадувала свого коханого, час від часу вона про нього думала. Думки Марго перебив молодий чоловік, він підсів поруч та відразу почав розмову:

- Привіт красуне! – радісним голосом сказав він.

- Привіт – дівчина здивувалась побачивши його. Він був високий світловолосий хлопець з чудовим накачаним тілом, років 27.

- Не проти познайомитись?

- Не проти – Марго посміхнулась та протягнула свою руку.

- Я Костя.

- Марго, приємно познайомитись – їхні руки доторкнулись, обоє були гарячими, його пальці видовжені чоловічі та її маленькі тендітні.

- Взаємно. Чим займаєшся?

- Навчаюсь на 4 курсі, а ти?

- Працюю вже.

- Круто, а де?

- У стоматології.

- А ти крутий! – дівчина похлопала його по плечі.

   Порозмовлявши ще трішки, хлопець повів дівчину танцювати, і вони ніби злилися у танці, нікого не помічаючи. На вигляд вони були тими підлітками, нетверезими та божевільними, хоч вони і мало випили, а точніше пила тільки Марго. Костя був за кермом, тому нічого не пив, у нього і без алкоголю був чудовий настрій. Він мріяв про цей вечір декілька років.

   Пару років тому він вперше побачив Марго, вона стояла біля його улюбленого кафе у білій сукні з рожевим бантиком. Поряд, нікого не було, але хлопець не наважився підійти, просто стояв та наглядав за нею. Як раптом до неї підійшов хлопець не великого зросту, десь метр сімдесят з хвостиком. Він її обійняв і вони разом зайшли у кафе. Побачивши таку картину Костя розлютився: дівчина чекала хлопця, ганьба! – такі слова крутились у його голові.

   Другий раз від побачив її біля аптеки вона була вагітна, така ж прекрасна стояла у блакитній сукні з білим пальтом. Її волосся була зібране у кумедну гульку, проте на обличчі радості не було. Цього разу Костя підійшов до неї.

- Доброго дня – привітався він спокійним голосом.

- Доброго дня – відповіла вона, витираючи сльози з обличчя.

- Все добре?

- Так, просто гормони беруть своє.

- Розумію, моя мама була дуже дивною, коли була вагітна.

- Так так, вагітні такі.

- Нічого, дітки це добре.

- Так…- відповіла дівчина зі смутком у очах, і хлопець зрозумів, що щось не так, хотів запитати, але не вийшло.

- Дякую вам, але мені потрібно іти, до побачення.

- До побачення, гарного вам дня – у відповідь дівчина просто посміхнулась.

   Після цього він її більше не бачив. І ось нарешті пройшли роки і вона знову з’явилась у його полі зору. На цей раз вона була біля коледжу, у якому навчалась його молодша сестра Оля. Марго стояла з маленькою дівчинкою та розмовляла з подругами. Костя вирішив взнати більше інформації про неї, тому зв’язався з Віолою, і та йому все розповіла, так як хотіла, щоб у подруги був хлопець.

   Після танців, дівчині стало погано, і хлопець відвіз її до себе додому. Дав тепленького чаю та положив спати, а сам всю ніч сидів думав, що робити далі, заснути він не міг. Іноді ходив дивився на неї, милувався.

   Костя жив сам у доволі просторій квартирі на 7 поверсі, з новеньким ремонтом. Велика красива вітальня, кухня, ванна кімната та спальня, всі у так би мовити строгому чоловічому стилі.

   Вранці хлопець приготував сніданок та чекав поки прокинеться його красуня, він був впевнений, що вона буде його. І ось Марго виходить зі спальні, сонна як мала дитина.

- Привіт красуне – лагідним голосом промовив хлопець.

- Добрий ранок.

- Як ти? Виспалась? – він пристрасно дивився на неї.

- Я чудово, тільки якби ще голова не боліла.

- Ось тобі кава, тримай.

- Спасібки, а що було вчора?

- Ти нічого не пам’ятаєш ?

- Так, щось все забулось, мабуть багато випила.

- Мабуть...

- А де моя донька, де я?

- Дочка!?

- Да, де вона.

- Не знаю, ти у мене дома.

- Де мій телефон, мені потрібно додому.

- Марго у тебе є дитина? – хлопець був ошелешений почувши про дитину. Він весь час думав, що то не її дитина та і Віола про доньку нічого не розповідала, уникала такої розмови.

- Так, я молода мама.

- Ого.

- Мій чоловік помер...

- Співчуваю.

- Дякую, я вже звикла жити без нього, він давно помер, я навіть не сказала йому що вагітна.

***

   Сонячного дня Марго поїхала до хлопця додому, до його батьків та запросила його туди ж. Хотіла зробити сюрприз, тому приготувала вечерю та чекала його. Він тим часом був з друзями, вони частенько збиралися разом та каталися на мотоциклах. Іноді влаштовували гонки, на одній із них Марго і познайомилась з ним. Того вечора хлопець не з’явився, дівчина не могла заснути, переживала, телефонувала йому, але він був поза зоною. Вона хотіла поділитись з ним своєю радістю, вона взнала, що вагітна. Вони були молоді, але дуже хотіли цю дитину. Близько до ранку, дівчина заснула, але спала вона не довго, її розбудила заплакана свекруха. Почувши слова: Він помер – дівчина втратила свідомість, її забрали у лікарню, тоді всі близькі родичі і взнали, що їхня невісточка вагітна. На щастя дитина не постраждала, Марго виносила та народила здорову дитинку. Їй було важко, але втратити ще когось вона не могла, тим паче це частинка її коханого, все що залишилось від нього…