Несподіваний новорічний подарунок.

Минуло 8 місяців.

 За цей час у нашій родині відбулося багато змін. Здебільшого негативних. Батька підірвався на міні, коли ходив до лісу по гриби. Ледве  залишився живий. Тепер погано чує та бачить. В наш дім, в якому ми жили потрапила ракета. Що правда квартира залишилася цілою, але без світла та опалення в цьому році. А з чоловіком нема зв’язку майже 8 місяців.  Я ходила в різні інстанції, де мені сказали, що він в полоні. І ніхто не знає, коли його обмяняють. Я старалась весь цей час не падати духом. Займалася волонтерством. В’язала теплі  шкарпетки, сітки, збирали гроші на потреби ЗСУ. До речі, УЗД показало, що в мене буде донечка. Я впевнена, що чоловік був би на 7 небі від щастя, від цієї новини.  Вирішила, що назву її Богданою.

Вже скоро народжувати. Тимурчик, щодня мене заспокоює і говорить, що загадав бажання на Новий рік, щоб повернувся додому тато. Я йому сумно посміхаюся, а сльози течуть доріжками з очей.

         ****

Сьогодні дуже щасливий день. Сьогодні народилося моє сонечко, моя донечка Богдана. Та ще й в який день 6 грудня. День ЗСУ. Мабуть дуже символічно. Вона моє ще одне крихітне щастя. Якби мені хотілося, щоб зараз відкрилися двері палати і сюди зайшов мій Кирило. Обійняв би нас з донечкою, а я була б найщасливішою в цю хвилину. Але чути тільки сирену. Маю з донечкою бігти до укриття…

****

Сьогодні  31грудня. Ми з родиною прикрасили штучну ялинку, яка в моєї донечки буде першою. Тимур допомагає бабусі накривати на стіл. До Нового року лишається три години.  Раптом ми чуємо, як хтось стукає в двері. Мама йде відкривати. І ми чуємо її голосний зойк і ніби плач. Я теж біжу передчуваючи, щось лихе. Але мало не зомліваю бачачи перед собою свого чоловіка. Від надлишку емоцій стою як вкопана.

-Тату, татко приїхав.- кричить мій син, біжучи до батька.

Кирило обнімає його і піднімає на руки.

-А я тобі говорив мамо, що моє бажання обов’язково здійсниться!- каже син обнімаючи батька.

- Чому ти не подзвонив? Не сказав, що ти приїдеш? – кажу, на решті відійшовши від шоку.

Він схуд, на обличчі з’явилися шрами та синці. Вигляд має років на 8 старше. Але все той же мій коханий. Батько моїх дітей.

-А що ти не рада мене бачити? Хотів зробити тобі Новорічний подарунок.- каже відпускаючи сина і підходячи до мене.

Я кидаюсь йому в обійми. Такі бажані та солодкі. По щоках біжать сльози.

-Тобі сподобався мій сюрприз?- питає хитро всміхаючись.

-Сподобався.- кажу цілуючи в губи.

Раптом чути плач Богданки. Це вона  мабуть їсти хоче.

-Хто це плаче?- питає здивовано зазираючи в очі.

-А це мій тобі Новорічний подарунок. – беру за руку і веду до доньки.

-Це наша донька – Богдана.- кажу відповідаючи на німе питання в його очах.

Він дивиться шоковано на доньку, а потім обнімає мене міцно і цілує.

-Дякую, це мій найкращий подарунок. Більший, навіть, чим свобода.- каже усміхаючись.

-Коли тебе обміняли?- питаю, коли поцілунок закінчується.

-Вчора. І я захотів зробити тобі сюрприз. А ти мене перевершила.- каже ніжно гладячи мене по волоссю.

-Тату, мамо, пішли Старий рік проводжати.- кличе Тимур.

-Зараз сонечко, йдемо.- кажу сину.

-Я Богдану погодую і прийду. А ти йди. Поїж з дороги.- кажу  йому й беру на руки Богданку.

-Гаразд. Я брудний з дороги. Зараз поїм, прийму душ і візьму донечку на руки.- каже ніжно дивлячись на неї.

-Звичайно. Тим паче що це не останній сюрприз. – кажу загадково, думаючи про дату народження доньки.

-Сподіваюсь приємний?- каже Кирило.

-Звісно. Я сподіваюсь, що в Новому році нас такі лишень і будуть очікувати.- кажу і всміхаюсь донечці.

Шановні  читачі, я сподіваюсь, що моя історія довела, що Новорічні несподіванки можуть підстерігати нас тоді, коли ми їх найбільше потребуємо. На те й Новий рік. Щоб почалося нове, набагато щасливіше життя.  Потрібно в це вірити. І все буде. Закінчиться війна. І почнуться кращі часи для нашої країни.  Залишилося, ще трошки потерпіти. Просто давайте всі разом загадаємо бажання на Новий рік. І воно обовязково збудеться. 

Дякую, що читаєте. Ваша ІРЕН ВАСТРО.