Глава 5. Знайомство з Олею

Перші дні в новій ролі няні були переповнені новими враженнями. Оля, хоча і була лише чотирирічною дівчинкою, вже вражала своєю розумністю і кмітливістю. Вона здивувала мене з перших хвилин знайомства, коли прийшла до мене з величезною усмішкою на обличчі і вручила малюнок.

— Це для тебе, Олександро! — сказала вона, підносячи листок з яскравими кольоровими олівцями. — Ти моя нова подружка!

Її слова наповнили мене теплом, але разом із тим я відчула внутрішнє переживання. Я була не тільки чужою жінкою в її житті, але й незнайомою людиною, яка мала виховувати її й готувати до важливих змін. Всі ці думки ставили мене в деяку напругу, адже я не хотіла помилитися.

Ми почали проводити час разом — малювали, грали в пазли, прогулялися по саду. Оля була активною дитиною, їй подобалися ігри на свіжому повітрі, і з кожним днем ми ставали ближчими.

Максим часто був зайнятий роботою і рідко з’являвся вдома. Іноді він заходив на обід, і ми з Олею разом готували для нього щось смачне. Але навіть коли він був вдома, я відчувала, що це не зовсім «дружня» атмосфера, адже його відносини з Оксаною залишали свою тінь на всьому, що відбувалося в домі.

---

Одного вечора, коли ми з Олею готували вечерю, Максим зайшов до кухні. Він був розслаблений, виглядав навіть трохи втомленим після довгого дня.

— Привіт! Як ти там? — поцікавився він, сідаючи за стіл і наливаючи собі чашку чаю.

— Все добре, Оля тільки що завершила малювати картину для вас. Вона так рада, що ви повернулися, — я посміхнулася, зчищаючи з рук борошно.

Максим посміхнувся у відповідь.

— Вона справжня художниця, це видно. Ти їй добре підходиш.

Я відчула легке хвилювання, хоча намагалась приховати це.

— Дякую. Я тільки вчуся бути для неї підтримкою.

Максим подивився на мене уважніше, його погляд став м’якшим.

— Вона непроста дитина. Їй важко буває, особливо через маму. Я намагаюся зробити все можливе, щоб вона почувалася в безпеці.

Я розуміла, що Максим не хоче вдаватися в подробиці, але, незважаючи на це, він все ж поділився важливою інформацією.

— Оля залишилася без матері, коли була дуже маленькою. Мама покинула її, і з того часу її виховує Оксана, моя колега. Вона, звісно, намагається бути хорошою мачухою, але це не завжди виходить. Оля відчуває, що вона не така, як інші діти, тому й ставиться до неї з недовірою.

Його слова мали гіркий відтінок, і я відчула, як тяжко йому було це говорити. Для Олі ситуація була ще складнішою, адже після того, як її мати залишила сім’ю, вона не змогла зрозуміти, чому так сталося.

— Я розумію, — відповіла я, намагаючись віднайти правильні слова. — Це дуже важко, але я постараюся бути для неї підтримкою.

Максим кивнув, а його обличчя, хоч і залишалося спокійним, показувало, що він не зовсім байдужий до того, як Оля почуватиметься в новій ситуації. Він явно турбувався за неї, і це мене вразило.

— Так, я ціную це, Олександро. Оля справді потребує тепла, і я бачу, що ти їй підходиш. Але хочу, щоб ти знала: Оксана, хоча й іноді поводиться як стервозна "Барбі", — для неї це теж непросто. Вона не завжди може бути тією матір'ю, яку Оля потребує.

Ці слова змусили мене трохи задуматися, але я зрозуміла, що не все завжди виглядає так, як здається на перший погляд. Оксана могла й мати свою роль у житті дівчинки, але вона також залишалася для неї чужою людиною, яка навряд чи могла дати їй те, чого вона потребувала.

---

Того вечора, після того, як Оля заснула, Максим прийшов до мене в кімнату.

— Олександро, є ще один момент, про який я хочу поговорити. Це важливо. Як ти знаєш, я дуже ціную твою роботу. Але я помітив, що іноді ти не почуваєшся добре. Ти можеш звернутися до лікаря? Я переживаю за твоє здоров'я.

Ці слова були не тільки турботою, але й уважним спостереженням. Я відчула, що він дійсно небайдужий до мене, навіть якщо це все ще не було пов’язано з особистими відносинами.

— Я подумаю над цим. Дякую, що турбуєшся, — відповіла я, посміхаючись.

Максим кивнув і покинув кімнату. Його слова залишили мене задуманої. Моя ситуація була складною, але тепер я була впевнена, що цей новий шлях — шанс на нове життя для мене, хоч і з труднощами, які я мала подолати.