1

Жаркий липневий день наближається до свого завершення. Розпечений буханець сонця нарешті зник за обрієм і довгождана вечірня прохолода потихеньку почала опускатися на їхнє невеличке містечко. Легкий, приємний вітерець взявся помаленьку розганяти густий сморід розігрітого асфальту та запах автомобільних викидів. Навіть стара, напівзасохла черешня, що поодиноко росла в їхньому дворі, наче стрепенулася й привітливо заколихала своїми вітами в подихах прохолодного повітря.

Денна спека особливо дошкуляла Ліді, що від обіду не покидала своєї кухні. У жінки саме в цей день випав позачерговий вихідний і вона віддала його приготовлянням закруток на зиму. Зранку збігала на міський базар і охкаючи від непомірних цін все ж придбала достатньо інгредієнтів, котрі були потрібні для приготування салату аджики з перцем та часником. Сама Ліда нечасто пробувала цю пекельно-гостру страву, проте її буквально обожнював Павлик. Єдиний неповнолітній син жінки, котрого вона любила понад усе на світі, і заради якого здатна була на будь-які випробування долі.

Закрутивши останню банку з салатом, Ліда полегшено перевела подих і підійшла до відчиненого вікна кухні. З нього відкривався знайомий вигляд на двір їхнього будинку в якому вона провела все своє свідоме життя. З цим двором пов’язано стільки приємних, а іноді й не дуже, спогадів, що здається, як би їх всіх записав на папір, то вийшов би товстезний фоліант. Он на цій лавочці вона щовечора збиралися з подругами щоб погомоніти на різноманітні дівчачі теми, а під черешнею, вперше по-справжньому поцілувалася з хлопцем.

Як же це все давно було і як, чомусь, так чітко закарбувалося в її пам’яті. Жінка навіть й гадки не мала, що деякі речі, про котрі вона так старанно намагалася забути, настільки міцно вкоренилися в потаємних закапелках її свідомості. І варто було лише незначної дрібнички, щоб минулі враження, емоції та почуття завирували з новою, невгамовною і бурхливою силою.

Недалеке деренчання мопеда відірвало Ліду від цих ностальгічних думок. Вона відразу впізнала в ньому транспортний засіб котрий нещодавно купила своєму синові. Павлик заядлий любитель мотоциклів довго вмовляв маму придбати йому вживаний скутер чи мопед. Вона спершу намагалася відмовити хлопця від цієї ідей, та він був непохитний і жінка врешті-решт здалася. Тільки-но юнак отримав водійські права, як Ліда на останні заощадження все ж виконала бажання рідної дитини.

За лічені хвилини в дворі дому з’явився мопед з сином, позаду якого, міцно обійнявши торс хлопця, сиділа невисока худорлява дівчина. Звали її Світлана і саме вона, не знаючи цього, була зараз найбільшим занепокоєнням і клопотом Ліди. Жінка сердито зиркнувши згори на мініатюрну шатенку, невдоволено хмикнула й швидко відійшла в глибину кухні. Ще не вистачало того, щоб Павлик помітив її у вікні та вирішив, що вона наглядає за ним. Синові хоч й виповнилося нещодавно сімнадцять, однак він вважав себе вже цілком дорослим та самостійним, і з дитинства терпіти не міг маминих сюсюкань.

Поки жінка розігрівала в мікрохвильовці вечерю юнак піднявся на їхній, другий поверх, і ввійшовши в квартиру відразу поспішив до ванни помити руки й прийняти душ. За своїм зовнішнім виглядом юнак останній місяць слідкував надзвичайно ретельно. Ліда й на мить не сумнівалася в тому, що до така особлива чистоплотність й інші помітні переміни в поведінці сина спричинило ось це дівчисько. Це й не дивно, адже перед чарами таких пронизливо-блакитних очей колись не встояла навіть вона.