Уляна

Уляна

В обіймах Андрія я забувала про все на світі. У цей момент було так добре і затишно. В його руках я почувалася наче вдома. Це чудове відчуття. Однак Оксана впустила холодок у наші стосунки. Я не хотіла все так залишати. Поки не зайшло надто далеко, потрібно вирішити це непорозуміння. Андрія я знала вже досить тривалий час і він ще жодного разу не давав привід для сумнівів. На відміну від малознайомої Оксани.

- Давай поговоримо, бо це й далі стоятиме між нами. - запропонувала я. Хоча так не хотілося, щоб Андрій випускав мене зі своїх обіймів, але для цього ще буде час. Я відійшла від хлопця. - Розкажи, будь ласка, що відбулося три роки тому.

- То був дуже нелегкий період. - я одразу помітила, що Андрієві ця розмова дається непросто. Це було помітно по його очах і виразу обличчя. Але й без неї ми не можемо рухатися далі. - Певно, потрібно розповісти все від самого початку.

- Думаю, так. Дуже хочу знати все до найменшої дрібнички. - я зручно вмостилася на стільці та приготувалася слухати.

- Ми познайомилися з Оксаною 4 роки тому. Були абітурієнтами в одному Виші. Потім якось опинилися в одній компанії. Почали більше спілкуватися і з рештою — зустрічатися. Все йшло наче добре. Чи мені принаймні так здавалося. Я навіть хотів зробити їй пропозицію. - після цієї фрази мені у грудях похололо. Не думала, що все було так серйозно. - Однак, не встиг. Оксана поїхала закордон з одним із моїх друзів. З часом я довідався, що вона вже деякий час зустрічалася з ним. Морочила голову мені та за спиною зраджувала.

- Вибач, що змусила це все згадувати. Я не хотіла зробити тобі боляче.

- Для мене важливо, щоб ти це знала. Особливо тепер, коли Оксана з’явилася знову. Вона і до мене сьогодні приходила.

- Справді?

- Не знаю, як вона знайшла мене. Однак, так, приходила. У неї нав’язлива ідея все повернути.

- А ти що про це думаєш? - запитала я обережно.

- Знаєш, таке не прощають. Я ж після того ще довго відходив. Порвав стосунки з колишніми друзями. Дехто з них все знав і покривав стосунки Оксани та Тіма. Не хочу мати з нею та і з ним нічого спільного. Знаєш, дещо досі дається в знаки. Зокрема, мені важко довіряти іншим.

- Мені теж?

- Ти — зовсім інша справа. Я відчуваю, що тобі можна довіряти. Ти не зрадиш.

Відповідь Андрія мене заспокоїла. Я вірила йому. Врешті колись і у мене були не зовсім вдалі стосунки. Проте вони завершились раз і назавжди. Та і Андрій про них все знав. Я була переконана, що з близька людина має про тебе знати усе. Проте про минуле Андрія я чула вперше. Хлопець завжди старанно оминав цю тему.

- Може пройдемося? - запропонувала я. - Не варто сидіти весь вечір у чотирьох стінах. Ти як? Не проти?

- З тобою, хоч на інший кінець світу. До речі, ти говорила за дивні смс. Чому ти про це раніше не згадувала. Думав, що між нами немає таємниць.

- Вибач, я не хотіла тебе напружувати. Спочатку це було схоже на чийсь жарт чи спам. Коли повідомлення стали надходити частіша я думала про них розповісти, проте чомусь відтягувала. А сьогодні зрозуміла від кого вони.

- Невже Оксана?

- Думаю, вона. Щоправда, номер дещо дивний.

- Покажеш?

- Звісно, ось.

- Цікава комбінація цифр. Схоже на Китай. Здається Оксана з Тімом туди і відправилась.

- Це тільки підтверджує мої здогадки. Тільки як вона знайшла мій номер? Знаєш, не хочу більше про неї. Надто багато честі, цілий вечір присвячувати Оксані. Змінімо тему та врешті трохи прогуляємося. Мала сьогодні не надто легкий день.

- Розумію. - багатозначно промовив Андрій. Він підійшов, взяв мене за руку та повів до коридору.

Решту вечора ми як завжди багато говорили і сміялися. Мені здалося, що після розмови про минуле ми стали трішки ближчими. Та і відчуття було, що ця проблема залишилася в минулому. В глибині душі я щиро сподівалася, що Оксана більше не з’явиться в нашому житті. Проте, як виявилося, це було дарма. Привиди минулого вирішили не давати нам спокій.