Уляна

Уляна

Хоча те повідомлення мене неабияк спантеличило, однак я змогла переконати себе в тому, що воно адресовано не мені. Ворогів у мене немає та і дорогу, наче, я нікому не перейшла. Хіба подала не ту каву. Спочатку думала розповісти про це Андрію, але з огляду на його настрій, не підняла цієї теми. Мені прикро, що Олег викликає у хлопця такі емоції. Однак я не маю до нашого нового баристи якихось почуттів. Напроти, мене дратує його манірність. Часом здається, що хлопчина витрачає на свій образ більше часу і коштів, ніж всі дівчата, що працюють в нашому кафе.

Цього ранку я мала гарний настрій. Ми вже встигли поспілкуватися з Андрієм, він саме мав перерву на зміні. Я ж збиралася у кав’ярню. Коли мій телефон знову завібрував. Чекала на повідомлення від хлопця, тому швидко його відкрила. Знову той незнайомий номер, тільки текст вже інший: “Я тобі свого не віддам”.

Дивно, в кого я що взяла. Життя моє було звичайним. Заочне навчання, робочі зміни. Я навіть сказала, що воно було рутинним. Однак в середині щось йокнуло, тому по дорозі на роботу вирішила набрати подругу. Розповіла їй про дивні повідомлення. Звісно, не виключено, що це спам, або хто помилився номером.

- Може то колектори? - дала подруга свій варіант розвитку подій.

- Смієшся. Я і кредити?

- Ну так. Пам’ятаю твої стосунки з банками. Ледь на карту погодилась.

- Я більше довіряю паперовим грошам.

- Ну як знаєш... Слухай, а може це хтось із колишніх Андрія?

- Думаєш, що він зустрічався з китаянкою чи японкою?

- Ти щось знаєш про його минулі стосунки?

- Ми якось не підіймали цю тему. Думаю, що минуле має лишатися в минулому.

- Ви вже стільки часу разом, а ти так мало про нього знаєш. Про що ж ви розмовляєте?

- Є теми приємніші минулих стосунків.

- Ех, свята ти простота. Важливо знати про минуле того, з ким зустрічаєшся. Так ти зможеш краще дізнатися його як особистість та і знатимеш чого чекати. - наполягала Мира.

- Можливо, ти і права.

- У будь-якому разі розкажи Андрію про повідомлення, можливо, він якось допоможе тобі з цим.

Я послухала слова подруги, однак і далі вагалася чи варто Андрію це розповідати. А раптом спам, а я його хвилюватиму.

Робочий день був звичайним. Сьогодні на зміні баристи працювала моя подруга Аля, тож в перервах ми мило розмовляли. Відвідувачів сьогодні було не надто багато, тому ми встигали трохи перепочити між клієнтами. Здається, день мав бути чудовим. Я навіть забула про незрозуміле повідомлення. Світ здавався прекрасним. Та і з Андрієм вдалося порозмовляти по телефону. Він набрав під час перерви. Його голос завжди підіймав мені настрій. Після спілкування про буденні справи хотілося гори звернути. Я вже не уявляла як жила до того чудового вечора. Як же добре, що я не відмовилась тоді піти разом на дах. Це був початок чудової історії, сподіваюся, що довжиною в життя.

За роздумами я не помітила як зайшла відвідувачка. Аля легенько штовхнула мене у бік, аби я повернулася із мрій назад у кав’ярню. За столиком сиділа струнка дівчина з довгим волоссям, зібраним у високий хвіст. Не дивлячись на те, що надворі була ожеледиця, вона була на високих підборах. Дівчина підняла руку, аби покликати офіціанта. Я поспішила до її столика.

- Добрий день. Раді вітати вас у нашому закладі. Ось меню. - промовила завчені на пам’ять фрази. Мені здалося, що мене оглядають з ніг до голови. Підвівши погляд, помітила зацікавлений погляд відвідувачки.

- Добрий. Мені лате на альтернативному молоці. Яке можете запропонувати?

Звичайно, такі леді ретельно слідкують за собою.

- Маємо мигдалеве, бананово-соєве, вівсяне, гречане.

- Мигдалеве буде добре. - вона ніби не зводила з мене погляду.

- Бажаєте десерт?

- Ні, лише каву. Дякую.

Я відійшла до барної стійки та попросила Алю приготувати каву. Я бачила цю дівчину вперше. Вона була з тих, у чиїй присутності почуваєшся невпевнено. Дівчина вміла себе подати. Я мимоволі почала себе з нею порівнювати. В ній все було ідеально: зачіска, фігура, дороге вбрання. Подивилася в чому я вбрана. Під уніформою були штани та гольф із секонду. Не розумію чому почуваюся так. Раніше не порівнювала себе з відвідувачками. Але тут все по-іншому.

- Ваша кава, смачного. - дівчина-ідеал кивнула замість дякую та поринула у свій телефон.

Відійшовши від її столику, я ще більше почувалася не в своїй тарілці. Я не почувалася рівною. Якесь нехороше передчуття поселилося у серці.

В цей момент прийшло повідомлення від Андрія. Якийсь смішний мем. Це відволікло від сірих думок та змусило посміхнутися. Відписала пару слів хлопцю та підвела очі. Наші погляди з відвідувачкою перетнулися і в її очах я не помітила ні граму приязності. Чомусь мене кинуло у холодний піт. Що теж було дивним для мене. За роки у сфері обслуговування я звикла спілкуватися з різними людьми. Хтось був привітним, інші робили нерви. Але ця відвідувачка викликала почуття загрози. Хто ж вона?