Частина 4

✓ Ранок

Прокинулася я від того що відчула чиюсь руку на своїй талії. Спочатку я подумала, що я все ще сплю і це все сон, та коли я опустила погляд вниз, то побачила чоловічі руки, які обіймали мене

– ааааа, – я почала кричати і різко піднялась з ліжка

Саша: аа що сталося?– хлопець одразу ж розплющив очі і з нерозумінням глянув на мене, він сонно визирав з під ковдри. Тим часом на мій шум збіглися всі інші

Ніка: Марта, що з самого ранку таке, головне вчора двері закрила і мене не пустила, а тут ще й спати не... – дівчина різко замовкла, побачивши нас з хлопцем в одному ліжку 

Мія: Марта? – вона зі здивуванням і шоком глянула на нас

Міша: Саша, а цей... 

– навіть не думайте шось казати, а ти збоченець, що тут робиш? – сказала я, та взяла подушку і почала бити його нею по голові 

Саша: ей, спокійно, досить мене вже бити, – хлопець сказав це і почав втікати від мене по кімнаті

– ні, не вистачить, ти збочинець, – говорила я і далі била хлопця подушкою 

Саша: ти що зовсім з глузду з'їхала, який збочинець, – говорив хлопець, продовжуючи бігати від мене 

– краще мовчи, бо я обіцяю вб'ю тебе

Саша: Міша, рятуй, – сказав хлопець і з надією глянув на свого друга 

Міша: Саша, друг я буду тебе пам'ятати, – сказав інший хлопець і просто дивився, на це все і сміявся

Саша: то от який ти такий друг? О це дожився вже й друга не маю

Міша: я ще просто жити хочу, на відмінно від тебе

Бігала я так за ним хвилин 15, окрім подушки, в Андрієвського полетіло ще пару книжок, тапочки, я ще хотіла кинути вазу, але в той момент, коли я захотіла це зробити, Ніка забрала в мене її прямо з рук

– віддай, я вб'ю його, – я хотіла забрати з рук дівчини вазу і все-таки закінчити почате

Ніка: Марта спокійно, вдих видих, – вона стояла і тримала мене за руку

– який вдих, який видих цей збочинець заліз до мене в ліжко,– незважаючи на слова подруги, повторювала я

Саша: я не збирався лізти в твоє ліжко, я з такою істеричкою, точно не спав б в одному ліжку, – говорив він заховавшись за свого друга 

– це я значіть істеричка? Та я тебе зараз, – я вже майже вибралась з міцної хватки подруги, та вони мене все ж таки зупинили 

 Мія: Саша, закрий вже рот, бо зараз в цій квартирі відбудеться вбивство і ми не зможемо нічим тобі допомогти. А тепер прошу всіх заспокоїтися, ми зараз же підемо на кухню і спокійно все обговоримо

– я обіцяю вб'ю тебе, – сказала я хлопцеві, продовжуючи активно жестикулювати руками 

Саша: господи помилуй

– тобі вже навіть Бог не допоможе

Ми все-таки пішли на кухню і всі сіли за стіл в очікуванні пояснення цьому ранковому галасу 

Мія: так, а тепер мені цікаво, як ви опинилися в одному ліжку? – запитала одна з дівчат, дивлячись на мене 

– він збочинець заліз до мене в ліжко, скільки вже можна пояснювати, – я й досі активно доводила друзям свою версію 

Саша: та не збочинець я, – заперечував хлопець 

– збочинець 

Міша: Саша, як ти опинився в кімнаті Марти?

Саша: я просто переплутав кімнати напевно

–переплутав він, як можна було переплутати?

Саша: я не винен, що в вас двері в всіх кімнатах однакові 

Мія:  я не можу, – сказала дівчина і голосно засміялась

– я бачу ти також безсмертна,– я глянула на неї і вона одразу ж замовкла 

Мія: ой

– дійсно "Ой" зараз щось в голову прилетить комусь з вас тоді точно буде "Oй"

Ніка: я взагалі промовчу, мене в мою кімнату не пустили навіть

– навіть не дивися на мене, це о цей містер бовдур

Ніка: я через вас обох не виспалася,так ще й на роботу запізнююся блінннн, – дівчина швидко побігла в ванну

Мія: ну ранок в нас виявився цікавим,- говорила дівчина, дивлячись на нас з Андрієвським

- дійсно, зі мною спав якийсь збочинець, це дуже весело, погоджуюсь,- сказала я і глянула на хлопця своїм спопеляючим поглядом

Саша: вона завжди така...- він зробив паузу

- яка така? 

Саша: я краще промовчу, а то ще й справді вб'єш мене

Мія: так, спокійно, закохані, давайте без вбивств в цій квартирі, краще пийте каву,- сказала подруга, я вирішила послухати її, і далі ми всі сиділи мовчки, час від часу запитуючи, щось один в одного

Ніка: так, все я побігла– подруга швидко вийшла з ванної і почала взуватися,- сподіваюсь ви не вб'єте один одного тут. Михайло, пішли, не забудь ти ще везеш мене на роботу,- дівчина глянула на хлопця, очима котика зі "Шреку"

Міша: звісно, метелику, але спочатку мені потрібно додому

Ніка: о це буде довго, але добре, поїхали вже

Міша: побачимось ще) – вони пішли, і незабаром я теж вирішила піти збиратися. Сьогодні я довго думала, що все таки хочу одягнути і нарешті я зупинилася на молочному костюма і корсеті, на ноги взула білі кросівки, так як сьогодні мене чекало дуже багато роботи в офісі. Волосся я вирішила накрутити і зробити легкий макіяж і от мій образ готовий. Коли я вийшла з кімнати, то побачила Марусю, яка вже теж була готова. 

– вау, та ти прямо на показ мод, а не на роботу, до речі підвезеш мене? А то через декого, – я злісно глянула в сторону Андрієвського, –  я залишилася без машини, треба буде її забрати, але це вже після роботи

Мія: Марта, люба моя, я б з задоволенням, але я сьогодні не їду на роботу, мені доручили поїхати на один з наших об'єктів, – говорила дівчина паралельно доробляючи макіяж 

– ясно, всі мене кинули, прийдеться маршруткою їхати

Саша: нуу я б міг тебе...

– ні, ні, не треба мені нічого від тебе