Частина 3

Ранок почався досить не погано, я прокинулася вчасно і навіть встигла спокійно поснідати і випити кружку кави. Над зовнішнім виглядом я довго не заморочувалася, одягнула, що перше попало під руку. Марічка вже також зібралася і от ми вдвох спішимо на роботу. Вже в машині мені прийшло повідомлення, знову з того ж невідомого номеру, а точніше вже відомого. Вирішила я нарешті записати номер свого "коханого" хлопця, тому написала просто і лаконічно "Каліка😐⚽", так а тепер треба подивитися, що він там написав. Зайшовши в переписку, я побачила таке повідомлення:

Саша: доброго ранку принцеса, післязавтра матч збірної, на якому буде багато журналістів, тому ти обов'язково мусиш прийти, твій квиток вже в мене, хотів віддати тобі його сьогодні на вечері, але ти сказала, що не прийдеш, хоча я ще сподіваюся на те, що ти передумаєш

– хм, о це нахаба, він і справді думає, що я буду бігати за ним, як собачка й виконувати все, що він тільки скаже, – я була розлючена, тому деякий час просто дивилась на повідомлення, думаючи, що все-таки краще відписати, – ранок був добрий до того часу поки ти не написав, а за матч я подумаю, якщо я буду вільна, то прийду. І так за вечерю я не передумаю, тому викручуйся сам, – написала я, та відклала телефон, за мить мені прийшла відповідь 

Саша: ти стерво

– а ти каліка, все давай, не мішай мені, – одразу ж відписала я

Саша: до зустрічі кохана

–яка я тобі кохана, фуу. Щей пише до мене так ніби насправді мій хлопець, – я поклала телефон, та старалась зосередитись на дорозі, та думки ніяк не покидали мене. Через це все я навіть не помітила, як приїхала. Марічка приїхала зразу ж за мною і ми обоє впевнено попрямували до будівлі, по дорозі я розповіла їй про Андрієвського

Мія: а він впертий, можливо ви скоро не тільки фіктивно зустрічатися почнете, – дівчина розсміялась

– ти що геть збожеволіла, ні, ніколи в житті, – казала я, переходячи на крик, – і взагалі він сказав, що я не в його смаку

Мія: і ти й справді віриш в це? – з зацікавленістю спитала подруга. Я не встигла й відповісти їй нічого, як почула голос Кирила

Кирило: привіт дівчатка)– він підійшов і по черзі обійняв нас

– привіт, я бачу ти в прекрасному настрої

Кирило: а є причини сумувати?,– хлопець здивовано глянув на нас з Марічкою 

Мія: наша люба подруга, думає, що так, – вона кивнула головою в мою сторону 

Кирило: Маратик, чому це ти збираєшся сумувати? – хлопець підійшов до мене та поставив свою руку мені на плече 

– це все той Андрієвський, – казала я, та злилась від однієї тільки згадки про нього 

Кирило: Андрієвський? Це той футболіст? Я читав, що його вчора помітили з якоюсь дівчиною. А ти що ревнуєш, подруго? 

– ти також сьогодні з глузду з'їхав? Я ? Його ревную? Не верзи дурниць, – сказала я, та поспішила в офіс

Кирило: а що тоді? – запитав він Марусю, яка йшла поруч

Мія: Кирило, ти точно читав статтю?– запитала подруга, прискіпливо оглядаючи хлопця

Кирило: нуу ви знаєте, як я читаю

Мія: ясно, знову заснув, а ти до речі проспав найцікавіше, – дівчина посміхнулась і одразу ж замовкла

Кирило: Марія, не тягніть, будь ласка, самі знаєте кого і самі знаєте за що

Мія: як офіційно, ну добре. Наша Марта тепер має хлопця

Кирило: що?– закричав хлопець і ледь не впав, – як хлопець? Коли встиг? Марта, а чому це я про це дізнаюсь так пізно?

– я сама про це дізналась тільки вчора, – сказала я, відчиняючи двері офісу

Кирило: ну не тягніть, поясніть мені нарешті, хоча б щось, – хлопць йшов позаду, активно жестикулюючи руками

Мія: Кирило, ти що не виспався? Марта, ж казала за Андрієвського, і ти сам сказав, що в нього здається дівчина з'явилася,– говорила дівчина, натякаючи Кирилові

Кирило: що? – він різко зупинився і замовк

– ей, друже, ти живий, – я постукала рукою, іомк по плечі

Кирило: ти зустрічаєшся з Олександром Андрієвським?

– а ми можемо закрити цю тему, – я вирішила не розповідати Кирилові правду про наші стосунки, я не хотіла вплутувати його в ці дурні ігри

Кирило: Мартику, ну тобі й пощастило, такого хлопця маєш

– не думаю, що пощастило, – сказала я пошепки

Кирило: ти щось сказала?

– та ні, кажу треба братись ша роботу, тому цілую всіх, я побігла, – не дочекавшись відповіді я швидким кроком пішла до свого кабінету. Робочий день проходив, як і завжди. Сьогодні я вийшла з роботи швидше, так як мені ще потрібно підготуватися до ділової зустрічі. Приїхавши додому, я зразу ж пішла обирати свій вечірній лук. Мій вибір зупинився на короткій чорній сукні на довгий рукав з вирізом, на ногах красувалися чорні туфлі від Versace, доповнили мій сьогоднішній образ легкі локони, заколені заді чорним атласним бантом і вечірній макіяж. Все от я і готова, навіть сама себе в дзеркалі не впізнала. Ще трохи помилувавшись собою і зробивши декілька фото в інстаграм, я поїхала на зустріч до якої залишалося не так і багато часу. Ресторан, як на диво я знайшла швидко, припаркувавши машину я впевнено попрямувала до закладу. Зайшовши в середину, я деякий час шукала очима свій столик, і от за одним я все-таки помітила Антона Сергійовича з нашим загадковим директором ііі... окрім них я побачила Андрієвського, так саме його. Він сидів і про щось зацікавлено з ними розмовляв

– а він що тут забув?– пошепки сказала я. В цей момент в мене було тільки одне бажання втекти звідси, поки вони мене не помітили, та Андрієвський ніби прочитав мої думки і вже за мить його здивований погляд, оглядав мене з ніг до голови. Нарешті отямившись, він вирішив підійти до мене

Саша: ну привіт принцеса, ти виглядаєш неперевершено 😍– його погляд то спускався то плавно піднімався, він оглядав мене з ніг до голови, підтверджуючи свої слова

–я знаю, – коротко відповіла я