3 розділ

Максим: (дивлячись на неї, подумав) "Вона дивиться на мене такими ніжними й благаючими очима, я не можу їй відмовити." "Так, звичайно. Насправді, ви не єдина, хто іноді приїжджає з дітьми. Можу я запитати, ваші діти близнюки?"
Меліса: "Двійнята..."
Максим: "А стать?"
Меліса: "Хлопчик і дівчинка."
Максим: "Можливо, це не моє діло, але..." — його перебила Меліса.
Меліса: "Так, це не ваше діло, якщо ви хочете запитати, де їхній батько."
Максим: "Якщо ви відповісте на мої три запитання, я одразу переведу вам 20 тисяч гривень."
У мене відвисла щелепа. 20 тисяч за три запитання? Це суперечить моїм принципам, але про які принципи може йти мова, коли на першому місці у мене діти, які чекають, щоб мама купила їм костюми на бал, — подумала Меліса. — "Я згодна."
Максим: "Перше запитання: чи допомагає вам батько дітей?"
Меліса: "Ні."
Максим: "Друге запитання: Парні роди були?"
Меліса: "Ні."
Максим: "Третє запитання: ці діти були заплановані?"
Меліса: "Ні.
Максим: "Назвіть номер картки."
Меліса: "4441 1111 35****"
Максим перевів їй 20 тисяч гривень.
Чи здається це мені дивним? Так, можливо, він якийсь маніяк або просто божевільний. Це мене тривожить, але на першому місці у мене діти. Від усіх моїх вчинків потерпають вони, і я готова заради них на все прокрутила в голові Меліса.
Меліса отримала повідомлення про успішний переказ грошей на її рахунок і зраділа, промовивши: "Дякую." 
"Угода є угода," — сказав Максим. 
"Отже, я почну працювати в понеділок," — додала вона. 
Це була п'ятниця, і попереду у неї було ще цілих два дні. 
"Так, підписуємо угоду," — погодився Максим. 
Вони підписали документи, і перед тим, як піти, Меліса сказала: "І ще одне, пане Максим... пробачте за той інцидент на вулиці."
"З ким не буває, не переймайтеся," — відповів він.
Вийшовши з офісу, Меліса з полегшенням зітхнула: "У мене є робота." Тепер їй потрібно було забрати дітей і поїхати з ними до Макдональдсу. Хоча витрачати гроші на фастфуд може здатися дурною ідеєю, її діти давно хотіли туди піти, і вона вирішила здійснити їхню мрію.
Сівши за кермо своєї машини, вона завела двигун. Це була Шкода, яку їй залишили батьки. Її батьки не померли, вони просто живуть в іншій країні. Меліса приїхала до дитячого садочка і чекала, коли діти вийдуть.
Її діти, Аляра та Дженк, були двійнятами. Дженк мав карі очі, а Аляра — блакитні, що її дуже здивувало. Їм було по 4 роки.
"Мамааа!" — закричали діти, побачивши її.
Меліса обняла їх: "Мої любі, мама скучила за вами." Вона присіла, щоб поцілувати кожного.
"Їдемо додому, я хочу їсточки," — заявила Аляра.
"Я перший мав сказати," — невдоволено пробурмотів Дженк.
"Я перша сказала," — гордо відповіла Аляра.
"Дітки, у мене для вас дві гарні новини," — усміхаючись, сказала Меліса.
"Які? Які? Які?" — запитав Дженк, стрибаючи від нетерпіння.
"Скажи! Скажи! Скажи!" — підспівувала Аляра.
"Ми їдемо в Макдональдс!" — сказала Меліса. 
"Мама, ми не хоч..." — почала Аляра, але Меліса її перебила: "Ми їдемо в Макдональдс, а потім підемо купувати вам костюми. Сідайте в машину."
Діти швидко зайняли свої місця в машині. Поки Меліса сідала за кермо, вона додала: "І ще одна новина: тепер іноді ви зможете приходити зі мною на роботу."
Аляра та Дженк радісно зойкнули. Після насиченого дня, проведеного разом, і покупки нових костюмів, вони повернулися до своєї двокімнатної квартири. 
"Час купі-купі, діточки," — сказала Меліса.
Аляра вже майже засинала на ногах, а Дженк дрімав на дивані в залі. Меліса обережно підняла Дженка, поклала його в ліжечко і накрила ковдрою, а потім і Аляру. Легенько поцілувавши їх, вона пішла до своєї спальні. Переодягнувшись і прийнявши душ, вона лягла в ліжко, думаючи про свій перший робочий день як секретарки.
"Мене чекає нове життя," — подумала вона. "Маю поділитися цією новиною з найкращим другом Сінаном." Вона набрала його номер і розповіла про свої хвилювання.
Максим
занурився в свої думки та робочі папери. "Їй всього 26 років, а вона вже мама двох дітей. Як вона справлялася з такою малою зарплатою? Хто батько її дітей? І чому я не можу викинути її з голови?"
Максим жив один у двоповерховому будинку. Він часто змінював секретарок, але вірив, що Меліса впорається зі своєю роботою. Він хотів, щоб її життя нарешті покращилось, бо кожен заслуговує на щастя.
Вихідні пройшли швидко, і коли Меліса залишила дітей, вона прийшла на свій перший робочий день