Глава 13

Меланія ле Фотьєн

Після того, як я прийняла клятви від членів мого Клану, які були поблизу, я пішла перепочити. Пролежавши на ліжку з півгодини, і так і не заснувши, я хотіла встати, але раптом мене охопило якесь дивне відчуття. Це була суміш остраху, адреналіну, азарту і певної рішучості. Звідки це? Чому я відчуваю це? Адже я зараз у безпеці, тож ці переживання досить дивні.

А якщо вони не мої? Ця тривожна думка роз'їдала мій спокій, і змушувала все більше нервувати. Якщо ці емоції не мої, а Тесара? Що таке сталося з моєю парою, якщо мені передались від нього адреналін та азарт?! Ці два відчуття ні з чим не сплутаєш. І в безпечному середовищі їх рідко зустрінеш. Тож єдиний висновок з цього - він в небезпеці.

Як тільки остання думка спалахнула в моєму мозку, я з максимальною швидкістю підскочила з ліжка і вибігла з кімнати.

Щойно я вибігла за двері, як перевертні, які охороняли мене, одразу ж спитали:

- Глава, щось сталося?

Я, не зволікаючи ні секунди, відповіла, продовжуючи рух:

- Так. Моя пара в небезпеці.

Мої охоронці побігли за мною. Не пройшло і п'яти хвилин, як всі в будинку знали, що сталося. Ще п'ять хвилин - і було організовано кілька пошукових загонів, які мали допомогти Тесару і захистити його в разі чого. А мені залишилось тільки чекати хоч якихось новин від них, адже моє нове оточення не дозволило самій вирушити на пошуки. Все ж таки новий титул Голови Клану накладав свої обмеження на мої дії.

Пройшло вже більше години, а новин все не було. Як і того, хто міг би заспокоїти мене. Колін теж вирушив на пошуки. А я крокувала по величезній залі, намагаючись не впасти в паніку, адже емоцій Тесара вже з півгодини як не відчувала. Що з ним? Чому я більше нічого не відчуваю? Він же живий?! Він не міг померти, я ж навіть не сказала йому...

На цій думці в залу внесли тіло Тесара. Більше ні про що не думаючи, я побігла до нього.

Як тільки я опинилась поряд з ним, кинулась перевіряти, чи живий він. Остання думка перед його появою так налякала мене, що я нічого більше не чула, і не бачила. Лише його тіло. Тільки б він був живий...

Пройшло не менше хвилини, поки я не зрозуміла, що Тесар живий, і дихає. Він чи то спав, чи був без свідомості. Скоріше за все, останнє припущення найбільш правильне.

І ще, мені не подобався стан його тіла. Він весь був у синцях і подряпинах, і я бачила, як одна з ніг лежала під неправильним кутом. Де він так? З ким він бився?

Я нарешті приділила увагу оточуючим, які щось намагались мені сказати.

- Що з ним? Чому він у такому стані? - спитала я голосом, який навів жах і на мене саму.

Відповіли мені одразу, хоч і дивились з деяким здивуванням:

- Глава, як ми і казали, його ледь змогли знайти у лісі біля Вашого маєтку. Схоже, він з кимось бився.

- Чому? - спитала я, краєм ока дивлячись за тілом своєї пари, і додала: - Ви ж знаєте цей ліс краще за всіх.

Один з перевертнів, які принесли Тесара, відповів:

- У лісі хтось залишив камінці, які наводили ілюзію на місцевість. Всі бачили звичайний ліс замість того, що було насправді. Нам дивом вдалось їх знайти, як і знешкодити. Їх був не один десяток, а може бути й більше, якщо ми не знайшли всі з них.

Такі новини на фоні стану моєї пари не сподобались мені ще більше. Тож не дивно, що моя реакція була досить різка:

- І що ж там було насправді?

Той самий перевертень, що доповідав до цього, відповів:

- Майже знищений ліс. Ми не знаємо, хто чи що зробило таке, але дерева і кущі, замість того стану, у якому вони мають бути у цю пору року, майже перестали існувати. Наче з них висмоктали все життя. І ще, Ваша пара не єдина жертва. За п'ятсот кроків від нього ми знайшли групу перевертнів, які були ще в гіршому стані, хоч і при тямі. Вони були сильно поранені, і казали про темних істот. Ці перевертні розповіли, що зіткнулися з ними, коли наглядали за Тесаром. Вони теж були під куполом ілюзії, а місце, де вони знаходились виглядало наче поле бою.

Новини аж ніяк не можна було назвати гарними. Темні істоти? Невже ми знову зіткнулися з проявами темної магії? І як їм протидіяти? В минулій сутичці з нами був Антуан, який своєю магією знешкодив темні сили Стелтона. А що зараз?

- Вихід поряд, - пролунав знайомий голос в моїй голові.

Невже вищі сили вийшли на зв'язок?!

- Так, - знову почула я голос, який додав: - Ми не можемо тобі все розповісти, тільки дати кілька підказок. Тому слухай уважно: з силами зла можуть впоратись тільки сили добра. І вони є в твоєму оточенні. Пошукай, і знайдеш.

І хто ж це? Сподіваюся, не мої радники? Якось я їм не дуже довіряю. Вони скоріше думають про власну вигоду, ніж про добробут клану.

- Шукай серед тих, кому довіряєш, - голос говорив наче здалеку, в під кінець його взагалі було ледве чутно.

Добре, спробую. Але відчуваю, що в наступні дні буде не до сну.

***