Глава 13

Меланія ле Фотьєн

Після того, як я прийняла клятви від членів мого Клану, які були поблизу, я пішла перепочити. Пролежавши на ліжку з півгодини, і так і не заснувши, я хотіла встати, але раптом мене охопило якесь дивне відчуття. Це була суміш остраху, адреналіну, азарту і певної рішучості. Звідки це? Чому я відчуваю це? Адже я зараз у безпеці, тож ці переживання досить дивні.

А якщо вони не мої? Ця тривожна думка роз'їдала мій спокій, і змушувала все більше нервувати. Якщо ці емоції не мої, а Тесара? Що таке сталося з моєю парою, якщо мені передались від нього адреналін та азарт?! Ці два відчуття ні з чим не сплутаєш. І в безпечному середовищі їх рідко зустрінеш. Тож єдиний висновок з цього - він в небезпеці.

Як тільки остання думка спалахнула в моєму мозку, я з максимальною швидкістю підскочила з ліжка і вибігла з кімнати.

Щойно я вибігла за двері, як перевертні, які охороняли мене, одразу ж спитали:

- Глава, щось сталося?

Я, не зволікаючи ні секунди, відповіла, продовжуючи рух:

- Так. Моя пара в небезпеці.

Мої охоронці побігли за мною. Не пройшло і п'яти хвилин, як всі в будинку знали, що сталося. Ще п'ять хвилин - і було організовано кілька пошукових загонів, які мали допомогти Тесару і захистити його в разі чого. А мені залишилось тільки чекати хоч якихось новин від них, адже моє нове оточення не дозволило самій вирушити на пошуки. Все ж таки новий титул Голови Клану накладав свої обмеження на мої дії.

Пройшло вже більше години, а новин все не було. Як і того, хто міг би заспокоїти мене. Колін теж вирушив на пошуки. А я крокувала по величезній залі, намагаючись не впасти в паніку, адже емоцій Тесара вже з півгодини як не відчувала. Що з ним? Чому я більше нічого не відчуваю? Він же живий?! Він не міг померти, я ж навіть не сказала йому...

На цій думці в залу внесли тіло Тесара. Більше ні про що не думаючи, я побігла до нього.

Як тільки я опинилась поряд з ним, кинулась перевіряти, чи живий він. Остання думка перед його появою так налякала мене, що я нічого більше не чула, і не бачила. Лише його тіло. Тільки б він був живий...

Пройшло не менше хвилини, поки я не зрозуміла, що Тесар живий, і дихає. Він чи то спав, чи був без свідомості. Скоріше за все, останнє припущення найбільш правильне.

І ще, мені не подобався стан його тіла. Він весь був у синцях і подряпинах, і я бачила, як одна з ніг лежала під неправильним кутом. Де він так? З ким він бився?

Я нарешті приділила увагу оточуючим, які щось намагались мені сказати.

- Що з ним? Чому він у такому стані? - спитала я голосом, який навів жах і на мене саму.

Відповіли мені одразу, хоч і дивились з деяким здивуванням:

- Глава, як ми і казали, його ледь змогли знайти у лісі біля Вашого маєтку. Схоже, він з кимось бився.

- Чому? - спитала я, краєм ока слідкуючи за тілом своєї пари, і додала: - Ви ж знаєте цей ліс краще за всіх.

Один з перевертнів, які принесли Тесара, відповів:

- У лісі хтось залишив камінці, які наводили ілюзію на місцевість. Всі бачили звичайний ліс замість того, що було насправді. Нам дивом вдалось їх знайти, як і знешкодити. Їх був не один десяток, а може бути й більше, якщо ми не знайшли всі з них.

Такі новини на фоні стану моєї пари не сподобались мені ще більше. Тож не дивно, що моя реакція була досить різка:

- І що ж там було насправді?

Той самий перевертень, що доповідав до цього, відповів:

- Майже знищений ліс. Ми не знаємо, хто чи що зробило таке, але дерева і кущі, замість того стану, у якому вони мають бути у цю пору року, майже перестали існувати. Наче з них висмоктали все життя. І ще, Ваша пара не єдина жертва. За п'ятсот кроків від нього ми знайшли групу перевертнів, які були ще в гіршому стані, хоч і при тямі. Вони були сильно поранені, і казали про темних істот. Ці перевертні розповіли, що зіткнулися з ними, коли наглядали за Тесаром. Вони теж були під куполом ілюзії, а місце, де вони знаходились виглядало наче поле бою.

Новини аж ніяк не можна було назвати гарними. Темні істоти? Невже ми знову зіткнулися з проявами темної магії? І як їм протидіяти? В минулій сутичці з нами був Антуан, який своєю магією знешкодив темні сили Стелтона. А що зараз?

- Вихід поряд, - пролунав знайомий голос в моїй голові.

Невже вищі сили вийшли на зв'язок?!

- Так, - знову почула я голос, який додав: - Ми не можемо тобі все розповісти, тільки дати кілька підказок. Тому слухай уважно: з силами зла можуть впоратись тільки сили добра. І вони є в твоєму оточенні. Пошукай, і знайдеш.

І хто ж це? Сподіваюся, не мої радники? Якось я їм не дуже довіряю. Вони скоріше думають про власну вигоду, ніж про добробут клану.

- Шукай серед тих, кому довіряєш, - голос говорив наче здалеку, а під кінець його взагалі було ледве чутно.

Добре, спробую. Але відчуваю, що в наступні дні буде не до сну.

***

Аурелія Ерабет Альтаур

За допомогою Антуана ми відкрили портал, використавши вже засохлу краплину крові, на яку вказав Крам. Звичайно, самі ми б портал не відкрили, тим більше на таку кількість істот. Тому довелось використати портальний амулет, який давали кожній команді на крайній випадок. Це було не дуже далекоглядно, але порадившись, ми всі погодились з цим рішенням. Тільки я переналаштувала цей амулет таким чином, щоб він переніс нас не в Академію. Я пов'язала цей амулет з заклинанням пошуку, яке активував Антуан.