Глава 9

Меланія ле Фотьєн

Я різко прокинулась, ледве не підскочивши з ліжка. Я відчувала, що буквально переповнена енергією, та й думки не плутались, як зазвичай було після довгого сну. І ще, я добре пам'ятала те, що казали ті голоси. А значить треба всіма можливими способами захистити Клан. І почати треба з клятв. Саме клятва Главі Клану захищає всіх членів Клану від різноманітних небезпек.

До того, як стати Главою Клана ле Фотьєн, я навіть не підозрювала про це. Але з новими силами в мене в голові з'явилася і нова інформація. Може це ті голоси допомогли з цим? Але що може загрожувати могутньому клану перевертнів?

Не те, щоб небезпек взагалі немає, все ж останні події показали, що навіть всередині клану можуть знайтись ті, хто затаїли образу і хочуть помститися. Але що це може бути?

- Мел, ти нарешті отямилась! - почула я поряд з собою. Поглянувши в ту сторону, з якої почула знайомий голос, я впевнилась, що це дійсно він, Тесар.

В його голосі я почула реальну радість, але поглянувши на його обличчя, я відчула деяку провину. Хоч я і не зовсім у цьому винна, тому що не могла контролювати свій стан, але я стала причиною болю і переживань своєї пари. Незважаючи на те, що я ще не хотіла офіційно визнавати нашого зв'язку, як і обмінюватися брачними мітками, але подумки я вже бачила його як свою пару. І точно не хотіла приносити ще більше переживань Тесару.

Поки я перебувала у своїх думках, навіть не помітила, як опинилась в обіймах Тесара. Тільки коли він міцно притиснув мене до себе, я отямилась і спробувала вирватись. Але вже наступної миті вирішила, що не треба цього робити, все ж він так переживав за мене. Тому я просто розслабилась, і почала насолоджуватися обіймами.

Але це не тривало довго, виявилось, що ми не самі у кімнаті, тут був і Колін, і ще кілька перевертнів. Ну, з Коліном все зрозуміло. А що тут роблять незнайомі мені перевертні? Та ще й так несхвально дивляться на наші обійми!

Я трохи відсторонилась від Тесара, і, поглянувши на Коліна, спитала у нього:

- Хто це такі, і що тут роблять?

- Вони твої охоронці, - почула я відповідь друга.

- Ну і навіщо вони мені тут? Вас вдвох цілком достатньо у цій кімнаті, - почала я, все ще трохи зла через їх погляди.

Яке вони мають право, щоб засуджувати мене з Тесом?! Те, як я поводжуся зі своєю парою - тільки наша з ним справа. Всі інші просто не мають права втручатися у наші відносини.

Колін, не відвівши погляд, пояснив ситуацію:

- Мел, вибач, але їх присутність необхідна. Поки ти була без свідомості, надійшла інформація, що темні маги можуть прийти сюди.

- Звідки така інформація? - не витримала я, повністю вставши з ліжка.

Ця новина одночасно і злякала мене, і розізлила. Темні маги?! Невже це та сама загроза, про яку казали голоси?! Що вони можуть хотіти від нас?! І взагалі, може це неправда? Може хтось переплутав?!

Але мої сумніви розвіяв Тесар, розказавши нові подробиці:

- Антуан, коли вони з Бет, Віртеном і Крамом заплутували сліди, ще в перший день їх подорожі бачив їх. Вони зв'язалися з Мікелем, і той передав це нам. Нажаль, на той час ми більше хвилювалися за тебе, ніж через цю загрозу.

- Що вони можуть хотіти? Навіщо їм ми? - майже про себе пробурмотіла я, замислившись.

Я ніяк не очікувала відповіді, проте Колін вже мав свою теорію:

- Скоріше за все вони відчули сильний викид темної сили, і прямують сюди. Що ж до причин, я можу назвати те, що спало мені на думку, але не впевнений, котра з них та сама.

- Які? - трохи поквапила я його з відповіддю.

Колін відповів одразу:

- Вони можуть хотіти помститися за темного мага, мого батька. Все ж він був одним з них. Чи можуть шукати темний артефакт, завдяки якому батько отримав силу. А може бути і щось інше.

Поки я слухала Коліна, один з охоронців тихо вийшов з кімнати, кивнувши другому. Схоже, вирішив покликати того, кому обіцяв мене захищати. Те, що це не простий перевертень я знала точно. Той, хто міг приставити до мене охорону, скоріше за все один з наближених до батька перевертнів. А значить займає високе положення у Клані. Але точно не вище за моє, адже я тепер Глава Клану ле Фотьєн, принаймні, згідно зі словами тих голосів.

- Мел, тільки не психуй, коли вони з'являться, - дуже тихо, щоб тільки я почула, промовив Тесар.

Чого це? І хто ж такі мають тут з'явитися, що навіть моя пара мене застерігла від необдуманих вчинків? Невже це ті старезні дідугани?! Ті самі, які залишилися ще з часів правління мого діда?

Виявилось, що я була права у своїх припущеннях, це були ті самі старі перевертні, які мені ніколи не подобались. Вони вічно тикали мені носом у правила і традиції. І саме вони завадили моїй участі у міжкланових змаганнях.

- Меланія, давно не бачились, - промовив один з них настільки радісно, що навіть я відчула фальш у його емоціях.

Я не стала нічого відповідати, вирішивши дізнатися, що вони хочуть від мене. Але дивилась на них без страху, якого вони вочевидь від мене очікували. Але вони просто дивилися на мене і нічого не казали.