Глава 8

Стен

Ми чекали кілька годин, але леді Крістел так і не повернулася. Невже сталося щось серйозне? Може відправити їй магічний вісник? Ні, напевно краще зачекати, поки вона повернеться. Якщо там справді щось серйозне, то краще її зараз не відволікати. Але що там сталося? Навіщо її викликали у палац, та ще й так терміново?

У цих сумнівах пройшла ще година. Увесь цей час я крокував по виділеній мені кімнаті. Я вже хотів піти до Реарка чи Леона, щоб якось згаяти час, коли в мої двері постукали. Після мого дозволу в кімнату зайшов мажордом, і протягнув мені листа. Коли лист опинився в моїй руці, я одразу ж зрозумів, що це і від кого. Це магічний вісник, яким ми зазвичай обмінювалися з Главою. Тільки одна відмінність - цього разу він вже відкритий. Ага, значить вона відправила його мажордому, а той, прочитавши, приніс мені. Тобто там щось, що стосується нас.

Я, більше не зволікаючи, відкрив лист і вчитався у його зміст. Ага, пише, що їде зі столиці по справах королівства, і в найближчі дні не зможе з нами зустрітися. А далі йде мова про нас:

"Якщо в мою відсутність до мене завітають Стен з друзями, забезпеч їх всім необхідним. І ще, передай Стену, щоб піклувався про свого нового знайомого, і якщо буде потрібно - щоб допоміг у його справах."

Я на практиці знаю, що Глава неперевершений професіонал у справі пошуку та знешкодженні злочинців, недаремно ж вона заснувала ПЕГАС. І хоча наша організація - таємниця для кожного, хто не є її членом, про леді Крістел чули не в одному королівстві. Її вміння і здібності високо оцінили і в цьому королівстві, де їй запропонували посаду Начальника Слідчого Управління, не дивлячись на те, що вона іншої раси.

Так, в цих землях ціниться приналежність до людської раси, але якщо ти професіонал своєї справи, то тебе візьмуть на роботу навіть якщо ти не людина. Саме це і сталося з леді Крістел. Вона перевертень, але через її неперевершені навички все Слідче Управління в захваті від неї. Завдяки їй розкрилася не одна важка справа. Та що там Слідче Управління, навіть королівська сім'я цінить її, інакше не кликали б в свій палац. Вона вже не один раз його відвідувала. Правда, кажуть, що один із спадкоємців короля поклав на неї око, але знаючи Главу, йому нічого не світить.

Так от, повертаючись до її вісника, якщо вона написала, що не зможе з нами зустрітися у найближчі дні, може краще повернутися на базу? Чи все ж таки залишитись у столиці, і дочекатись її повернення? От як невчасно у неї з'явилася нова справа!

Я оглянув все навколо осмисленим поглядом, але не помітив мажордому. Мабуть він пішов, коли передав мені листа. Я, більше не затримуючись, пішов шукати Реарка і Леона з новеньким, як його там, Вінсент, здається. Точно, він казав, що Вінсент. Але якщо моя здогадка вірна, то він точно не Вінсент, і не чоловічої статі.

***

Емберлін Веспера

Після того, як ми пройшли через портал, я все чекала, коли мене схоплять. Але нічого такого не сталося, навпаки, мені виділили кімнату, в якій просили зачекати на повернення господарки маєтку. Я з годину ходила по кімнаті, розглядаючи все навкруги. Ще деякий час я дивилась у вікно, сподіваючись зрозуміти, де опинилася, але це не допомогло. За вікном був тільки величезний за площею сад. Більше нічого я побачити не змогла.

Може з іншої сторони будинку буде інший вид, який хоч трохи дасть мені зрозуміти, де я? З цією думкою я обережно, намагаючись не шуміти, відкрила двері і визирнула з кімнати. В коридорі нікого не було, тож я тихо вийшла з кімнати, зачинивши за собою двері.

Заходити в двері навпроти було не варто, адже я бачила, що туди зайшли мої супутники, коли їм виділяли кімнати. Тож я пішла вліво від своїх дверей. Йшла я не більше хвилини, коли почула розмову попереду. Добре, що мене ще не видно, адже коридор звертає в сторону.

 Так, треба сховатися. Але куди? Я в паніці оглянула коридор, по обидві сторони якого були тільки двері в різні кімнати. Тоді я смикнула за найближчі. Вони виявились не зачинені. Я, рухаючись якомога тихіше і швидше, зайшла в кімнату і зачинила за собою двері.

Сподіваюсь, вони швидко пройдуть повз. А якщо ні? Якщо вони йшли саме в цю кімнату? Я швидко оглянула її поглядом. Нічого особливого, звичайна гостьова кімната. Так, мені потрібна шафа, бо голоси ставали все ближче.

Знайшовши поглядом найближчу, я відкрила її, і, зазирнувши всередину, вдоволено кивнула і залізла всередину. Закривши дверцята, я спробувала приховати власну присутність тими речами, які тут висіли.

В цей же час я напружено вслухалася в голоси. Вони вже були поряд з цією кімнатою. Наступні секунди визначать мої подальші дії.

Чому я не застосувала магію, хоча і могла б? Все просто, Леон би миттєво відчув сплеск магії поблизу, і точно не сидів би у своїй кімнаті. Почались би підозри, а мені цього точно не треба.

Нарешті моє очікування закінчилось, і я могла вилізти з шафи. Ті голоси знову почали віддалятися. Тоді я зачинила дверцята шафи і пройшла до вікна. Нарешті я все ж побачу, що оточує цей маєток.

На моє здивування, поряд з нами виявились звичайні будиночки. Я думала, поряд будуть ще якісь розкішні маєтки, чи навіть палац, в який викликали леді Крістел. Але чомусь поряд з цим маєтком були звичайні будівлі. Я б сказала, що в таких проживають люди середнього класу.

- Довго ще будеш роздивлятися будинки? - почула я позаду.