Глава 5

Аурелія Ерабет Альтаур

Ми зняли пару номерів у одному з непримітних готелів незнайомого міста. Після заселення ми всі зібрались в нашому з Віртеном номері. Нам було що обговорити. Я хотіла почати з теми темної магії, але Антуан мене випередив:

- Розкажеш, де пропадала? - було питання мага.

Точно, я ж ще нікому не розповіла про свої пригоди. До цього ми зосередились на подіях з темним магом. Добре, тоді коротко розповім те, що сталося зі мною:

- Після стрибка в портал я опинилася в аномальній безмагічній зоні. Точніше, я так думала. Там я зустріла юну магічку, з якою подружилася. Вона потрапила туди при схожих обставинах, тікаючи від переслідувачів. Ще виявилося, що в тому просторі були заперті п'ять метаморфів.

Всі слухали мене, не перебиваючи, але коли я сказала про метаморфів, помітила дивну реакцію, причому у всіх. Але найбільше мене здивував Крам, який просто відвернувся. Що таке?

- Метаморфи - вороги його раси, - відповів Віртен на мій запитливий погляд.

- Справді? Не знала, - вирвалось у мене.

В цей же час я роздумувала, що робити. З одного боку, я хотіла допомогти Ембер. З іншого, Крам, який збирається і далі зі мною подорожувати, ненавидить метаморфів, а вона наполовину метаморф. Я не хотіла розколу у колі друзів, але Ембер теж мій друг, і я знаю, що зараз вона у небезпеці. А якщо приховати той, факт, до якої раси вона належить? Тоді доведеться приховати і її зв'язок з метаморфами. Чи не вилізе це мені боком у майбутньому?

Добре, повернемось до моєї історії:

- Тих метаморфів ув'язнили людські маги, і надягли на них ошийники проти обороту. Ще у тих ошийників була умова - не наближатись до істот, на яких немає ошийників. Вінсент, який очолював цих метаморфів, спеціально попався нам у полон, щоб ми допомогли їм позбавитись від ошийників і вирватись з того місця. Ми домовились, обмінявшись тимчасовими клятвами, оскільки іншого виходу не було. Ніхто не знав, як вибратись на волю, але всі хотіли назад.

Я перервалась трохи, щоб прочистити горло. З незвички в мене почало свербіти в горлі від балаканини. Віртен, помітивши це, взяв з тумбочки біля ліжка глечик з водою, і, наливши воду в стакан, передав мені.

- Ось, випий трохи, - сказав він, і продовжив, коли побачив, що я відпила достатньо води: - Ніхто не звинувачує тебе за кооперацію з метаморфами.

Я важко зітхнула, і продовжила:

- Ми позбавили всіх метаморфів від ошийників завдяки одному з моїх артефактів. Коли з останнього зняли ошийник, я перенеслась в Сферлон, і думаю, що інші теж опинилися в своїх початкових точках. Але не це головне, я маю допомогти Ембер, вона у небезпеці. Не думаю, що її переслідувачі залишили місце, звідки вона зникла, без нагляду.

- І як ти збираєшся їй допомогти, навіть не знаючи, де вона? - цього разу запитання було від мага.

Я відповіла, не замислюючись:

- Я знаю, куди рухатись. До того, як я потрапила в Сферлон, я дала їй ментальний амулет, на який наклала заклинання мітки. І тепер рада, що перестрахувалася, довірившись інтуїції. Опинившись в Сферлоні, я активувала мітку, і тепер знаю, де вона.

- І де? - спитали всі присутні.

- Далеко. У людських землях, - промовила я, і перейшла до іншої теми, яка мене цікавила: - Що думаєте щодо ситуації з Мел?

Всі дивилися на мене з сумом, зберігаючи мовчання. Мене це вибісило:

- Вона впорається з цим, виживе і стане сильніше, - крізь зуби процідила я, не бажаючи навіть собі зізнатися, як мене налякала звістка про стан подруги.

- Звісно, виживе, люба, - промовив Віртен, обійнявши мене.

- Тоді чого ви так на мене дивитесь? - все ще не впоравшись зі спалахом гніву, промовила я.

- Вони просто не знають, як допомогти їй, - знову спробував заспокоїти мене Віртен, і поступово мій настрій трохи змінився.

- Ви не думаєте, що краще повернутися до Мел з Тесом? - спитала я, вагаючись і не знаючи, що робити.

З одного боку, Мел, а з іншого - Ембер. І перша, і друга потребували допомоги. Але я не можу розірватися. Треба вибрати, до кого мчати на допомогу.

Мої роздуми перервав голос Віртена:

- Ні, краще продовжити подорожувати далі. Та дівчина, Ембер, потребує твоєї допомоги. Що ж до Мел - з нею Тес і Колін. А ще там залишились Мікель і Лассен ле Ніссен. Та й члени клану Фотьєн подбають про неї.

На цьому ми і зупинились, вирішивши діяти згідно плану.

***

Меланія ле Фотьєн

Вже другий день я погано почуваюся. І не просто погано, мерзенно. Те, що це не звичайна простуда, я зрозуміла майже одразу. Організм перевертнів здатен за лічені години перебороти любу простуду.

Після того, як я попрощалася з Бет, ми повернулися в резиденцію. І саме тоді я відчула незвичний жар у всьому тілі.

Не бажаючи здаватись слабкою, я ще якийсь час протрималась, але врешті решт свідомість покинула мене. Отямилась я вже на ліжку. Біля мене зібрались Тесар з Коліном, і ще кілька перевертнів. Наскільки я зрозуміла, то були цілителі.