Глава 4

Стен

Як тільки я дізнався, де зараз Коберн з його шайкою, одразу ж вирішив відправитись туди. У мене з ним довга історія ворожнечі. Він жив по сусідству і ще з дитинства почав заздрити мені і влаштовувати всілякі капості. Коли я переїхав і одружився, і навіть завів з Жюлі дітей, я думав, що більше ніхто і ніщо не буде псувати мені життя.

Як же я помилявся, однієї ночі, коли я був відсутній, затримавшись на роботі, Коберн з кількома своїми дружками увірвалися в мій будинок і вбили мою дружину і дітей. Коли я майже на світанку повернувся додому, знайшов тільки тіла своєї родини. В розпачі від горя і ненависті до вбивць, я поклявся, що обов'язково знайду і покараю винних. Тоді я ще не знав, хто в цьому винен, але жага помсти стала єдиною причиною мого існування.

Через кілька тижнів моїх безуспішних пошуків до мене прийшли незнайомці. Вони сказали, що допоможуть мені. Коли я спитав чому, вони зізналися, що теж стали жертвами вбивць, і вирішили їх відшукати. Слід вбивць привів до мене, і якщо я хочу покарати тих, хто залишив мене без родини, мені краще приєднатися.

З тих пір я вступив в організацію ПЕГАС, в якій розслідували нерозкриті злочини та з тіні карали злочинців, винних у них. Там я знайшов друзів і однодумців, тих, хто вижили, втративши все. І нарешті дізнався, хто винен у смерті Жюлі і дітей. Але з покаранням Коберна не дуже виходило. Він за всі ці роки навчився майстерськи уходити від переслідувачів. Але не тільки він зумів стати професіоналом, за ці роки мої навички бою значно покращились, як і лідерські якості. Я навіть став очолювати одну з команд.

Цього разу Коберну не вдасться втекти, я покараю цього мерзотника за його злочини. Я хотів сам відправитись за ним, але мені ніхто цього не дозволив, змусивши взяти з собою свою команду з магом.

І ось ми опинились на межі пустоші і лісу. Де Коберн? Він має бути десь тут. Я оглянув поглядом місцевість, але так і не знайшов свого ворога. Невже то була дезінформація?

Мої сумніви помітив маг, і, підійшовши, сказав:

- Він тут. Просто на іншому краю пустки.

- Звідки ти знаєш, Леон? - спитав мага мій заступник, Реарк.

Леон не забарився з відповіддю:

- Минулого разу мені вдалося поставити на нього та кількох його підлеглих мітки. Тепер я знаю, де їх шукати.

- А ти не думаєш, що у них теж є маг, який міг помітити і давно зняти ці мітки? - Реарк задав слушне питання.

- Ось це ми зараз і перевіримо, - сказав маг.

- Як? - на цей раз запитання пролунало і від мене, і від Реарка.

Маг, на мить замислившись, промовив:

- Йдіть вперед. Там ви зустрінете Коберна з його шайкою. А я вас дожену.

Ми з Реарком переглянулись між собою, і скомандували:

- Вперед.

Ми йшли в досить жвавому темпі, і хвилини через три я вже побачив знайомий силует. Ще більше прискорившись, ми опинились прямо навпроти Коберна з його шайкою. Він, не зволікаючи, почав глузувати:

- Стен, невже і сюди прийшов за мною.

Я відповів на його слова, зберігаючи спокій, наскільки це було можливо:

- Звичайно. Як я міг пропустити шанс наваляти тобі, Коберн.

Але цей негідник лише посміхнувшись, кинув мені в обличчя:

- Ти? Мені? Скоріше я тобі.

Я більше не зміг стримувати свою ненависть і злість, почавши атаку. Я, вихопивши меч, атакував Коберна. Мої друзі і товариші теж вихопили свої мечі і кинулись на людей Коберна. Так почалась наша сутичка.

Ми бились з Коберном на рівних. На моєму боці було бажання покарати злочинця і те, чому я навчився у ПЕГАСі. На його - груба сила. Так, Стен, якщо все ж таки хочеш перемогти, тобі треба його перехитрувати. Але як? Крім фізичної сили, Коберн міг рухатись з надзвичайною швидкістю. Я ледь-ледь встигав відбивати його випади.

Точно, я знаю, що робити. Зробивши серію коротких випадів, я стрибнув йому за спину, і вдарив ногою під ліве коліно. Коберн, втративши рівновагу, почав завалюватись. Тоді я, знову перемістившись, вдарив його мечем у корпус. Але коли я хотів зробити добиваючий удар, його тіло охопило сяяння переносу, і в наступну мить він просто зник. Та що ж таке! Моя мета була так близько, і знову він зумів вислизнути!

Я розлючено дивився на бій моїх друзів з шайкою Коберна. Свою лють я випустив, допомігши кільком з моїх людей подолати супротивників.

Коли все скінчилося, я в бессилій злості дивився на місце сутички. Мої товариші майже не постраждали, чого не скажеш про їх супротивників. Я, відвернувшись, віддав наказ:

- Трупи спаліть, живих - зв'язати і відправити на допит.

Я дивився на пейзаж, розмірковуючи, коли мені все ж вдасться дістатися до цього мерзотника Коберна. Коли я зможу нарешті помститися за смерть найближчих мені людей?

Мої думки перервала поява мага, він ніс когось на плечі. Невже хтось з цієї шайки намагався втікти і нарвався на Леона?

Той підійшов і згрузив непритомне тіло. Це був високий широкоплечій чоловік з дуже довгим світлим волоссям. Весь його одяг був брудним, і я б сказав пошарпаним. Перевівши погляд на членів шайки Коберна, я порівняв їх вигляд. Щось не схоже, що той, кого притягнув Леон відноситься до членів шайки.