Глава 79

Отримавши звістку про красуню, яка в минулому житті забрала у неї сина, Ліннея глянула на небо.

- Мій малюк Тевін, ти тепер помщений! Мама подбала про тебе! - промовила вона крізь сльози.

Дочка генерала вирішила, що востаннє плакала. Більше ніхто не може зруйнувати її життя.

Ліннєї ще залишилося виконати останнє, що вона хотіла зробити.

Її маленька служниця Улла в минулому житті відмовилася від любові та можливості мати сім'ю заради відданості господині. Настала черга і їй відплатити за доброту.

- Мені потрібні деякі книги! - пані Белтрам відправила служницю за потрібною адресою. У тому будинку жив той молодий чоловік, що в минулому житті закохався в її подругу. Вона вірила, що в цьому житті їм судилося бути разом. Принаймні, вона зробить все, що від неї залежить, щоб звести цих двох.

У ролі свахи дочка генерала ще не була, тому почувала себе особливо радісно.

Її розрахунок виявився вірним. Служниця повернулася збентежена і рум'яна. А в наступні дні ходила задумлива, весь час перебуваючи думками зовсім не поряд із пані.

Чекати довелося недовго: не минуло й місяця, як до будинку сім'ї Белтрам постукав сумлінний молодий пан і попросив руки Улли Віклунд.

Пані Белтрам із радістю видала свою подругу заміж. Сама вона не хотіла розлучатися з улюбленою служницею, але щастя дівчини було важливіше.

Весілля зіграли просто в будинку генерала Белтрам, що було абсолютно небаченою подією.

Подейкували, що слуги веселилися на славу цілий день і всю ніч. Ніколи ще пани не були так прихильні до своєї челяді, що влаштували окреме свято звичайній служниці.Ліні було байдуже на ці розмови. Вона видавала заміж свою найкращу подругу, і ніщо не могло завадити її радості.

Напередодні ввечері дівчата, немов рідні сестри сиділи в саду і попивали те османтусове вино, яке так любила дочка генерала.

- Пані, ви стільки для мене зробили, - не стримувала своїх щасливих сліз Улла. – Про таку господиню можна тільки мріяти, навіть не знаю, за що мені таке везіння.

«Я знаю, – усміхнулася у відповідь Ліна та обійняла подругу. – У минулому житті ти померла за мене!”

Вона мимоволі згадала той страшний день, коли її улюблену служницю забили до смерті. Ніякі її крики та благання не змогли зупинити наказ імператора.

«Виживіть, пані!» - попросила тоді Улла, коли її виводили з двору.

Але імператриця не дотрималася своєї обіцянки. Натомість тепер Ліннея була налаштована рішуче не дозволити нікому керувати своїм життям.

Подруги засиділися допізна, допивши пару пляшок вина.

На самому весіллі обидві лише загадково посміхалися ледь живі від важкого похмілля.

Герцог бував настільки часто в будинку дочки генерала, що містом уже ходили чутки про їхнє швидке весілля.

І лише сам Домінік Лабонт знав, що його прекрасна кохана навідріз відмовлялася виходити заміж.

У його голові народжувалися задуми один підступніший за інший, але щоразу Його Світлість себе зупиняв.

Він міг заманити її в пастку вже десятки разів, тільки єдиним бажанням було, щоб дівчина сама з власної волі наважилася стати його дружиною.

- Ваша Світлість! – попиваючи чай, одного разу завела розмову Ліна. - Вам краще одружитися з доброю і поступливою дівчиною з впливової родини.

Вона набрала у груди повітря, щоб продовжити, але герцог не дав їй домовити.

- Ви хочете моєї передчасної смерті від нудьги? - запитав він, відправляючи в рот солодке печиво. – Після того, як зустрів вас, усі, навіть найкрасивіші дівчата, мені здаються прісними та похмурими.

Він усміхнувся і продовжив.

- Ви зобов'язані відповідати за те, що звели мене з розуму! Я тепер не помічаю інших, і в цьому ваша провина!

Ці двоє ще не знали, що сприятлива та спокійна обстановка триватиме недовго.

Через пару днів імператорським указом герцогу належало одружитися з дочкою міністра фінансів.

Новина прогриміла, наче грім серед ясного неба.