Глава 77

Після арешту названої дочки імператора, у таборі настала тиша та зневіра.

Лише у наметі родини Белтрам тихо святкували перемогу.

- Як ви здогадалися, що отрута може бути на долонях Елоїзи? - з цікавістю розпитував лікар доньки генерала.

- Імператору з кожним днем ставало все гірше, лише на короткий час його стан покращувався, саме після масажу, - почала пояснювати свою версію Ліннея. - Я подумала, що відкрито Елоїза не пронесе отруту, а отже вона якось замаскована.

- Але ж вона теж отримувала щоразу порцію отрути? - не вгавав лікар.

- Очевидно, вона щоразу пила протиотруту, - посміхнулася дівчина.

На цьому імператорське полювання було вирішено згорнути. Занадто багато сталося жахливого

«Немає місця для радості!» - заявив Його Величність і поїхав геть першим.

Наступного ранку в столиці дізналися, що третього принца і пані Морнар засудили до страти.

Пана Тірена за пособництво до довічної каторги і того ж дня відправили на заслання.

Дочка генерала схвильовано прийняла ці звістки. Що принца не помилують, вона здогадувалася, все-таки той убив своїх братів і намагався позбутися батька. Але те, що Морнар Елоїзу так швидко виведуть із гри, стало для неї новиною. Невже імператор таки прийшов до тями і перестав вірити в її розказні?

Того ж дня Ліннея веліла запрягти карету і подалася до імператорської в'язниці.

Невеликий підкуп і її провели прямо до камер, де утримувалися високопоставлені в'язні.

Вона підійшла до ґрат, що відділяла її від в'язня, і глянула на чоловіка, що сидів на старій циновці.

У минулому житті вона дуже любила його.Любила так, що заради нього забула себе.

Гордор Крегаст підвівся, побачивши, що в нього відвідувач.

- Ви? - здивувався він, підійшовши до ґрат. Третій принц до останнього сподівався, що його відвідає тато.

Він досі не вірив, що для нього все скінчено.

Ліннея мовчала, дивлячись у ці чорні очі, які колись були рідними.

Чи могло її серце все ще співчувати цій людині? Вона шукала відповіді на це запитання та не знаходила.

- Чому? – раптом зло запитав Гордор Крегаст. - Це ж ви все зруйнували! Чому ви вчинили так зі мною?

Закричав він люто, смикнувши залізні грати.

Вона деякий час мовчала, але згодом вирішила відповісти. Він хоч би повинен знати, чому програв.

- Ви мене вбили! - сказала просто, не збираючись щось пояснювати.

- Коли? – почав Його Високість, але несподівано осікся.

У його голові виплив сон, який він бачив минулої ночі.

«Юна дівчина, яка віддано заглядає в очі.

- Я не вмію танцювати! Але я вам зіграю, Ваша Величність! - вона була чарівною, ніжною і люблячою. Її гра була слабенькою, але бідолаха так старалася, щоб йому сподобатись».

Крегаст відчув розчарування, ніби не бажаючи її ні бачити, ні чути.

- Хто ти? – перелякано запитав третій принц.

Той сон був таким справжнім. Він бачив себе імператором, тільки поряд з ним була найненависніша нині особа.

«Невже вона відьма, яка навіювала такі сни?»

Ліннея зітхнула, вона відпустила його зі свого серця.

– Прощайте, третій принц! У наступному житті постарайтеся стати гарною людиною!

Вона нечутно вийшла.

- Хто ти? – услід їй ще довго кричав Його Високість, турбуючи спокій холодної в'язниці.