Глава 75

- Ліннеє! - кинувся обійматись Домінік.

- Пане Лабонт, ви надто перебільшуєте, - посміхнулася дівчина у відповідь на його порив.

- Жорстока та черства, - жартома видав герцог. - Я мало не збожеволів від переживань за тебе.

- Кхм, кхм, - покашляв генерал і Домінік відразу відсторонився.

- Адже нічого страшного не трапилося, - Ліннея сонно посміхалася.

- І все-таки Його Світлість має рацію, - несподівано підтримав герцога Лемус. - Не обов'язково було завдавати справжньої рани. Обійшлися б свинячою кров'ю та...

- Батьку, що було б, якби імператор дізнався, про наш обман, що я лише прикидаюсь пораненою? - втішала тендітна дівчина двох переляканих чоловіків. - Та й рана зовсім невелика, навіть шраму не залишиться. Вірно, пане лікарю?

- Так, - вклонився той поважно. - Я все зробив у найкращому вигляді. Застосовуватимете мазь за моїм рецептом, всі шрами затягнуться, і навіть старі.

Натякнув він несподівано.

- Повідайте мені, нарешті, те, що сталося, - просячи проникливим тоном видав герцог. - Мені довелося багато понервуватись, поки ти спала, пан лікар видавав страшні новини, а пан генерал зберігав мовчання. Щомиті боявся, що щось пішло не так.

І Ліннея з батьком розповіли всі подробиці плану.

Після того, як стріла потрапила дівчині в груди, і пан Тірен поспішив по допомогу.

- Він поїхав, - промовив Лемус спокійним голосом, у якому більше не відчувався відчай. - Ти в порядку?

Ліна розплющила очі.

- Чудовий постріл, тепер розумієш, чому я довірилася Мудрому Лису, у нього найкращі воїни, - посміхнулася вона. - Зі мною все добре, крім того, що довелося красиво падати з коня. Здається, будуть синці.

Вони все ретельно продумали.На дівчині був захисний жилет із міцного матеріалу. Стріла потрапила точно в ціль, лише трохи пошкодивши шкіру, щоб на поверхні виступила кров.

- Думаю, допомога ще не скоро прибуде, - усміхнувся у відповідь генерал, з величезним полегшенням, витираючи піт з чола.

- Тоді у нас є час поваляться у траві та подумати про майбутнє, - продовжила весело Ліна. Вона звичайно, кріпилася, адже удар хоч і був слабкий, рана все ж таки завдавала біль.

Перша частина плану пройшла більш ніж вдало, подальші баталії перенесуться до табору.

- Звідки ти знала, що вони спробують сьогодні? - насупився Лемус.

Він бачив у лісі кількох лучників, що прямували до озера, і знешкодив їх.

- Пані Морнар не любить відкладати справу в довгу скриньку, - дівчина стала серйозною. - Вони можуть не задовольнитися цим. Будь напоготові.

І справді, варто було тільки Ліннеї сказати останні слова, як з лісу з'явилися воїни, одягнені як слуги.

Так швидко допомога не могла прийти. Генерал підвівся і взяв у руки меча, що заздалегідь був пристебнутий до сідла.

Нападники зрозуміли, що їх розкрили і кинулися в бій. Їх було шестеро проти одного. Тільки бідолахи не врахували того факту, що перед ними бойовий генерал. Трьох він поклав швидко, ті, що залишилися, намагалися втекти. Найбільшою несподіванкою для вбивць стало те, що вбита дівчина несподівано піднялася прямо зі стрілою, що стирчала в грудях. Вона добила тих, що залишилися точними пострілами з лука.

Стріли були з червоним пір'ям, тому ті, хто розслідує цю справу, будуть впевнені, що нападників знищив генерал.

Залишилося дочекатися допомоги із табору. Ліннея знову лягла на те саме місце.

Ось і вся історія.

Із завтрашнього ранку вони втілять у дію останню частину плану.

Нарешті всі втомилися від довгих розмов. Герцог ліг спати прямо поруч із входом у намет, лікар теж примостився подалі від дівчини, щоб дотриматися пристойності.

Генерал залишився поряд із нею.

- Дівчинко, ти б придивилася до Його Світлості, - раптом завів дивна розмова генерал. пошепки - Він благав мене його вбити.

- Як це? - Ліна навіть підвелася, забувши про свою рану.

- Він слізно просив бути жертвою, щоб не наражати тебе на небезпеку, - хмикнув Лемус. - Придивись, хлопчик хороший.

- Тату, як ти можеш у такий відповідальний момент, коли я «вмираю», говорити про такі не важливі речі, - перевела вона все на жарт.